"Речі, які пережили століття": Музей Івана Гончара відкрив історії унікальних експонатів
До Міжнародного дня музеїв Музей Івана Гончара відкрив частину своєї колекції та розповів історії п’яти експонатів, які пережили зникнення сіл, зміну епох, втрату традицій і навіть саму пам’ять про себе, повідомляє агенству пресслужба музею.
"Кожен такий предмет — це не просто річ, а досвід, який не вмістився в одну людську біографію. Вони зберігають пам’ять про середовище, яке вже зникло, і дають нам шанс його відчути", — каже дослідниця Музею Івана Гончара Олександра Сторчай.
Йдеться про речі, створені десятки й сотні років тому, які сьогодні стали не просто музейними експонатами, а матеріальними свідками зниклих світів.
Одними з головних експонатів стали дві вишиті сорочки із Бакоти — села на Поділлі, яке у 1981 році затопили під час будівництва Новодністровської ГЕС. Сьогодні це місце називають "українською Атлантидою".
У музеї наголошують: ці сорочки — пам’ять про життя людей, які були змушені залишити свої домівки разом із селом, що назавжди зникло під водою.
Також у добірці представили баламути — традиційне намисто зі скам’янілого перламутру. За переказами, родовища такого матеріалу в Україні були вичерпані ще до кінця ХІХ століття, тому сьогодні подібні прикраси фактично неможливо відтворити.
Ще один експонат — салба, нагрудна прикраса, вкрита монетами з різних країн та епох. У ній поєднані монети Австро-Угорської імперії, США, Канади, а деякі з них датуються XVIII століттям.
Окремо музей показав волинську сорочку зі стриманою естетикою та складними техніками вишивки, а також одну з найстаріших сорочок колекції — із косим рукавом. Такий крій уже на початку ХХ століття вважався застарілим.
У музеї зазначають, що всі ці речі об’єднує одне — вони пережили своїх власників, епохи та середовище, у якому були створені, але продовжують зберігати пам’ять про них.
Музей Івана Гончара є одним із ключових українських музеїв, що займається збереженням та дослідженням традиційної культури й етнографічної спадщини України.
