Володимир Крейденко, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури, голова міжфракційного депутатського об’єднання "Добробат – добровольчий будівельний батальйон"
Київський затор перед мостом – це не лише довга черга автомобілів. У ній може стояти лікар, якого чекають на зміні, машина з продуктами для магазину, бригада, що їде повертати тепло в будинки. Коли рух через Дніпро обмежений, звична незручність швидко стає проблемою для всього міста.
Взимку ціна кожної затримки зростає. До можливих перекриттів додаються ожеледиця, складніша робота транспорту й ризик знеструмлень. Саме тому план сполучення між берегами потрібен до морозів, а не тоді, коли кияни вже стоять у багатогодинних чергах.
За раніше оприлюдненою оцінкою міста, мостами через Дніпро проїжджало близько 300 тисяч автомобілів на добу. Це орієнтир масштабу, а не вимір нинішнього потоку. Метро перевозить порядку 4 мільйонів пасажирів на тиждень. Таке навантаження пояснює, чому не існує одного маршруту, на який можна безболісно перекинути всіх людей та всі вантажі.
Почати слід із питання, яке в заторах часто залишається непомітним: як проїде вантажівка? Вона везе не тільки товар для продажу. Вона може доставляти ліки, продукти, матеріали для ремонту мереж. При цьому важкий транспорт не можна довільно спрямовувати на кожен відкритий міст: частина переходів має вагові обмеження.
Києву потрібен підготовлений варіант окремої поромної переправи для вантажних автомобілів. Ідеться про визначені причали, під’їзди та перелік вантажів, які місто має отримувати першочергово. Окремо слід підготувати пасажирські пороми. Їхні маршрути мають починатися й закінчуватися біля зручних пересадок на метро – наприклад, варто перевірити сполучення між районами станцій "Славутич" і "Поштова площа". Пасажир повинен мати зрозумілий шлях від станції до причалу, а на іншому березі – можливість одразу продовжити поїздку.
У зимовому плані пороми можуть бути лише резервом за безпечних умов. Місту потрібно заздалегідь з’ясувати, чи придатні судна й причали до роботи в холод, за якої погоди можливі рейси та що робити, якщо з’явиться крига. Крім того, воєнний режим обмежує судноплавство: для рейсів потрібні рішення військових і дозволи. Підготовка означає пройти цей шлях завчасно, а не обіцяти людям переправу, яка не зможе вийти на воду.
Основне навантаження взимку все одно нестимуть працюючі мости, метро й автобуси. Тому на мостах варто перевірити можливість реверсного руху: уранці більше смуг віддати напрямку з лівого берега на правий, увечері – навпаки. Там, де конструкція дозволяє, схема три смуги в один бік і дві в інший може краще відповідати потоку, ніж незмінний розподіл протягом усього дня. Але рішення про кожен міст мають ухвалювати інженери й організатори руху. Водій повинен бачити чіткі сигнали, а автобуси та екстрені служби – мати можливість проїхати вчасно.
Поруч із переправами потрібна ще одна проста річ: місце, де людина може змінити спосіб пересування. Велосипедні хаби можна підготувати в районах "Славутича" й "Видубичів", а також біля станцій червоної лінії, зокрема "Лівобережної" та "Арсенальної". Це стоянка або прокат, освітлення, безпечний під’їзд і пересадка на метро чи автобус. Взимку такими маршрутами зможуть користуватися не щодня, тож місто має передбачити їх очищення та автобусне підвезення на час негоди. Але відмовлятися від можливості прибрати частину коротких автомобільних поїздок було б помилкою.
Нарешті, Київ може змінити не тільки маршрути, а й час поїздок. Для приватних авто пропоную добровільне правило: якщо остання цифра номера парна, планувати виїзд і повернення в парні години; якщо непарна – у непарні. Наприклад, автомобіль із цифрою 4 може вирушати між 08:00 і 09:00 та повертатися між 18:00 і 19:00, із цифрою 5 – між 07:00 і 08:00 та між 17:00 і 18:00. Це має працювати разом із гнучким графіком роботодавців. Для екстрених поїздок, громадського транспорту й необхідних доставок таких рекомендацій бути не може.
У цього правила немає наперед гарантованого результату. Його варто перевірити протягом приблизно двох тижнів і подивитися, чи справді скоротився час проїзду, чи черга просто перейшла на наступну годину. Так само місто має щодня показувати киянам стан переправ, фактичний рух автобусів і доступні пересадки.
Підготуватися до зими – означає дати людям відповідь до того, як вони вийдуть із дому. Яким шляхом поїде автобус? Як дістанеться вантаж? Де можна пересісти? Що зміниться, якщо одна переправа стане недоступною? Київ не здатен скасувати всі загрози. Але він здатен зустріти їх із готовими маршрутами, зрозумілими правилами та відповідальністю за кожну годину, яку місто не може дозволити собі втратити.
