Гірничо-металургійна група "Метінвест" "Метінвест" через вимушену зупинку металургійних комбінатів "Запоріжсталь" та "Каметсталь" внаслідок обстрілів окупантів по деяких контрактах оголосить форс-мажорну ситуацію, повідомив операційний директор (СОО) групи "Метінвест" Олександр Мироненко виданню "Форбс-Україна".
За його словами, 2026 рік – один із найгірших для "Метінвеста". Зокрема, через запровадження ЄС квот на поставки металопродукції, а також екологічне мито CBAM. Крім того, РФ заблокувала роботу українських портів, а у серпні-вересні обстріляла "Каметсталь" і "Запоріжсталь", які були змушені зупинитися. Центральний та Північний ГЗК працюють на 50%, Південний ГЗК (спільне підприємство з партнерами) перебуває в простої через закриття українських портів.
Інгулецький ГЗК зупинений з 2024-го – через високі ціни на електрику виробництво там неефективне. Актив законсервований належним чином, і, за сприятливої ринкової кон'юнктури, можна відновити виробництво – ціна на залізну руда наразі коштує близько $100/тонна, а має бути не менше $135-150 за тонну залізорудного концентрату.
"Таких цін ми поки не бачимо, жоден прогноз не дає довготривалого позитиву на ринку, тому ми змушені тримати цей актив у консервації", – пояснив Мироненко.
Торкаючись відновлення меткомбінатів, то наразі "Каметсталь" та "Запоріжсталь" перебувають у стадії відновлення та розбору завалів після обстрілів, які були здійснені по цих активах у серпні і вересні. Загальна кількість працівників на "Запоріжсталі" – 8500, на "Каметсталі" – близько 8000. Вони працюють позмінно, одночасно на комбінатах перебуває 2500-3000 людей.
Стосовно вартості відновлення "Запоріжсталі" – якщо говорити про повне відновлення тих фондів, які зазнали пошкоджень, – це десятки мільйонів. Фактично на заводі розірваний виробничий ланцюг, констатував СОО. Він не став давати коментарі з приводу строків відновлення: над цим працюють люди, проєктні команди. Щойно буде розуміння, скільки займе відновлення і яке обладнання для цього потрібно, будуть визначені терміни.
"По деяких контрактах ми оголошуємо форс-мажор, бо це дійсно форс-мажор. Далі спілкуємося з нашими контрагентами про перенесення термінів контракту або про його скасування. Це багатомільйонні контракти. Намагаюсь оцінити втрати для компанії", – сказав операційний директор.
Він також акцентував увагу на необхідності зняття блокади портів – це головна проблема. Бо без відкритих портів навіть відновлені активи не зможуть працювати на всю потужінсть.
"У нас зупинився Південний ГЗК – це до 1 млн т на місяць руди, яка йшла на експорт. Північний і Центральний ГЗК відправляли на експорт через порти ще орієнтовно до 0,5 млн т. Це 1,5 млн т щомісяця – те, що вилетіло з експорту через порти. І додайте сюди ще металопродукцію", – відзначив Мироненко.
Також він повідомив, що після зупинки активів у Покровську компанії довелось імпортувати щомісяця близько 250 тис. т вугілля. Певні марки ідуть з Чехії та Польщі залізницею, а левова частка – це те, що заходило через українські порти. Судна вивантажувалися в портах Великої Одеси, після цього завантажувалися, наприклад, залізорудним концентратом і відправлялися на експорт. Наразі це все зупинено.
"Метінвест" перевів всі КХЗ на максимальні періоди коксування. Усе, що можна привезти залізницею або через порти Польщі чи Констанцу, привозиться, але це збільшує вартість логістики цього вугілля на 50-60%. І уточнив, що через блокаду портів ринок ЄС наразі єдиний, куди компанія може експортувати свою продукцію. Інші – закриті через дорогу логістику. Інколи, за сприятливою кон'юнктури, відвантажується чавун через Польщу до США.
З квітня ЄС запровадив квоти на продукцію ГМК, яка дозволяє експортувати половину від минулорічного обсягу – 1 млн т. Квотується фінішна продукція, яка має більшу додану вартість – рулон, арматура, катанка. Не квотуються напівфабрикати, наприклад заготовка.
"У 2022-2023 роках компанія мала запас міцності створений у довоєнні роки. Сьогодні запасу міцності вже немає. Не тільки у нас, у жодної компанії. Без державної підтримки, без допомоги іноземних партнерів ми просто не випливемо. Є факт закриття портів, факт підвищення тарифів, факт масованих обстрілів підприємств. І це не тільки підприємства "Метінвесту" – це торкнулося практично всіх більш-менш великих виробників в Україні", – констатував Мироненко.
І додав, що якщо для енергетики є фонди, які передбачають певне фінансування на відновлення після ударів, то для металургів або для інших галузей таких фондів немає взагалі і ніхто їх не обговорює. Подібні фонди мають бути, тому що металургія це велика експортно орієнтована галузь, яка завжди надійно сплачувала податки.
За словами топ-менеджера, якщо не працюють порти, не можна збільшувати вартість логістики для внутрішніх перевезень. "Укрзалізниця" фактично стріляє собі в ногу: що більше вони збільшують тарифи, то менш ефективними стають. Є ще одна проблема "Укрзалізниці", про яку мало хто говорить: немає системного рішення щодо забезпечення локомотивами стабільних вантажних перевезень на відстані до 150 км від лінії фронту.
Намагаючись зберегти техніку, перевізник переганяє її подалі від ключових промислових регіонів – Дніпра, Запоріжжя. Якщо ситуацію не взяти під контроль, то може настати момент, коли "Укрзалізниця" не зможе самостійно справлятися з викликами і, як наслідок, не зможе фізично вивозити вантажі. Тому потрібен план щодо забезпечення сталих залізничних перевезень в умовах воєнного часу і це потрібно робити вже зараз. Зробити це можливо лише через максимальне задіяння як власних локомотиворемонтних потужностей "УЗ", такі і контракти з підприємствами ЄС. Окрім того, потрібне міжнародне грантове фінансування закупівлі нових локомотивів за принципом "залізничного Рамштайну" – за аналогією з тим, як консолідується військова допомога.
СОО зазначив, що наразі собівартість виробництва продукції зросла приблизно на 30% в основному через логістику та тарифи на е/е. Це досить суттєве здорожчання, яке не дозволяє планувати великі інвестиції, тому компанія перебуває у режимі стендбай.
"Ми намагаємося зробити все, що від нас залежить, щоб утримати компанію на плаву. Нажаль доведеться застосувати непопулярні заходи: максимальне скорочення витрат, скорочення персоналу і інші заходи реагування щоб у цей важкий час утримати компанію на плаву, а потім забезпечити її відновлення та розвиток", – заявив Мироненко.
За його словами, наразі компанія у стадії розгляду рішення. Насамперед мова йде про адміністративний персонал і залучення підрядних організації у процесах групи. Так, аби більше завантажити власних працівників роботами, на яких були задіяні підрядники. І після цього вже дивитися, який надлишок людей є, щоб або скорочувати їх, або перенаправляти на якісь інші процеси. Тобто у пакеті кризових рішень – скорочення витрат.
"Ми уже відмовились від деяких проєктів, які не починали. Але зараз вже друга половина року, багато обладнання було закуплено у перших двох кварталах, частина робіт виконана. Ми тільки-но завершили ремонт доменної печі №1 на "Каметсталі", у яку прилетіло. Тому суттєвого скорочення у цьому році не буде – максимум 15-20%. Будемо корегувати плани на наступний рік", – сказав топ-менеджер, додавши, що проекти з будівництвом газової генерації і сонячної електростанцію поки на паузі.
Торкаючись розвитку внутрішнього ринку металопродукції Мироненко бачить потенціал збільшення продажів всередині України, але він не реалізується. Проблема в тому, що Україна не захищає власний ринок. Наприклад, купує все більше труб у Туреччині. Фактично це означає, що Україна купує російський метал, тому що турки катають рулон з дешевого російського слябу.
"Тобто європейські партнери дають нам кошти на підтримку економіки, а Україна витрачає їх на те, щоб платити росіянам за їхній метал у вигляді імпорту. Прекрасний бізнес", – відзначив СОО.
І додав, що процес переходу на зелену металургію незворотний, він все одно відбуватиметься. Але для воюючої країна має бути якийсь перехідний період. Ніхто зараз не дасть, наприклад, "Каметсталі" кредит на будівництво DRI-модуля та електропечі. Відповідно, компанія не має доступу до фінансових ринків, не має можливості замовити обладнання, але по виплатах перебуває в тих самих умовах, що й європейські виробники.
"І все, чого ми зараз просимо від Євросоюзу, – це відтермінування цього мита. Мінімально – 2-3 роки після закінчення війни. В ідеалі – 10 років перехідного періоду для українських виробників. Бо перехід на зелену металургію – це досить довготривалий інвестиційний проєкт", – підкреслив експерт.
Він нагадав, що група придбала румунський завод у Яссах, який мав стати віддаленим цехом для "Запоріжсталі", щоб загрузити роботою активи в Україні. Але після запровадження квот ця модель стала нежиттєздатною, і завод може зупинитись. Там працює біля 250 людей, ще стільки ж підрядників. Тому "Метінвест" доносить уряду Румунії: у вас може бути проблема: зупинка підприємства, яка платить податки, забезпечує робочі місця.
"Ми придбали завод за 10 млн євро. І фактично він виправдовував наші очікування до моменту введення квот. Коли ми прийшли туди в січні, там була адміністрація і близько 150 людей. Ми почали набирати людей, навчати, запустили всі процеси. Квота змушує нас обирати, куди ми можемо поставити продукцію з більшою дохідністю, оскільки експортні можливості обмежені. Є ринок Польщі, який здатен забирати весь рулон за більшою ціною, і нам ефективніше постачати його туди, ніж везти в Румунію, переробляти на трубу і продавати трубу. А коли квот не було, Румунія була однією з альтернатив південному напрямку: Близькому Сходу чи Північній Африці", – пояснив СОО.
І додав, що завод "Промет" в Болгарії купує заготовку "Каметсталі", а заготовка не обкладається ні митами, ні квотами, тому що це напівфабрикат. Активи в Італії та Британії купують сляби у зовнішніх постачальників. Оскільки виробництва слябів в Україні після втрати Маріуполя немає.
За словами топ-менеджера, поки експансія групи на європейський ринок призупинена з урахуванням поточного становища. Стосовно продажу вугільної компанії у США – наразі угода перебуває на фінальній стадії реалізації.
Метінвест" є вертикально інтегрованою групою із видобувних і металургійних підприємств. Підприємства групи розташовані переважно в Донецькій, Луганській, Запорізькій і Дніпропетровській областях. Основними акціонерами холдингу є група "СКМ" (71,24%) і "Смарт-холдинг" (23,76%), які спільно керують ним. ТОВ "Метінвест Холдинг" – керуюча компанія групи "Метінвест".
