Освітній проект з інклюзивних практик «Музей для кожного» розпочав роботу у Києві
Триватиме він щотижня, в четвер або середу, в приміщенні Національного музею історії України. Призначений він насамперед для працівників музеїв та гідів, змістом є навчання та запровадження в їх роботі практик інклюзивності. Участь безкоштовна, вручення сертифікатів учасників заплановано на п’ятницю, 24 квітня.
У програмі курсу вказано, що кожен навчальний день складається з двох блоків, приблизно по дві години кожен, в межах яких психологи, реабілітологи, педагоги, архітектори та інші спеціалісти ділитимуться досвідом та своїми поглядами на те, як зробити музейний простір доступним для відвідувачів з різними особливостями.
Водночас ця подія, що відбулася у четвер, 26 лютого, завершувала всеукраїнську комунікаційну кампанію «Разом небайдужі», що була розпочата Представництвом Європейського Союзу в Україні три місяці тому — 20 листопада 2025 року. На початку заходу відбулася дискусія на тему «ЄС та Україна разом будують інклюзивне суспільство рівних можливостей».
Учасники, координаторка проєкту «Музей для кожного» Світлана Сластеннікова, заступниця Міністерки культури України Анастасія Бондар, генеральна директорка Національного музею історії України Олена Земляна та ключовий експерт проекту «Разом ми Європа» Артем Біденко озвучили проблеми, що постають в їх роботі, поділилися своїми доробками, розповіли, як нам допомагають європейські партнери.
Після перерви почалася навчальна програма. Доповідачів було двоє. Перший, фахівець з питань доступності та інклюзії Євгеній Свєт, розповів про організаційні, інформаційні та технічні аспекти доступності громадських просторів для людей з інвалідністю. Він підвів теоретичне підґрунтя вирішення таких задач, навів кілька прикладів вдалих та поганих рішень, зауважив, що повноцінний курс тривав би кілька днів.
Другим виступав керівник напрямку соціальної підтримки ветеранів громадської організації Protez Hub, амбасадор Protez Hub і Державної програми протезування і супутніх реабілітаційних послуг Михайло Бакалюк. Він сам є ветераном, тож якщо доповідь попередника була поглядом зовні, то Михайло розказував, що таке бути людиною з особливими потребами так би мовити «зсередини». Пояснював, як варто і як ні в якому разі не можна себе поводити з учасниками бойових дій, які почуття та реакції може викликати в ветерана необережне слово чи навіть погляд, а інколи навіть подяка може бути болючою.
Окремо він звернув увагу слухачів, що солдат без помітних уражень може мати внутрішні травми, такі як контузія або травми внутрішніх органів. А навіть у випадку відсутності фізичних ушкоджень кожен має накоплений стрес часто до посттравматичного розладу. Закликав бути чуйними один до одного, оскільки і цивільні знаходяться під обстрілами та їх наслідками.
Питань до обох доповідачів було багато.
