Сучасна армія з людським обличчям: яким Третій армійський корпус і "Хартія" бачать єдиний стандарт підготовки для Сил оборони
"У британській армії немає хороших чи поганих підрозділів — є лише хороші та погані офіцери й сержанти. Саме вони визначають долю підрозділу". Фельдмаршал Вільям Джозеф Слім
Анонс про "об’єднання" Третього армійського корпусу та корпусу "Хартія" під гаслом "Робимо нове" швидко розійшовся інформаційним простором і викликав помітний резонанс. Це не випадково: за час повномасштабної війни Третій корпус та "Хартія" стали одними з найбільш публічних і впізнаваних підрозділів.
Їхні командири — бригадний генерал Андрій Білецький та полковник Ігор Оболєнський — очолили відповідні корпуси й тепер масштабують напрацьований досвід. Йдеться про спільний проєкт зі створення уніфікованої системи підготовки від базового рівня до сержантських шкіл і перепідготовки офіцерів.
Кореспондентка агентства "Інтерфакс-Україна" поспілкувалася з представниками обох корпусів, щоб з’ясувати, як саме зміниться система підготовки, як ці зміни впроваджуватимуться та чому ця ініціатива претендує на роль переломної для всієї армії.
Текст: Валерія Прощенко
Battle captain. Від точкового обміну до системної реформи
Поштовхом до співпраці став елемент штабної роботи — посада battle captain. Саме з неї почався діалог між корпусами у 2024 році.
"Мені це треба", - сказав Андрій Білецький, завітавши до штабу корпусу "Хартія" на запрошення Ігоря Оболєнського у 2024 році.
Посаду battle captain давно хотіли запровадити у 3-й ОШБр, але "не доходили руки". Тож до "Хартії" прибула делегація з "Трійки" для вивчення досвіду штабної роботи. Так розпочався системний обмін: розглядали питання розвідки, організації штабів, сержантської підготовки, планування та загальної структури роботи.
"Обидві сторони зрозуміли, що є те, чого вкрай не вистачає армії - це мінімальний аналіз і узагальнення цього самого досвіду", - зазначив Білецький.
Саме тому процес не обмежився разовими візитами. Ще до офіційного підписання меморандуму про підготовку (18–19 лютого 2026 року) було проведено два спільні курси підготовки сержантів - за участю кандидатів від обох корпусів.
"Цей процес, насправді, зайшов дуже глибоко. Ми постійно обмінюємося на різних рівнях досвідом між двома частинами, з'єднаннями", - розповів командир Третього корпусу.
Згодом виникла ідея перетворити хаотичний обмін на структуровану систему, таким чином, зародився проєкт про єдину програму підготовки, яка, за словами командирів, "буде однозначно каскадна". Амбіції проєкту, що отримав назву "Взаємна сумісність для ефективності на полі бою та збереження життів", охоплюють увесь спектр бойової підготовки - від старших офіцерів і штабів до базової загальновійськової підготовки (БЗВП).
"На першому етапі визначили те, що є зараз для нас найкритичнішим, найгарячішим, не для нас, як для корпусів, а для України, як для воюючої держави і для української армії взагалі. Тобто це базова загальновійськова підготовка піхотинця. Сержант, як взагалі ультраключова ланка, і молодший офіцер. Той, на кому лежить зараз повна відповідальність за поле на тактичному рівні", - підкреслив командир 3 АК.
Але мета значно ширша: створити комплексну систему, яка охопить повний цикл від моменту мобілізації людини до оперативного рівня командування включно.
У "Хартії" зазначають, що це ініціатива обох корпусів за підтримки Головнокомандувача Збройними силами України Олександра Сирського.
"Інші підуть слідом"
Командир корпусу "Хартія" Ігор Оболєнський (позивний "Корнет") називає співпрацю з Третім армійським корпусом симбіозом, народженим з однакової корпоративної культури та "однаковості по духу".
"Ми повністю переймали знання "Трійки" з сержанського, солдатського напрямку. Виходить дуже крутий симбіоз", — зазначив він.
Для Оболєнського це не просто обмін досвідом, а фундамент побудови нового війська. Основна мета — створити нову навчену армію у короткі строки.
"Ми розуміємо, що воюємо зараз мобілізованою армією. Її треба вчити, причому треба вчити швидко, тому що часу в нас немає багато", — підкреслює командир "Хартії".
Але головне — не лише знання. Оболєнський виділяє три ключові "цеглинки" нової армії: компетентні люди (персоналізація кожного, хто потрапляє до корпусу, пошук і вирощування "зірок" на заміну), навченість (системна підготовка) і, найголовніше, довіра: "Якщо довіра, навченість, компетентні люди — ці три складові поєднуються в одне, то ми дійсно будуємо щось нове. […] Ми хочемо повністю забрати всі розбрати і недовіру. Адже коли бійці всі на одній підготовці, в одному бліндажі живуть — то яка може бути недовіра?"
Окремо він наголосив, що одна з основ, на яку спирається "Хартія", — це хорунжа служба, історія, підготовка та високий моральний дух бійців.
"Ми розриваємо наших людей, ми шукаємо ті, які навчаються, "зірок", які, дай Боже, будуть нас заміняти. Ми розуміємо, що треба готувати молодь і шукати тих перспективних людей, які будуть робити роботу краще, ніж ми", - наголосив "Корнет".
За його словами, основна задача – "робити нове, набирати людей, впроваджувати зміни".
"Інші підуть швидкими послідовниками. Або повільними", — каже Оболєнський.
Сержант як центр змін
Для людини, яка не служить в армії, навряд чи є повноцінне розуміння сержантсько-офіцерської роботи. Ба більше, - як відбувається планування операцій, хто за що відповідальний і яку кількість неочівидних факторів треба враховувати. Планування операцій із застосуванням елементів військового процесу прийняття рішень (MDMP) та методики воєнної гри (wargame), у яку занурили журналістів офіцери двох корпусів, виявилося непростою задачею. Без точних знань, відпрацьованих навичок і аналізу всіх дрібниць нічого не спланувати, прийнамні успішного. І тут постає питання військової освіти, опанувати яку з телеграм-каналів та відео у Youtube малоймовірно.
Саме тому командири Третього та Другого корпусів у спільному проєкті акцентують велику увагу на підготовці “управлінців”. Бригадний генерал Білецький вважає сержантський склад найкритичнішою ланкою армії, оскільки саме тут зараз найбільший дефіцит і найбільший потенціал для змін.
За його словами, на сьогодні в Силах оборони України посади командирів відділень (сержантів) укомплектовані лише на 30% — і це по всій структурі, включно з тиловими підрозділами. У лінійних бойових бригадах на лінії цей показник ще нижчий. Сержант, на переконання Білецького, — це не просто виконавець наказів, а справжній вчитель і лідер своїх людей. Головний принцип — "роби, як я", і це не гасло, а реальний механізм роботи. Саме сержанти, за його словами, є "хребтом" армії - лідерами, які не лише виконують накази, а й беруть на себе управління в критичні моменти.
На переконання Білецького, немає сенсу вкладати знання в людину без лідерських якостей — це марна трата часу. Тому підхід до їхнього відбору має змінитися: замість формальних критеріїв — оцінка лідерських якостей, поведінки в стресових умовах і довіри з боку колективу.
Найкращий ресурс для сержантів, на думку Білецького, — це піхотинці з бойовим досвідом. Після двох-трьох виходів на позиції часто з’являються люди, які вже взяли на себе командування: виходили на зв’язок, робили доповіді, організовували оборону чи роботи. Складніше з тими, хто ще не був у реальному бою. Тут потрібне якісне, неформальне тестування: не тести на папері, а перевірка в ситуаціях з високим навантаженням, критичними рішеннями та оцінкою колективу.
Командир корпусу "Хартія" Оболєнський наголошує, що сержант є "кістяком" не лише для рядових бійців, а й для формування молодших офіцерів. За його словами, у Третьому корпусі та "Хартії" кадровий менеджмент побудований так, що головні сержанти беруть на себе ключову роль у відборі та оцінці кандидатів на офіцерські посади. Оболєнський наголошує: ні він, ні Білецький не підпишуть жодного призначення, якщо сержанти не дадуть добро.
Тому відбір персоналу — і сержантів, і майбутніх офіцерів — проходить через численні тести. Корпуси шукають тих, хто здатний швидко навчатися і хоче розвиватися. У цьому процесі активно залучають психологів, які допомагають визначити справжній потенціал кандидата. Такий підхід до відбору та освіти є частиною спільної ініціативи Третього армійського корпусу та корпусу "Хартія".
Від "радянщини" до Форт Брегг
Командири корпусів прямо говорять про проблему української армії — її інертність і збереження радянських підходів навіть у 2026 році. Класичний приклад, який і досі присутній у деяких бригадах, — застосування так званого "бойового трикутника" — схеми, яка з’явилася ще перед Другою світовою війною.
“Коли чуєш "бойовий трикутник", розмова фактично закінчується", - підкреслив Білецький.
Саме тому, вважає командир, спочатку потрібно "зібрати всіх ініціативних людей — а їх в армії достатньо — і дати їм сучасний, готовий інструмент для змін".
Білецький каже, що вже зараз надходять запити від інших підрозділів, але продукт має бути доведений до якісного рівня — тоді його можна тиражувати. Перший блок (базова загальновійськова підготовка, БЗВП) готовий уже на 70%, сержантські програми — ще ближче до завершення, молодші офіцери — поки що менше. Коли перший великий блок буде повністю готовий, корпуси планують ділитися ним. За словами бригадного генерала, запит на це вже є, багато командирів і ланок хочуть розвиватися.
"Можу відповідально заявити, що до кінця травня перша фаза, перший каскад, буде точно запущена. Скоріш за все, два блоки будуть запущені значно раніше, в квітні", - повідомив Білецький.
Як наголосили командири корпусів, вони хочуть зробити цей інструмент повністю відкритим для всієї армії. Щоб будь-яка бригада чи батальйон могла взяти готові програми підготовки, єдину термінологію, сучасні процедури планування та принципи Mission Command і почати працювати за ними.
У цьому контексті Білецький окреслює необхідність створення в Україні аналогу Fort Bragg — сучасний центр підготовки, який задаватиме стандарти для всієї армії та унеможливить збереження застарілих чи неефективних практик.
Йдеться не лише про інфраструктуру, а передусім про інституційні зміни: формування власної школи інструкторів, здатної масштабувати якісну підготовку на всі підрозділи Сил оборони.
На переконання командирів, ключова мета — перейти до моделі повного циклу підготовки всередині корпусів, коли навчання — від базового рівня до штабної роботи — забезпечується власними ресурсами, без залежності від зовнішніх центрів. Такий підхід має не лише підвищити боєздатність, а й фактично запустити нову систему військової освіти, сумісну з принципами НАТО та адаптовану до реалій війни.
“Наш основний меседж - заходьте в армію. Немає чого боятися. Будемо робити все разом: створювати нову армію разом”, - резюмував командир корпусу "Хартія" Оболєнський.
Ініціатива двох корпусів виглядає як амбітний і багатообіцяючий проєкт, який за умови реалізації всього озвученого може стати революційним для української армії та її військової культури, і показує, що в Силах оборони України відбуваються реформи попри повномасштабну війну. Чи вдасться розповсюдити практики "Трійки" та "Хартії" на всю армію - покаже час, але об’єднання двох корпусів заради спільної мети сигналом для інших: рішення складних ситуацій є, але їх треба шукати разом.
