Щодо проєкту нового Цивільного кодексу доцільно дискутувати про питання визнання договорів недійсними – юрист
Визнання договорів недійсними є одним з найдискутабільніших аспектів проєкту нового Цивільного кодексу, вважає партнер юридичної фірми EQUITY Law Firm Богдан Слободян.
"Одним з перших аспектів, про який доцільно було б дискутувати, є питання визнання договорів недійсними. Чинний Цивільний кодекс України (стаття 204) гарантував презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На практиці це означало, що обов’язок доведення недійсності покладається на сторону, яка ставить під питання його дійсність. У проєкті дане положення виключено, проте комплексний аналіз положень нового проєкту створює уявлення, що ця презумпція зберігається лише формально, що абсолютно не гарантує такий підхід у майбутній судовій практиці", – сказав він агентству "Інтерфакс-Україна".
Слободян зауважив, що "до однієї з підстав недійсності договору проєктом відноситься "суперечність доброзвичайності", що є суперечливою новелою цього проєкту".
"Так як відсутні чіткі критерії наповнення змісту цієї категорії, для практики це створить ряд проблем, починаючи з ускладнення механізму оспорювання правочинів і часткового перерозподілу тягаря доказування між сторонами правовідносин, а відтак поставить під питання рівень правової визначеності через ширші повноваження суду оцінювати зміст кожного конкретного договору", – сказав він.
Коментуючи запровадження новим ЦК інституту посідання в Україні, Слободян зауважив, що "першочергово такий інститут є нормальним і типовим для сучасних європейських приватноправових систем".
"Ознайомившись з положеннями нового проєкту Цивільного кодексу виникає застереження щодо того, що "посідання" включено до системи речових прав, не зважаючи на те, що це поняття характеризує фактичне володіння річчю без обов’язкового юридичного титулу. Створюється враження, що таким чином може відбутися змішування фактичних станів із суб’єктивними речовими правами – тобто розмиття різниці між фактом володіння і суб’єктивним правом. На практиці це може створити проблеми визначити різницю між речовими і зобов’язальними правами, а також ускладнити питання визначення належних способів захисту таких прав, що також фактично породжує виклики судовій системі", – сказав він.
На думку Слободяна, одним з найбільш резонансних питань є відтворення норм про захист прав добросовісного набувача у новому проєкті Цивільного кодексу.
"У даному випадку варто звернути увагу на те, що ті положення, які відображені у проєкті, не є новими, адже там відображений чинний підхід, спрямований на захист добросовісних набувачів у майнових правовідносинах. Даний інститут є ключовим елементом стабільності цивільного обороту та гарантію захисту права власності особи, яка діяла добросовісно і на законних підставах. Негативні наслідки не можуть покладатися на кінцевого добросовісного власника, а питання компенсації має вирішуватися через відповідальність держави, що до речі, підтвердив ЄСПЛ у рішенні "Космацька проти України" від 4 грудня 2025 року. У даному контексті законодавцю точно необхідно звернути увагу на більш чітке унормування відносин, що стосується, наприклад, державних і комунальних земель, але точно не зміщувати фокус із забезпечення прав добросовісного набувача", – сказав він.
