Реальна потужність ефективних олійноекстракційних заводів в Україні становить 17 млн тонн при врожаї 20 млн тонн – АСС

Реальні потужності технологічно ефективних підприємств із переробки олійних культур в Україні складають 17 млн тонн, що при загальному врожаї у 20 млн тонн спростовує тезу про дефіцит сировини на внутрішньому ринку, повідомили експерти Американської торговельної палати (ACC) під час пресбрифінгу в Києві у середу.

Згідно з оприлюдненими даними, попри те, що номінально в країні задекларовано переробні потужності олійноекстракціних заводів (ОЕЗ) на рівні 23 млн тонн, значна їх частина припадає на дрібні об’єкти з нестабільним циклом виробництва.

"Насправді у нас переробних потужностей приблизно 23 млн тонн, а сировини в Україні виробляється близько 20 млн тонн. Але якщо дивитися на структуру, то ефективних потужностей у нас лише 17 млн тонн. Тобто проти них є профіцит сировини (…), і переробники могли б працювати без будь-яких обмежень експорту", — зазначили експерти.

У бізнес-об’єднанні пояснили, що різниця у 6 млн тонн номінальних потужностей — це підприємства "малої переробки", що є свідченням існування і Україні суттєвої частки неофіційного сектору, що підтверджується статистичними аномаліями минулих років.

"До війни протягом кількох років ми фіксували цікаве явище: Україна експортувала більше олії, ніж офіційно виробляла. Це пояснюється тим, що в країні працює близько 60 підприємств, які "давлять" олію, а потім продають її трейдерам. Трейдери її міксують і відправляють на експорт. Це реальний обсяг ринку, який часто залишається поза офіційним обліком", — підкреслили в АСС.

На думку учасників ринку, запровадження експортних мит не призведе до реального розвитку переробної галузі, оскільки за шість місяців дії нових правил в Україні не було задекларовано будівництва жодних нових потужностей.

Експерти наголосили, що замість економічного стимулювання переробники отримали інструмент покриття власних логістичних збитків за рахунок зниження доходів фермерів. У довгостроковій перспективі це створить ризик відмови аграріїв від вирощування ріпаку та сої через від’ємну рентабельність, що призведе до дефіциту сировини для переробних підприємств не через експорт, а через скорочення посівних площ.