Книжковий Арсенал під час війни: що читають українці, чому дорожчають книжки і як видавці борються за читача
У Києві стартував "XIV Книжковий Арсенал" - одна з ключових подій українського книжкового ринку, яка цього року стала не лише місцем презентації новинок, а й майданчиком для розмови про виживання видавництв під час війни, зміну читацьких уподобань, історичну пам’ять та нові формати читання.
Журналіст відділу “Культура” агентства “Інтерфакс-Україна” у перший день фестивалю поспілкувалася з представниками українських видавництв, щоб з’ясувати, які книжки сьогодні користуються найбільшим попитом, як війна вплинула на книжковий ринок та з якими викликами нині стикається видавнича галузь.
Текст: Ольга Левкун
На стендах представлені десятки українських видавництв - від великих гравців до нішевих проєктів, які працюють із воєнною, історичною, українознавчою, класичною та сучасною художньою літературою. Видавці визнають: попри складну економічну ситуацію, обстріли, здорожчання паперу та логістики, інтерес до української книжки зберігається, а читач дедалі частіше обирає видання про історію, війну, культуру та національну ідентичність.
“Люди все одно купують книжки. Попит зменшився, безумовно, але книжки друкуються, люди працюють”, - розповів заступник директора харківського видавництва “Фоліо” Геннадій Корбер.
За його словами, значну частину книжок видавництво й надалі друкує у Харкові, попри постійні обстріли міста. Частину замовлень розміщують в інших регіонах України.
Серед новинок “Фоліо” на Арсеналі - роман Олексія Бобровникова “Червона зона” про війну, а також книжка Юрія Сороки “Наш лицарський хрест”. Обидві, за словами представника видавництва, щойно вийшли з друку і ще не встигли потрапити до київських книгарень. Однією з головних тенденцій видавці називають зростання інтересу до історії України, класики, воєнної теми та фентезі. У “Фоліо” зазначають, що молодь активно читає саме фентезі, хоча для видавництва цей напрям не був основним.
“Молодь дуже багато зараз читає фентезі. Дуже цікавиться історією України. Класику ми теж багато видаємо”, - сказав Корбер.
Водночас видавці фіксують суттєве здорожчання виробництва. Серед причин - подорожчання паперу, логістики, імпортної сировини, а також коливання валют. За оцінкою представників ринку, папір за рік міг подорожчати приблизно на 20–25%. Україна майже не має власного виробництва комерційного паперу для книжкової галузі, тому видавництва залежать від імпорту - зокрема з Литви, Чехії та інших країн.
Окремим викликом для книжкового бізнесу залишаються обстріли. Видавці говорять не лише про затримки виробництва, а й про прямі втрати накладів.
“Були моменти, коли в нас обсяги горіли, коли обстрілювали фабрику, де ми розміщували замовлення. Ми втрачали книжки, і немало”, - розповів Корбер.
Для видавництва “Український пріоритет” удар по інфраструктурі став катастрофічним. Його директор Володимир Шовкошитний розповів, що в ніч на 17 червня минулого року в склад і офіс видавництва влучили два Shahed.
“Згоріло 70 тисяч книг, усе офісне обладнання. Із-під золи й води ми дістали лише близько 4–5 тисяч напівживих книжок”, - сказав він.
Попри це, видавництво поставило собі за мету відновити репертуар до першої річниці атаки. Основний напрям “Українського пріоритету” - історична, художня та науково-популярна література про українську історію: від скіфської доби до сучасної війни.
Шовкошитний переконаний, що під час війни українці дедалі більше шукають відповіді у власній історії.
“Люди тягнуться до джерел. Коли на країну звалюються такі випробування, це нормальний потяг української крові до своїх джерел. Ми хочемо знати, звідки ми пішли і чому ми такі”, - зазначив він у коментарі агенству.
Про важливість українознавчої літератури та повернення інтересу до української історії на Книжковому Арсеналі також говорив Олександр Савчук.
За його словами, після початку повномасштабної війни українці значно більше почали цікавитися книжками про власну культуру, історію та ідентичність.
“У 2022 році ми були готові запропонувати людям повернення до української теми, до української історії, не нав’язливо, але дати хоча б фактаж - що таке Україна, особливо Харків і Слобідська Україна”, - зазначив Савчук.
Водночас він зауважив, що нині на ринку спостерігається певний спад інтересу після різкого підйому перших років великої війни.
“Зараз відбувається невеликий відкат. Тим не менш ми працюємо незалежно від кон’юнктури, тому що рано чи пізно все одно буде запит на Шевельова, Сковороду, Хоткевича, Яворницького”, - сказав видавець.
Савчук також наголосив, що українознавча література часто не працює як імпульсивна покупка, а формує читача поступово - через лекції, подкасти, інтерв’ю та культурні дискусії.
“Це довгий процес. Людина може кілька разів почути про автора чи книгу, і лише потім зрозуміти, що ця книжка їй потрібна”, - додав він.
Ольга Ольхова, поетка, культурна менеджерка і засновниця книжкового застосунку Litcom, представила на Книжковому Арсеналі оновлення застосунку, який позиціонує себе як навігатор книжкового ринку та інструмент для формування власної бібліотеки.
“Це спосіб спілкуватися довкола книжок, рекомендувати, користуватися рекомендаціями, а також формувати свою власну бібліотеку”, - розповіла Ольхова.
За її словами, у застосунку з’явилася можливість додавати книжки до бібліотеки через сканування штрих-коду, робити письмові й аудіонотатки, а також позначати, кому читач позичив книжку.
Окремо вона зазначила, що в Україні високим попитом користується нонфікшн, зокрема короткі аудіоформати за книжками.
“Якщо художню книгу людина все-таки тяжіє прочитати, щоб емоційно її пережити, то з нонфікшном дуже популярний короткий формат”, - сказала вона.
Користувачі також можуть створювати письмові та аудіонотатки до книжок, зберігати власні враження та цитати, а також вести облік книжок, які позичили друзям чи знайомим.
“Можна навіть зазначити, кому ти позичив книжку, щоб вона не загубилася серед знайомих”, - зазначила засновниця застосунку.
Окремий напрям розвитку Litcom - книжкові рекомендації та так звані “лідкасти” - короткі подкасти за мотивами книжок, які допомагають швидко ознайомитися з ключовими ідеями нонфікшн-літератури.
За словами Ольхової, саме нонфікшн сьогодні залишається одним із найпопулярніших жанрів серед користувачів застосунку.
“Якщо художню книгу людина хоче прочитати повністю, щоб пережити її емоційно, то у випадку з нонфікшном багатьом цікаво швидко отримати головні думки книги”, - сказала вона.
Крім того, команда Litcom нині проводить масштабне дослідження читацьких звичок українців серед школярів, студентів, активних читачів та широкої аудиторії. Перші результати дослідження планують оприлюднити після завершення Книжкового Арсеналу.
Ще один помітний напрям Арсеналу - воєнна література. Директорка видавництва “Білка” Ірина Білоцерковська зазначила, що видавництво працює з воєнлітом з 2018 року і для неї важливо, щоб тема війни була представлена не лише в їхньому стенді, а й у книжковому полі загалом.
“Мені важливо, наскільки тема війни, нашого протистояння, підтримки військових підсвічена. Не тільки у нас, а й в інших видавництвах”, - сказала вона.
Водночас “Білка” розвиває і напрям легкого читання через видавництво “Капібари”, яке фокусується на українських авторах. Білоцерковська наголошує: навіть легкі жанри можуть мати культурну місію, якщо вони створюються українською мовою і українськими авторами. Серед новинок - збірка мілітарного хорору “Птахи у пітьмі”, написана вісьмома військовими авторами. За словами Білоцерковської, це фактично новий жанр, який народжується з досвіду війни.
“У центрі там не боротьба з ворогом, а боротьба зі страхом. З тим, що є в голові людини, яка постійно на межі життя і смерті”, - розповіла вона.
Окремо видавці звертають увагу ще на одну тенденцію — український читач став значно вибагливішим до якості самої книжки як предмета. Якщо раніше частина покупців орієнтувалася переважно на ціну, то зараз дедалі більше людей звертають увагу на поліграфію, оформлення, ілюстрації, дизайн обкладинки та колекційну цінність видання.
На стендах Арсеналу можна побачити великі подарункові видання, дизайнерські серії класики, колекційні книги з кольоровими зрізами, тисненням та ілюстраціями.
Головна редакторка та засновниця видавництва Stretovych Світлана Стретович розповіла, що однією з головних новинок цьогорічного Книжкового Арсеналу стала автобіографія Аґата Крісті, яка вперше вийшла українською мовою.
“У світі вона була видана ще у 1977 році, але для українського читача досі не було перекладу”, - зазначила Стретович.
За її словами, книга приїхала до Києва просто з друкарні у Харкові напередодні фестивалю.
“Ми хочемо, щоб цю новинку побачили і про неї говорили”, - додала засновниця видавництва.
Попри економічні виклики, українці продовжують купувати книжки не лише для читання, а й як спосіб підтримати українську культуру, авторів та видавництва. Особливо це помітно у сегменті воєнної літератури, документалістики та книжок військових авторів.
Видавці визнають: попит став більш вибірковим, однак інтерес до тем історії, війни, національної ідентичності та сучасної української літератури залишається високим. Водночас Книжковий Арсенал дедалі більше стає не лише ярмарком, а й місцем живого спілкування між авторами, видавцями та читачами.
Попри кризу ринку, здорожчання друку та логістики, учасники Арсеналу переконані: українська книжкова індустрія не лише вистояла під час війни, а й продовжує формувати нові сенси, жанри та культурні тренди.
