Интервью исполнительного директора Украинского культурного фонда Владислава Берковского агентству "Интерфакс-Украина" (подается на языке оригинала)

Автор: Егор Шумихин

 

- У чому ви бачите головну проблему, яка призвела до так званої кризи в УКФ?

- Я почну з того, що скажу, що не бачу кризи в УКФ. Хто б що не казав. З моєї точки зору відбулася певна дестабілізація. Це пов’язано зі зміною керівника установи, зміною складу Наглядової ради, та й сама Наглядова рада з об’єкта хоче перейти в статус суб’єкта. Це все наклалося і певним чином відбилося на роботі. Але я не бачу кризи в УКФ як в інституції. Люди працюють і виконують поставленні завдання.

 

- Є думка, що через всі пертурбації, які відбуваються останнім часом, втратилася та довіра, яку мав УКВ в попередніх роках.

-Тоді давайте розділимо проблему на дві частини. Перше – це УКФ як інституція, тут я не бачу жодних проблем. Це молода структура, вона розвивається, є певні етапи росту, які можуть викликати невеликі негаразди. Це абсолютно логічний процес розвитку установи. Але кризи нема.

Якщо брати безпосередньо грантовий процес – то тут дійсно є про що поговорити. В першу чергу, це рішення Наглядової ради, яка з об’єкта переходить в стадію суб’єкта. Закон про УКФ виписаний так, що є можливість для обох варіантів. Звичайно, що для нашого культурного середовища вигідніше, щоб Наглядова рада була об’єктом. Особливо для тих, хто набрав високі бали, пройшов певні етапи, а їх Наглядова рада не прийняла до розгляду.

 

- А ви за який формат роботи Наглядової ради: як об’єкта чи як суб’єкта?

- Мені більше подобається формат, коли ми всі несемо відповідальність за ті рішення, які приймаємо. Але у кожному підході є плюси і мінуси. Тому йдучи на посаду, бачу для себе завданням спробувати знайти золоту середину, щоб культурне середовище було задоволено. Хоча, ми прекрасно розуміємо, що всім не вгодиш, невдоволені будуть завжди, особливо ті, хто програє. Але навіть тим, хто програє потрібно пояснювати, чому так сталося і де були їх недопрацювання. З іншої сторони, суб’єктність Наглядової ради в питаннях прийняття рішення щодо виділення великих коштів має бути, члени Наглядової ради мають усвідомлювати, що вони беруть на себе відповідальність.

- Нещодавно експерти УКФ підписали відкритий лист прем’єр-міністру і міністру культури з вимогою посприяти розпуску Наглядової раду Фонду та скасувати її рішення щодо проектів з високим рейтингом. Чи вважаєте ви необхідним повне перезавантаження Наглядової ради?

- В нашому житті немає нічого неможливого. Наразі ми бачимо, що уже почалася часткова ротація. Принаймні три члени Наглядової ради подали самовідвід. Чи всі інші дослухаються до таких пропозицій та закликів, я не знаю, тому що кожен із них особисто приймає такі рішення. В будь-якому випадку буде кооптація, і ми вже можемо говорити, що після цього будуть нові члени і голова Наглядової ради. На сьогоднішній момент, мені потрібно самому трохи відпрацювати, щоб зрозуміти, чому діюча Наглядова рада прийняла ті чи інші рішення, бо зараз маю багато контраверсійної інформації з різних сторін. Крім того, я поставив собі за завдання зустрітися з експертним середовищем, щоб якнайшвидше випрацювати модель "стабілізації корабля на курсі".

Тому, повертаючись до попереднього запитання, я не думаю, що УКФ втратило довіру. Тут швидше йде мова про те, що в середовищі є певне нерозуміння того, що відбувається. Зараз завдання пояснити, що нічого не змінюється, що ми повертаємося до роботи в стабільному режимі, повертаємося до тих інституційних надбань, які були зроблені установою за попередні роки, і ліквідовуємо помилки, що могли виникнути.

 

- Чи можливо все те, про що ви зараз сказали, без перезавантаження Наглядової ради і відміни рішення?

- На даний момент, згідно чинного законодавства, я не бачу юридичних підстав для скасування рішень. Яким чином, якщо чинна нормативна база такого не передбачає? Якщо це буде судове рішення, тоді можливо. Але поки я не бачу такої перспективи.

 

- І міністр культури і експерти говорять, що необхідно вносити зміни до закону про УКФ? Що це має бути?

- Важко сказати. Я знаю, що дирекцією Фонду подані пропозиції до змін в закон про УКФ, але я ще їх не бачив.

 

- Зокрема говорять, що відсутній механізм контролю роботи Наглядової ради, а також що немає механізму ініціації її розпуску, та відкликання окремих членів. Чи потрібно це врегульовувати?

- Основна ідея, яка закладалася в створення Українського культурного фонду, – це створення незалежної структури, завданням якої є аналіз і фінансування проектів, які розробляються культурним середовищем і направленні на розвиток багатоманітності нашої культури. І розроблявся закон з тим, щоб це була якомога більш незалежна інституція. Зараз ситуація приходить до того, що зміни, які пропонуються, ставлять певні обмеження. Ми починаємо вибудовувати "червоні лінії", і на даний момент суспільство наче і праве, що такі лінії потрібні. Але є й інша сторона. Якщо говорити про достроковий розпуск Наглядової ради, то одразу ж постає питання, хто матиме таке право? І чи той, хто буде мати таке право, в майбутньому не буде цим правом користуватися в чиїхось цілях? Щодо відкликання окремих членів Наглядової ради. Знову ж таки, чи не створимо ми цим прецедент того, що пізніше це буде використовуватися на шкоду. Зараз потрібно шукати якийсь баланс, і продумувати все, в першу чергу, не ситуативно, а з поглядом на роки.

 

- Чи не варто врегулювати питання, пов’язані є конфліктом інтересів, коли незалежні експерти самі стають заявниками проектів?

- Конфлікт інтересів - це досить складна річ. Наше культурне середовище не настільки велике, ми всі один одного знаємо і в тій чи іншій мірі є дотичними один до одного. Виходить так, що якщо взяти експерта, то на момент участі в експертизі він випадає з культурних проектів. Тому, дуже багато відомих осіб і не хочуть ставати експертами, так як це перешкоджає їх проектній діяльності.

Щоб вирішити це питання, можливо, потрібно врегулювати це так, щоб експерт по конкретному лоту не міг на нього подаватися, але в інших лотах можеш брати участь. Я найближчим часом буду проводити нараду з колективом, з керівниками, з експертами, щоб знайти вихід з цієї ситуації.

 

- Також є нарікання, що існує певна нерівність, бо начебто переважна більшість затверджених за минулі роки проектів із Києва та Львова. Як можна розширити географію?

- Давайте будемо відверті, ці міста – це великі культурні столиці. Відповідно вони мають великий досвід і широке культурне середовище. Звичайно, що тут є і більше можливостей, тому природньо, що вони готують більше проектів і відбирають більше грантів. Це нормально. Щоб це змінити, наша робота має бути націлена на те, щоб поширити більше інформації на регіональному рівні, щоб зацікавити і все пояснити перспективним проектантам. Бо на сьогодні, спілкуючись з колегами із регіонів, я зустрічав не лише недовіру до цих процесів, а деколи їм банально важко заповнити документи.

З іншого боку є питання, кого дійсно потрібно більше підтримувати. Маю на увазі, наскільки має бути вагомою підтримка маленьких локальних проектів, що зосереджені на місцевому рівні, порівняно з загальнодержавними проектами. Це теж та тема яку я хочу обговорити із експертним і загалом з культурним середовищем. Для мене найбільший страх входження на посаду, як не вихлюпнути назовні реально хороші проекти, коли дійде питання до прийняття конкретного кінцевого рішення.

 

- Чи необхідна процедура апеляції для відхилених проектів, якої сьогодні немає?

- В УКФ побудована багаторівнева структура: є технічний відбір, є експертний відбір, є кінцевий відбір. Все створено для того, щоб мінімізувати вплив однієї людини. І в нас не один експерт оцінює, це певне коло експертів, які вивчають той чи інший проект. Чи не станеться так, якщо ми створимо процес оскаржень, що нас завалять цими апеляціями. Дивіться, є більше двох тисяч заявок, з яких в кінці на фінансування відбирається десь з двісті заявок. Чи не зіштовхнемося ми зі спам-атакою, коли 500-600 заявників подадуть апеляції, які потрібно буде розглянути і надати чітке обґрунтування, а це все робочий ресурс. Якщо виходити суто з бюрократичної частини, то це значить що штат УКФ потрібно збільшувати чоловік до 500, створювати новий відділ по роботі з такими зверненнями.

Головний нюанс в тому, що якщо ми запроваджуємо систему з апеляціями, то кінцеве рішення по прийняттю фінансування буде відтерміновуватися. Уявімо ситуацію, що в кінці березня ми пройшли етап по програмі, є люди, яким не сподобався результат, вони починають засилати апеляції, починається розгляд. Відповідно, фінансування по проектам зупиняється на декілька місяців, доки триває період оскарження. З іншого боку, я розумію, що є ті, хто отримали неякісний експертний висновок, чи не погоджується з якимось із рішень. Тому, наразі я не готовий сказати, потрібні апеляції чи не потрібні. Тому що навіть світові традиції показують, що в одних проектних установах є такі механізми, а в інших немає.

 

- Якими будуть ваші перші кроки на посаді, що буде пріоритетом?

- Найперше – це повернення роботи установи в нормальне русло і завершити всі пертурбації, щоб показати і суспільству і всім, що у нас немає ніякої кризи, що у нас немає проблем, ми працюємо і робимо це прозоро для всіх. Позиція і президента України, і Кабінету міністрів, і міністра культури і інформаційної політики націлена на те, що установа має працювати прозоро. Я як новопризначений керівник в своїй діяльності, в першу чергу, бачу забезпечення прозорості, для того, щоб було зрозуміло, чому ми приймаємо чи не приймаємо певне рішення. Друге завдання – це провести консультації з експертним корпусом, з органами влади, з суспільством, щоб в результаті випрацювати єдину лінію. Тим більше, я знаю, що проект стратегії розвитку УКФ уже є підготовленим. Крім того, потрібно відзвітувати що ми зробили за 2020 рік і за перше півріччя 2021 року.

 

- Головні завдання на 2021 рік?

- Напрацювання стратегії на наступні роки. Завершення цьогорічних проектів. Вдало завершити конкурсну програму до святкування 30-ї річниці Незалежності України. Також дуже важливим завданням є збереження колективу і збереження професіоналів. Бо УКФ – це в першу чергу ті люди, які тут щоденно працюють. За підтримки Президента і Уряду, я впевнений, що все це вдасться реалізувати. І звичайно, хотілося б побільше шикарних проектів загальнодержавного рівня, які після себе щось залишать та самі залишаться в пам’яті людей надовго.