Що не так з інфляцією?

11:00, 16.08.2022 8 хв читати

Данило Гетманцев, голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики України

Споживча інфляція в Україні в липні продовжувала прискорюватись. З одного боку, це безперечно не добрі новини. З іншого боку, - не трагічні. Адже десятки країн по всьому світі, які перебувають у набагато менш карколомних історичних обставинах, ніж наша країна, стикаються із галопуючим ростом цін. В останні місяці річна інфляція в Лівані прискорилась до 210%, в Туреччині – 79,6%, Аргентині –71%, Шрі - Ланці – 60,8%. Мова йде про відносно благополучні країни, бо є ще Зімбабве (257%), Венесуела (167%), Судан (149%) тощо.

               25-річні цінові рекорди фіксуються у більшості країн нашого регіону. Зокрема інфляція в Туреччині – максимум з 1998 року, в країнах Балтії (Естонія 22,8%, Литва 21,6%, Латвія 21,5%) – максимум з 1996 року, в Чехії (17,5%) – максимум з 1993 року, Польщі (15,6%) – з 1996 року.

               Основними драйверами інфляції у світі є подорожчання енергетичної сировини та продовольства. На теперішній час річне зростання цін на нафту (Brent) складає близько 40%, спотовий природній газ (на хабі TTF) – 340%, вугілля – 140%, уран – 60%. Зростання світових цін на продовольство сповільнюєтеся третій місяць поспіль, але за даними ФАО у липні вони все ще були на 13% вище, ніж рік тому. На піку світової продовольчої інфляції в квітні - травні 2022 року зростання цін на пшеницю доходило до 90% (зараз 15%), кукурудзу 35% (зараз 12%), соняшникову олію 45% (зараз 13%).

               Фундаментальні причини глобальної інфляції очевидні:

• Експансивна (слабка) монетарна та фіскальна політика (із значними бюджетними дефіцитами та кількісними пом’якшеннями) у попередні декілька років для боротьби з ковід – кризою.
• Де-фрагментація світової торгівлі, викликана порушеннями у виробничих та логістичних зв’язках – ланцюгах створення глобальної доданої вартості (через ковід – обмеження та протекціоністські заходи).
• Жорсткі умови на ринках праці, насамперед, у розвинутих країнах, що стикаються із старінням населення та дефіцитом робочої сили.
• Війна в Україні, що призвела до загострення енергетичної, продовольчої кризи та подальших порушень у світовій торгівлі.

Країни, що проводили незбалансовану макроекономічну політику, стикаються з додатковим інфляційним тиском, пов’язаним із девальвацією своїх валют. Тому серед світових лідерів інфляції - Туреччина, Шрі - Ланка, Аргентина, країни, які стикаються з наслідками фінансової кризи та стрімкого знецінення національних валют.

У своєму останньому оновленому прогнозі МВФ назвав поточні інфляційні ризики як надвисокі, що провокуватимуть гальмування світової економіки до 3,2% у 2022 та до 2,9% у 2023 році (6,1% в 2021 р.). Багато в чому через війну в Україні ці ризики оцінюються як висхідні:

• Через шантаж з боку РФ можливі зупинки в транзиті російського газу до Європи в осінньо-зимовий період, що вестиме до подальшого зростання енергетичних цін.
• Можливі подальші порушення у продовольчій логістиці, що разом із стрімким зростанням цін на енергоносії нестиме ризики  голоду та соціальної нестабільності по всьому світі.
• Геополітична дефрагментація вестиме до подальших порушень у світовій торгівлі.
• Перехід до жорсткої монетарної та фіскальної політики для боротьби з інфляцією спричинить відтік капіталу та посилення боргових проблем у країнах, що розвиваються.

Тому важливо зрозуміти, що зростаюча споживча інфляція є глобальним явищем, з яким стикаються всі країни світу і нашого регіону. Війна в Україні є однією з головних причин, що спричинила пришвидшення інфляції як в Україні, так і по всьому світові. 

Якщо зважувати, що на нашій території йде найбільша в Європі війна після 1945 року, то за світовими мірками річна інфляція в Україні (22,2% в липні) є помірною. Ми точно не входимо в топ – 20 країн світу за рівнем інфляції. Серед країн нашого регіону споживча інфляція вище в Туреччині, Молдові, Естонії, майже однаковою з нами – в Литві та Латвії, хоча в цих країнах немає руйнівної війни. Тенденції в інфляції у нас перекликаються із світовою повісткою, але головним інфляційним драйвером є власне війна та її безпосередні наслідки. Мова йде про втрату територій та активів на окупованих територіях, фізичні руйнування виробничих потужностей, об’єктів інфраструктури, порушення в логістиці, коопераційних зв’язках, значні вимушені внутрішні та зовнішні міграційні потоки – все що спричиняє збільшення витрат, пригнічення сукупної пропозиції та відповідно зростання цін. На додаток війна спричинила значне погіршення економічних та зокрема інфляційних очікувань, які на разом із зростанням енергетичних витрат підприємств та девальвацією офіційного курсу чинять тиск на ціни.

Будемо відвертими, монетизація дефіциту Нацбанком, хоча і є дозованою і більша частина такого фінансування стерилізується за рахунок валютних інтервенцій НБУ на міжбанку, все одно також має інфляційний ефект. Водночас, з іншого боку, стримують споживчу інфляцію в Україні зафіксовані для населення тарифи на е/е, газ, тепло, зменшене податкове навантаження на паливо, та слабкий споживчий попит з боку домогосподарств.

Як наслідок, за підсумками липня, маємо наступну інфляційну динаміку. У річному вимірі продукти харчування та безалкогольні напої подорожчали на 28,9%, з них найбільшими темпами – овочі (101,6%), хліб і хлібопродукти (36,9%), риба (32,5%), макарони (29%), масло (25,1%). Серед послуг найбільшими темпами подорожчали транспортні послуги (32,1%), насамперед, через зростання вартості ГСМ (77,7%), ресторани/готелі (16,4%), освіти (16,1%), медицини (13,6%). Водночас, через мораторій на підвищення енергетичних цін для населення, у липні зростання ЖК - тарифів в річному вимірі сповільнилось до 3,6%, в тому числі по теплу до 1,2%, природньому газу до 5,9%, а по е/е тарифи у річному вимірі скоротились на 7,4%. Серед товарів, зменшення річних цін зафіксовано також по категорії одежа та одяг («мінус» 2,6%). 

Як і по всьому світі, ризики подальшого зростання інфляції для нас також є висхідними. За останнім прогнозом НБУ (липень) інфляція продовжить прискорюватись у другій половині цього року, досягнувши максимуму 31% у грудні. Після чого, за базовим прогнозом НБУ, споживчі ціни почнуть знижуватись, досягнувши близько 20% за підсумками 2023 року та 9,4% у 2024 році. Водночас, базовий прогноз НБУ виходить з того, що активні бойові дії будуть завершені до кінця поточного року. Тоді як продовження військових дій загальмує тренд на дезінфляцію в середньостроковій перспективі.  

Що робиться для стримування інфляції поточного року та її подальшого гальмування?

• По - перше, це вже згадуваний мораторій на підвищення ЖК-тарифів для населення разом із заходами по підготовці до опалювального сезону. Нагадаю, що останнім часом було прийнято низку рішень:

- до кінця війни та ще 6 місяців після її завершення забороняється підвищувати тарифи на послуги з розподілу природного газу, на теплову енергію (включаючи її виробництво, транспортування та постачання) і постачання гарячої води – для всіх категорій споживачів;

- ціна на газ для побутових споживачів, ОСББ і котелень зберігатиметься на довоєнному рівні;

- знайдено кошти для «Нафтогазу» для стабільного виконання покладених на нього спеціальних обов’язків на ринку газу;

- передбачено виділення коштів для врегулювання заборгованості на газовому ринку;

- виділено кошти фінансування субвенцій місцевим бюджетам для вирішення проблеми покриття різниці у тарифах.

Ще раніше тарифи на е/е зафіксовано до 31.10.2022 на довоєнному рівні (1,44 грн квт/год із місячним споживанням до 250 квт/год, 1,68 грн/квт – понад 250 квт/год на місяць).

Водночас, слід розуміти, що зафіксовані ЖК-тарифи під час війни – це квазі-фіскальний дефіцит сьогодні, що також штовхає інфляцію, та врешті - решт відкладена інфляція у пост воєнний період. Тому для мінімізації цих наслідків у проекті Плану відновлення України приділяється значна увага заходам і проектам із відновлення та модернізації сектору енергетики і ЖКГ, збільшенню власного видобутку та зеленої генерації, підвищенню енергоефективності, використанню потенціалу водневої енергетики тощо, що сприятиме зміцненню енергетичної безпеки та доступності енергоресурсів, в т.ч. через посилення адресності енергетичних субсидій.

• По - друге, це заходи із державної підтримки АПК. З початку 2022 року у межах державної програми «5-7-9%» майже 30 тис. с/г підприємств залучили більше 51 млрд. грн. пільгового кредитування, що складає більше половини від загального обсягу програми. Не в останню чергу через державну підтримку прогнози збору врожаю зернових та олійних культур цьогоріч покращилися до 65-67 млн тонн з 60 млн тонн – тобто на 11,6%. Це сприятиме збільшенню пропозиції продовольчої групи товарів на внутрішньому ринку.
• По-третє. Перехід до більш жорсткої монетарної політики НБУ (у частині підвищення облікової ставки та подорожчання вартості грошей) також сприятиме дез-інфляції, хоча звичайно вплив монетарних інструментів стримування інфляції є обмеженим через порушення трансмісійного механізму та необхідність часткової монетизації дефіциту бюджету з боку НБУ. Слід відмітити, що на початку війни фіксація обмінного курсу відіграла роль цінового якоря, стримуючи інфляційні очікування. Водночас продовження такої практики на довших проміжках часу навпаки посилює ризики для макроекономічної стабільності, тому як будуть дозволяти всі умови, слід очікувати повернення до ринкового фінансування внутрішніх запозичень, більш гнучкого курсу та інфляційного таргетування (ймовірно, що повернення до повноцінного довоєнного режиму монетарної політики відбудеться не раніше 2024 року).
• По-четверте. Вважаю, що більший антиінфляційний потенціал можна отримати не через державне регулювання роздрібних цін (як, напр., обмеження торгівельної надбавки; відверто невдалі спроби ми спостерігали з боку Мінекономіки у сегменті паливного ринку), а через впорядкування цивілізованих умов співпраці виробників і роздрібних мереж. Минулого тижня за ініціативи обох сторін ми провели нараду з цього приводу. Це непросте питання, «з історією», що тільки ускладнилось під час війни. Завдання держави – забезпечити конкуренцію і неможливість застосування олігопольного становища роздрібними мережами, там де такі ризики існують, а з іншого забезпечити привабливість цього сегменту торгівлі для інвесторів, в результаті якого має виграти споживач. Впевнений, що компроміс з цього питання буде знайдено.
• Щодо податкової політики, то вона відіграла свою дез-інфляційну роль на першому етапі, коли були запроваджені пільги щодо оподаткування імпорту (авто, для платників єдиного податку 1-3 групи, паливо). Водночас, тривале застосування таких пільг погіршує платіжний та фіскальний баланс, в решті – решт здійснюючи тиск на національну валюту і провокуючи відкладену інфляцію. Тому за ініціативи уряду та НБУ парламент повернув оподаткування імпорту авто та ПДВ на імпорт, що ввозиться платниками єдиного податку.

Не треба ілюзій. Безперечно ситуація є складною та буде ускладнюватись чим довше буде йти війна. Разом з тим, жодної катастрофи нема. Наше головне завдання – вистояти і перемогти. Над цим ми і працюємо своєчасно упереджуючи всі негативні процеси в країні та створюючи основи для подальшого пост-воєнного відновлення.