"Я фотографую любов": у Нью-Йорку відкрили виставку британського фотографа Джайлза Дулі про Україну та памʼять війни

 

У Нью-Йорку відкрилася мультимедійна виставка Distortion / Memory / Resilience британського фотографа та гуманітарного діяча Giles Duley, значна частина якої присвячена Україні, досвіду війни, пам’яті та людській стійкості, повідомляють організатори.

"Я не визначаю себе як фотографа війни. Я фотографую любов", — говорить Дулі.

Виставку представили у пентхаусі на Мангеттені, де простір перетворили на серію інсталяцій про досвід людей, які живуть у війні. Проєкт поєднав документальну фотографію, аудіоісторії, архівні матеріали, відео, звук і предмети побуту.

Джайлз Дулі понад 20 років працює у зонах конфліктів — в Україні, Південному Судані, Іраку, Палестині, Руанді та Лівані. У 2011 році фотограф втратив три кінцівки після підриву на міні в Афганістані, після чого переосмислив власний підхід до документування війни.

"Війна не існує як абстракція. Є лише люди, які в ній живуть. Усі прагнуть одного — безпеки для своїх дітей, близьких поруч і надії на майбутнє", — зазначає фотограф.

Одну з інсталяцій присвячено українським дітям, які пережили повномасштабне вторгнення. У кімнаті відтворено простір із дитячими малюнками, створеними під час терапії у GenUkraine. На роботах — зруйновані будинки, втрати та досвід війни. Після відкриття шухляд у столі відвідувачі чують голоси дітей, які розповідають власні історії.

Інший простір виставки перетворений на камеру-обскуру: панорама Мангеттена проєктується догори дриґом на темну спальню, де звучить сирена повітряної тривоги з українського застосунку сповіщень. У ванній кімнаті демонструється відео, зняте в перші дні повномасштабного вторгнення журналісткою та CEO Ukraїner Юлією Тимошенко.

Окрема частина експозиції стилізована під кімнату української бабусі — зі старими меблями, телевізором та коробками зі світлинами. Згодом відвідувачі помічають, що «архівні» портрети насправді є сучасними фотографіями українських військових та культурних діячів, створеними Дулі на камери 1940-х років. Саундтреком до інсталяції стали українські народні пісні у виконанні гурту "Муравський шлях".

Важливою частиною виставки стала японська філософія кінцуґі — мистецтва відновлення розбитої кераміки золотом. Для Дулі це стало метафорою людської стійкості.

"Раніше я приховував свої шрами. Тепер я сприймаю їх як власне кінцуґі — доказ болю і водночас виживання", — каже фотограф.

Протягом багатьох років Джайлз Дулі працював через Legacy of War Foundation та співпрацював із Angelina Jolie і Banksy, однак саме цей проєкт автор називає найособистішим у своїй кар’єрі.

"Моє життя сформоване війною. Але моє призначення продиктоване любов’ю", — підсумовує він.

Британський фотограф і гуманітарний діяч Джайлз Дулі втратив три кінцівки після підриву на міні в Афганістані у 2011 році. Після цього він продовжив працювати у зонах воєнних конфліктів, документуючи наслідки війни для цивільних людей у різних країнах світу, зокрема в Україні.