Эксклюзивное интервью народного депутата от фракции "Слуга народа", члена комитета Верховной Рады по вопросам национальной безопасности, обороны и разведки Ирины Верещук агентству "Интерфакс-Украина"

(подается на языке оригинала)

Текст: Александр Трохимчук

 

— Чому на місцевих виборах ви вирішили балотуватися на посаду мера Києва, а не очолити виборчий список партії "Слуга народу" до Київради?

— По-перше, мені запропонували балотуватись саме на посаду мера. Очолювати список до Київради мені не пропонували. По-друге, у мене профільна освіта та практичний досвід саме з роботи міським головою (упродовж 2010–2015 років була мером міста Рави-Руської на Львівщині, – ІФ). Також я відчувала, що найбільше користі президенту та партії я принесу балотуючись на міського голову.

 

— На сьогодні чи вважаєте поразкою свій результат на місцевих виборах?

— Звичайно, я очікувала кращого результату. Звісно, зіграли свою роль пандемія та низька явка. Якщо підходити тверезо, то, напевно, були і об’єктивні причини мого програшу на виборах київського міського голови. Але ця кампанія дала мені колосальний політичний та електоральний досвід. Я щиро вдячна президенту та партії за довіру та можливість отримати такий унікальний "бойовий" досвід на початку свого політичного шляху. А вже як надалі використати цей досвід, залежить від мене.

 

— У жовтні ви заявляли, що нібито партії "Європейська солідарність" і "Удар" виступають проти ухвалення закону про столицю. Тим не менш, у "Слузі народу" прогнозували, що його ухвалять після місцевих виборів. Чи володієте ви інформацією, коли це таки може відбутися?

— Мені здається, що, на жаль, наразі цей законопроект не матиме достатньо голосів. Новий закон про столицю потрібен. Законодавчо врегулювати низку питань все одно необхідно, зокрема розділення повноважень міського голови та керівника КМДА, усунення конфлікту інтересів тощо.

 

— Ви є головою одного з підкомітетів комітету Верховної Ради із питань безпеки та оборони. Чи задоволені ви обсягом фінансування, яке закладене в Держбюджет-2021 на галузь оборони?

— У цілому – так, я задоволена оборонним бюджетом. Це 267 млрд грн, або 5,93% ВВП. Це більше ніж у попередні роки. Безпосередньо армія отримає 117,5 млрд грн. Акцент зроблено на виробництві, закупівлі, модернізації та ремонті озброєння і військової (спеціальної) техніки – близько 40 млрд грн. Також збільшено фінансування розвідслужб: Головного управління розвідки Міноборони та Служби зовнішньої розвідки.

 

— У жовтні ваш комітет підтримав законопроект №3196-д про реформування Служби безпеки України. Однак голова СБУ Іван Баканов наполягає на його доопрацюванні та зауважує, що підготовлений депутатами законопроект суттєво відрізняється від поданого президентом і може послабити безпеку держави в разі його ухвалення. Також, на його переконання, питання реформування спецслужб стало занадто політизованим, і Баканов не виключає впливу ворожих спецслужб на цей процес. Не знайшов законопроект належної підтримки і в експертному середовищі. Експерти вважають, що внаслідок реформи, демілітаризації і скорочення, які пропонує комітет, кадрові військовослужбовці почнуть звільнятися зі служби. Чи аналізували ви ці зауваження та як плануєте вдосконалювати законопроект?

— Реформа СБУ назріла давно. Законопроект є предметом досить гострих дискусій між умовно консерваторами та реформаторами. Обидві сторони мають свою логіку та аргументи. З одного боку, Службу треба модернізувати, а з іншого – реформа не повинна зашкодити національній безпеці.

СБУ треба скорочувати за рахунок некомпетентних та корумпованих кадрів, в тому числі щоб звільнити шлях чесним та розумним, особливо молодим. Треба прибрати або скоротити невластиві функції, в тому числі щоб знизити рівень корумпованості. Служба має займатись шпигунами, терористами, сепаратистами, екстремістами, а не бізнесменами та комерційними структурами.

Реформувати спецслужбу у воюючій країні треба обачливо, покроково. Також необхідно діяти сплановано та продумано. Наприклад, якщо ми хочемо скорочення особового складу, то в бюджеті треба передбачити відповідні кошти, бо скорочення – це, в тому числі, витрати.

Отже, комітет налаштований на конструктив і діалог, але модернізувати СБУ необхідно. Іншого шляху немає. Залишати як є не можна. Будемо шукати збалансовані рішення, бо зрештою якісні закони завжди відображають баланс цілей, баланс інтересів.

 

— Узагалі, за сам держбюджет "Слуга народу" віддала 225 голосів. Тобто якби не підтримка деяких інших фракцій і груп, то ухвалення головного фінансового документу країни було би під загрозою. Чи не є такий результат голосування свідченням того, що монобільшість припинила по суті своє існування в Раді?

— Не погоджуюсь: монобільшість є. Всередині монобільшості є групи, є амбіції, протиріччя, конфлікти, власне як і в інших фракціях. Просто ми є великою фракцією і ми влада. Тому, всі дуже цікавляться та переймаються саме нашою цілісністю. Для багатьох наших депутатів це перший політичний досвід. Але півтора року в Раді не пройшли даремно. Ми стали більш зрілими та досвідченими.

А якщо ви вважаєте, що 225 голосів за бюджет – це показник проблем із монобільшістю, то мушу розчарувати. Можна вважати, що голосів насправді було 226. Моя кнопка не спрацювала з технічних причин. Це було в прямому ефірі та при свідках. Я написала відповідну заяву. При голосуванні технічні збої трапляються. Тепер я знаю це по собі теж. Я це все кажу до того, що голосів насправді було 226. Отже, монобільшість є.

 

— Якби найближчим часом відбулися позачергові парламентські вибори, чи брали б ви у них участь як кандидат від партії "Слуга народу"?

— Так, звичайно. Ідеологія "Слуги народу" центрична, а я – центрист. "Європейська солідарність" намагається монополізувати праву ідеологію, ОПЗЖ намагається робити те ж саме на полі ліво-налаштованого електорату. Проблема в тому, що ані ЄС, ані ОПЗЖ не зможуть забезпечити цілісність українського суспільства, бо їхні ідеології побудовані на розколі. Ідеологія "Слуги народу" націлена на зшивання країни. Я за сильну центристську позицію. Так, ми менш досвідчена політична сила, ніж опозиційні партії, але саме в цьому наша сила. Ми нові, ми інші.

 

— Роботу у цьому скликанні Верховної Ради ви почали з посади представника уряду в парламенті. Однак подали у відставку у зв’язку з тим, що, як ви самі пояснювали, не спрацювалися з тодішнім прем’єром Олексієм Гончаруком. У чому саме полягала неузгодженість вашої роботи? І чи пропонували вам посаду в уряді після відставки вже самого Гончарука?

— Ми з паном Олексієм мали різні погляди щодо того, як слід будувати комунікації між Кабміном і народними депутатами. Я вважала, що принаймні частину проблем між урядом і депутатами можна зняти за рахунок правильної комунікації, особливо – з депутатами монобільшості. Іноді проблеми можна було зняти шляхом прояву в комунікаціях елементарної поваги до членів парламенту. До речі, на мій погляд, Кабміну Шмигаля вдалось покращити комунікацію між Радою та урядом. Щодо посади в уряді – ні, після відставки Гончарука мені не пропонували посади в уряді.

 

— Ви стали одним із підписантів проекту постанови ВР щодо відставки Руслана Рябошапки з посади генпрокурора, якого Рада звільнила у березні цього року. Хоча в листопаді 2019-го ви запевняли, що не підписуватиметесь за його відставку. Чому змінили своє рішення?

— Рябошапка не виправдав очікувань як генпрокурор. Від нього не очікували посадки, бо за грати відправляє суд, а не генпрокурор. Але від нього очікували активних дій як від головного правоохоронця країни. Я не можу давати професійних оцінок, але політичну оцінку дати можу. Рябошапці не вдалося діяти так, щоб суспільство відчуло зміни, щоб всі відчули зрушення у відповіді влади на запит на справедливість.

У листопаді 2019 року я була проти його відставки, бо вважала, що на той час Рябошапка мав замало часу на посаді, щоб проявити себе. В березні 2020 року я голосувала за його відставку, тому що на той час вважала, що він мав достатньо часу і, на жаль, не виправдав сподівань.

 

— Фракції "Голос" і "Європейська солідарність" закидають владі, та зокрема міністру оборони Андрію Тарану, зрив виконання державного оборонного замовлення за стратегічними позиціями. Також, ці політичні сили вимагають звільнити очільника Міноборони. Як би ви прокоментували подібні заяви?

— Депутати завжди мають питання до міністрів. Це частина нашої роботи. Міністр Таран не виключення. До нього дійсно є претензії щодо виконання державного оборонного замовлення. Але питання про звільнення не стоїть. Так, ми обговорюємо на комітеті діяльність Міністерства оборони, іноді доходимо до досить критичних висновків. Але це нормально, це наша робота.

 

— Днями в ефірі одного з телеканалів ви заявили, що політичні еліти України повинні напрацювати стратегію відносин із Росією. Якою ви бачите цю стратегію?

— Стратегія має бути реалістичною. Стратегія має бути зрозумілою. Вона має бути розрахована не просто на роки, а на десятиліття вперед. В ефірі, про який ви згадали, я мала на увазі, що всередині українських політичних еліт має бути консенсус щодо відносин із Росією. Допоки не буде такого консенсусу, сформувати та реалізовувати стратегію щодо відносин із Росією буде важко. На мій погляд, наразі такого консенсусу всередині українських політичних еліт немає, і це серйозна проблема. Нам важливо всередині країни знайти сили та домовитись між собою, що нам робити із Росією. Розбрат – це проблема. Ми маємо сфокусуватись на подоланні розбрату в елітах.

 

— Цього року Рада знову продовжила дію закону про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО. Опоненти вашої політичної сили, зокрема фракція "Голос", звертають увагу на суперечливість "особливого статусу" Конституції України і що на цьому наполягає президент РФ Володимир Путін. Чи є такі застереження виправданими? Зрештою, рік тому в одному з інтерв’ю ви заявляли, що особливий статус Донбасу може стати кінцем унітарної України.

— На чому наполягає Путін, не має значення. Я завжди виступала проти закріплення особливого статусу Донбасу в нашій Конституції. Продовження дії закону про особливий порядок самоврядування в ОРДЛО – це дещо інше. Цей закон був прийнятий попереднім парламентом і цього разу він був продовжений не вперше. Якщо цей закон є елементом компромісу, який дозволяє підтримувати мирний процес, вважаю це виправданим.

 

— Як би ви підсумували роботу парламенту в 2020 році та комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, членом якого ви є? Яким є план роботи комітету на найближчих півроку 2021 року?

— У 2020 році Верховна Рада розглянула більше тисячі законопроектів, з яких ухвалила – 249. На мій погляд, це непоганий показник. Звісно, не можна сказати, що парламент цього року працював на відмінно. Але роботу Ради можна назвати задовільною. Тут також треба робити поправку на фактор пандемії та коронакризи.

Щодо роботи комітету з національної безпеки, оборони та розвідки, то ми не продукуємо великої кількості законів, але всі наші законопроекти мають системне значення для безпеки країни. Цього року ми працювали над законопроектами про оборонні закупівлі, розвідку, службу зовнішньої розвідки, протимінну діяльність, про військовий обов’язок і військову службу.

У бюджеті-2021 ми виконали програмну обіцянку "Слуги народу" про витрати на оборону, заклавши показник у 5,93% ВВП.

Зараз на розгляді в комітеті близько 190 законопроектів, в активному опрацюванні – близько 30-ти.

У першій половині 2021 року, напевно, ми сфокусуємось на питаннях оборонних закупівель і регулюванні діяльності спецслужб.

Користуючись нагодою, хочу подякувати колегам по комітету за роботу. В нашому комітеті присутні представники різних фракцій, але всі є людьми фаховими, дисциплінованими та відповідальними. В нас теж бувають суперечки. Але щодо всіх важливих і ключових питань ми завжди знаходимо порозуміння. Бо в нас спільна мета – безпека держави. Іноді мені хочеться, щоб парламент в цілому був схожий на наш комітет.