У Лаврі відкрили великодню виставку з унікальними скарбами з фондосховищ
У Національному заповіднику “Києво-Печерська лавра” в Успенському соборі напередодні Великодня, сьогодні 8 квітня відкрили виставку “Христос Воскрес!”, на якій представили унікальні твори сакрального мистецтва XVI–XIX століть, з місця події передає журналіст відділу “Культура” агентства “Інтерфакс-Україна”.
“Ми хочемо жити у своїй сильній, єдиній, демократичній, європейській Україні, мати свою єдину українську церкву і разом будувати своє майбутнє. Ворог не хоче цього, але ми будемо боротись до кінця, бо в нас немає іншого вибору. У нас єдина Богом дана українська земля, яку ми будемо до кінця захищати, і ми переможемо”, — заявив на відкритті митрополит Київський і всієї України, предстоятель Православної церкви України Епіфаній.
Експозиція вибудувана як цілісна візуальна оповідь про останні дні земного життя Христа — від входу до Єрусалима, страждань і розп’яття до Воскресіння, явлення учням і Вознесіння. У виставковому просторі зібрані старовинні ікони, гравюри, літургійні тканини, церковне начиння та вироби українських майстрів із дорогоцінних металів, які дозволяють побачити великодній сюжет не фрагментарно, а як послідовну духовну історію.
Серед центральних експонатів — ікони XVI–XVII століть “Сходження до пекла”, “Вхід Господній до Єрусалиму”, “Вознесіння”, а також монументальні композиції “Розп’яття” і “Зняття з Хреста”. Водночас виставка охоплює не лише іконопис, а й предмети, які безпосередньо брали участь у літургії: потири, дискоси, звіздиці, дарохранительниці, напрестольні Євангелія та церковне шитво.
В ексклюзивному коментарі агентству “Інтерфакс-Україна” генеральний директор заповідника Максим Остапенко наголосив, що цей проєкт став результатом майже п’ятирічної роботи, яка почалася ще до повномасштабної війни.
“Ця виставка безумовно дуже важлива для нас, бо це певний підсумок майже п’ятирічної роботи. Вона задумувалася ще до війни і передбачала дуже ретельне вивчення експонатів, які тематично мають бути пов’язані з Воскресінням Христовим. По-друге, треба було їх атрибутувати, розібратися, вивчити всі нюанси історичні і художні. І надзвичайно копіткою була робота по реставрації багатьох предметів”, — сказав Остапенко.
За його словами, на виставці представлені “абсолютні шедеври” XVI–XVII століть, яких в Україні можна “порахувати по пальцях”, а особливого значення їй надає повернення до простору собору речей, що колись належали самій Лаврі.
“Найбільше мене надихає те, що на цій виставці представлені предмети, які, власне, походять з пам’яток самої Києво-Печерської лаври, які були знищені, зруйновані, в тому числі за наказом із Москви, коли був підірваний Успенський собор у 1941 році. Реставраторам заповідника тривала дуже копітка робота, декілька десятиліть, по реставрації предметів, які були знайдені під час розбору завалів, і зараз вони представлені на тому місці, де вони колись знаходилися сотні років назад”, — підкреслив він.
Кураторка виставки Інна Івакіна зазначила, що особливість проєкту — у цілісності його драматургії та в тому, що він дозволяє пройти великодній шлях через унікальні українські пам’ятки. За її словами, виставка задумана так, щоб бути зрозумілою не лише фахівцям, а й родинам із дітьми, які хочуть глибше відчути сенс великоднього свята.
“Сюди можна приходити разом з дітьми, разом з сім’ями. Ми розповідаємо цю історію нашими дорогоцінними пам’ятками, тому що, насправді, вони всі походять з різних церков, з різних місцин, вони зібрані нашими дослідниками, істориками, мистецтвознавцями по крупицям”, — додала кураторка.
Вона наголосила, що багато сакральних речей дійшли до нашого часу всупереч історичним руйнуванням, а сама експозиція стала ще й розповіддю про збереження української спадщини.
“Радянський режим нищив усе, що можна було нищити. І що вдавалося схопити, вихопити, те і залишилось. І тому тут ми демонструємо речі і з лаврських церков, і з Західної України, і з київських церков”, — зазначила Івакіна.
Окрему увагу на виставці привертають літургійні предмети, що дозволяють побачити не лише художню майстерність, а й сакральний зміст богослужіння. Серед них — велике напрестольне Євангеліє XVIII століття, вага якого сягає близько 30 кілограмів. За словами кураторки, це срібне, позолочене видання з розкішним карбуванням, створене українськими золотарями, яке походить із Київського Свято-Микільського пустинного монастиря. Книгу експонують у розгорнутому вигляді, хоча, як зауважують реставратори, тривала демонстрація в такому стані є складною для паперу.
Не менш вражаючими є дарохранительниця, потир, дискос і звіздиця, оздоблені медальйонами та символами Страстей Христових. Саме через ці речі виставка набуває внутрішньої цілісності: великодня історія розповідається не лише через образи на іконах, а й через предмети, що століттями були частиною живої церковної традиції.
Виставка показує, що українське сакральне мистецтво розвивалося не ізольовано, а у взаємодії з європейською традицією. У просторі собору представлені гравюри за творами Пітера Пауля Рубенса, Антоніса ван Дейка, Рафаеля та Карраччі, які дають змогу побачити ширший контекст і зрозуміти, як українські майстри інтерпретували загальноєвропейські сюжети у власній художній мові.
Епіфаній підкреслив, що в умовах війни виставка набуває ще й особливого символічного значення — як свідчення того, що українська культура, пам’ять і духовна основа не знищені.
“Ця виставка засвідчує, що правда, світло, життя завжди перемагають. Ми не хочемо жити в чужих світах, ми хочемо жити у своїй сильній, єдиній, демократичній, європейській Україні”, — сказав він.
За його словами, збереження Лаври можливе лише через співпрацю музейної та духовної спільнот.
“Заповідник і монастир повинна бути симфонія, співпраця, і тоді буде успіх. Бо духовна складова дуже важлива. Лавра завжди була духовним осередком. І без цієї духовності Лавра ніколи не буде повноцінним місцем сили”, — наголосив предстоятель ПЦУ.
Виставка “Христос Воскрес!” триватиме до 10 червня і дає рідкісну можливість побачити твори, які зазвичай залишаються у фондосховищах і недоступні широкій аудиторії. Водночас це не лише музейний проєкт до Великодня, а й спроба через мистецтво, пам’ять і відреставровані святині заново проговорити українську історію — як історію втрат, збереження і відновлення.
Автор: Ольга Левкун
