61% опитаних українців готові схвалити припинення вогню за нинішньою лінією фронту у разі, якщо в Україні буде розміщено війська країн Європи, які в разі повторного вторгнення будуть брати участь у відбиванні нападу, і навпаки 61% категорично відкинуть пропозицію, якщо Україна не отримає гарантій безпеки і не буде значного постачання грошей.
Про це свідчать результати соціологічного дослідження, яке Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів у травні 2026 р., пропонуючи чотири сценарії розвитку подій.
"Якщо Україна не отримає гарантій безпеки і не буде значного постачання грошей і зброї, то 61% категорично відкинуть таку пропозицію перемир’я за нинішньою лінією фронту. Готові будуть її схвалити – 32% (переважно неохоче)", – йдеться у прессрелізі КМІС за підсумками дослідження на сайті у понеділок.
За другим сценарієм ("Символічна присутність Європейських військ", тобто в Україні розміщуються війська країн Європи, але далеко від фронту і які не будуть брати участь у боях, якщо Росія знову нападе), відповіді респондентів розподілилися наступним чином: 42% готові будуть схвалити припинення вогню за лінією фронту. Категорично відкидають таку пропозицію 49%. "Тобто цей варіант сприймається вже краще, ніж просто припинення вогню, але все ж опонентів – більше", – зазначають соціологи.
За третім сценарієм, коли гарантії безпеки будуть надані у формі постачання у великих обсягах грошей і зброї, то 53% будуть готові схвалити припинення вогню за нинішньою лінією фронту. Категорично відкидають такий сценарій – 37%. У цьому випадку вже суттєво більше тих, хто готові схвалити такий варіант (ніж тих, хто категорично відкидає).
"Найбільшою ж підтримкою користується варіант, згідно з яким в Україні близько до фронту розміщуються війська країн Європи, які в разі повторного вторгнення будуть відбивати напад. У такому разі 61% готові будуть схвалити припинення вогню за лінією фронту. Категорично відкидають – 33%", – йдеться у прессрелізі.
У регіональному розрізі респондентів зберігається та сама тенденція – у кожному регіоні більшість проти припинення вогню без гарантій безпеки (зокрема, на Сході – 57%, на Півдні – 56%). Водночас у всіх регіонах (крім Заходу, де спостерігається паритет) більшість готові на варіант посиленої підтримки України грошима і зброєю. І у всіх регіонах більшість також згодні на варіант з європейськими силами поблизу лінії фронту з готовністю відбивати напад Росії (а варіант із символічною присутністю європейських військ має неоднозначне сприйняття).
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький прокоментував результати опитування: "Наше опитування черговий раз засвідчує, що українці відкриті до конструктивного діалогу для завершення війни і навіть готові на важкі територіальні поступки. Єдина сторона, яка зриває досягнення миру і яка несе повну відповідальність за продовження руйнувань і смерті (зокрема, і на своїй території) – Росія. Водночас, по-перше, українці не є простаками, які готові за "солодкі обіцянки" погодитися на будь-що. Гіркий досвід відмови від ядерної зброї в обмін на порожні обіцянки Будапештського меморандуму довів, що навіть найсильніші держави світу, як виявилося, порушують свої зобов’язання. Мінські домовленості навчили, що просто припинення вогню без надійних гарантій безпеки буде лише тимчасовим перемир’ям до наступного російського наступу (…). При цьому ми бачимо прагматизм у міркуваннях українців. Так, європейські війська біля фронту – найбільш надійний варіант. Проте враховуючи, що він є малореалістичним, більшість готові прийняти варіант, коли Україна отримає посилене фінансування і зброю. Українці готові самі боротися і вмирати за свою країну – тільки тоді забезпечте фінансування і зброю.
По-друге, ми бачимо певну впевненість українців у собі і своїх силах, ми бачимо стійкість і волю продовжувати опір далі, через що очікується, що результатом домовленостей має бути саме компроміс. А не виконання всіх російських вимог, тільки в більш прийнятній (особливо для деяких Західних ентузіастів) обгортці. Тобто якщо українці погоджуються на важкі поступки (фактичний контроль Росії над українськими територіями без офіційного визнання – це вже величезна, дуже важка поступка, що чомусь не завжди розуміється Західними партнерами), то і Росія має відкотити свої вимоги. Проте це якраз і демонструє, що Росія досі нездатна бачити в Україні суб’єкта. Українці хочуть миру, українці – відкриті до перемовин та болючих компромісів. Проте українці категорично відкидають капітуляцію та мир "на будь-яких умовах". Тиснути потрібно не на Україну, а на Росію. Боротьба продовжується і українці рішуче налаштовані на успіх".
Упродовж 7 травня-3 червня 2026 року КМІС провів власне всеукраїнське опитування громадської думки, куди за власною ініціативою додав запитання про припинення вогню за нинішньою лінією фронту. Методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів у всіх регіонах України (підконтрольна уряду територія) було опитано 2007 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася урядом.
Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки обсягом 2000 респондентів (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищує 2,8%. Водночас в рамках опитування з питання припинення вогню за нинішньою лінією фронту проводився експеримент: респонденти були випадково розподілені на 4 підвибірки і кожній зачитувався окремий сценарій припинення вогню. На кожний з 4-х сценаріїв відповідало близько 500 респондентів. Похибка для такої вибірки становить 5.8%.
