"Щоденник Катерини Савенко", який вийшов друком в Україні у липні цього року, буде перекладений англійською та ще кількома мовами та виданий за кордоном, повідомила голова наглядових рад Фонду Ріната Ахметова Наталія Ємченко на презентації книги у Києві у вівторок.
"Якщо ми не будемо повертатися до драми Маріуполя, то справедливість може настати не швидко… Ми хочемо, щоб книга не тільки зберегла пам'ять, а вплинула на правосуддя", – зазначила Ємченко на презентації.
Катерина Савенко почала вести щоденник 24 лютого 2022 року і в 34 дописах за 39 останніх днів свого життя фіксувала трагічні події, що відбувалися в місті, спочатку росйською, а потім українською. Вона загинула від поранення в лікарні через кілька днів після свого чоловіка, з яким разом працювала на ММК ім. Ілліча. Після смерті жінки два зошити змогла вивезти зі зруйнованого Маріуполя її мама.
За словами Ємченко, робота над книгою та її виданням велася три роки з того моменту, як рідні передали щоденник Музею "Голоси Мирних" Фонду Ахметова, щоб отримати найкращий результат і щоб потім її можна було видати за кордоном, щоб донести правду про злочини Росії в Маріуполі. Передмови написали лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук та колишній голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович, а історичним редактором видання став аспірант кафедри історії Гарвардського університету, викладач Київської школи економіки Євген Монастирський.
"Ми знаємо про військових героїв. Та мене жахає думка, що загиблі цивільні – це просто цифри", – наголосила на необхідності збереження та поширення таких історій голова наглядових рад Фонду.
Вона повідомила, що в Музеї "Голоси Мирних" вже зібрано 12,5 тис. свідчень, а всього свої історії йому довірили більше 145 тис. історій.
За словами Ємченко, в музеї мінімум десяток щоденників маріупольців, є окремий щоденник лікаря, який працював у місті в ці дні, є також щоденники полонених та йде робота над окремим проєктом 20 дітей, які виросли в окупації, але змогли виїхати на підконтрольну Україну територію.
"Ця війна має не суто мілітарний вимір, а ціннісний вимір", – підкреслила під час презентації книги її важливість Матвійчук, яка 12 років працює над фіксацією російських військових злочинів. За її словами, вже зафіксовано більше 100 тис. епізодів вчинення таких злочинів, які лягли у базу "Трибуналу для Путіна", що доводять, що для Росії – це метод ведення війни.
Матвійчук зазначила, що уявлення про справедливість для постраждалих сильно різниться: від бажання просто донести правду, бути почутим, отримати компенсацію до бажання неодмінно побачити винних за гратами. На її думку, у прагненні того, щоб світ знав про страшні події в Україні, є щось біблійне – бо це утвердження правди.
