Андрій Дубас, президент Асоціації українських банків
Масштабні державні витрати, пов'язані з війною, кілька років були одним із головних стимулів російської економіки. Військові замовлення забезпечували підприємствам попит, підтримували зайнятість, доходи населення та споживання. Зараз ця модель дає значно слабший результат: економічне зростання сповільнюється, вартість грошей залишається високою, а бюджетні та виробничі обмеження стають помітнішими.
Це добре видно з динаміки ВВП. Після зростання на 4,9% у 2024 році російська економіка додала лише 1% у 2025-му. У 2026 році Мінекономрозвитку РФ очікує зростання лише на 0,4%, а Банк Росії — у межах 0–1%.
Держзамовлення підтримує попит, ресурси концентруються у військових секторах
Банк Росії прямо називає споживчий сектор та частину обробної промисловості, орієнтованої на державне замовлення, ключовими чинниками економічного зростання. Це пояснює, чому значні бюджетні витрати тривалий час дозволяли Росії підтримувати економічну активність попри санкції та інші обмеження.
Така модель концентрує ресурси в секторах, які працюють на державне замовлення. Частина цивільної економіки при цьому стикається зі складнішими умовами.
Про необхідність зберігати баланс між військовим і цивільним секторами вже говорять і в самій Росії. Спецпредставник Путіна Борис Титов застеріг від надмірної концентрації економіки на потребах військово-промислового комплексу.
Це важливий сигнал: військовий попит залишається значним, його здатність забезпечувати зростання всієї економіки поступово зменшується.
До дорогих грошей додаються виробничі обмеження
Ще один фактор — висока вартість фінансування. Після тривалого періоду жорсткої монетарної політики ключова ставка Банку Росії в липні становила 14%. Для бізнесу це означає дорогі кредити та складніші умови для нових інвестицій.
У серпні виробничий PMI знизився до 48,8 пункту. Підприємства фіксували скорочення виробництва та нових замовлень, слабший попит і зростання витрат на паливо та імпорт.
Банк Росії вже допускає подальше уповільнення економіки через «тимчасове вибуття потужностей» у виробництві та логістиці. Це принципово важливий момент: йдеться вже не лише про попит чи вартість кредитування, а про можливості самої економіки виробляти та постачати товари.
Окремим фактором стають наслідки українських ударів по російській енергетичній та логістичній інфраструктурі. Зокрема, Росія вже переглянула вниз прогноз видобутку нафти на 2026 рік, а серед причин Reuters називає наслідки війни та удари по нафтопереробних підприємствах.
Бюджетний тиск стає дедалі помітнішим
Найбільш показово зміни видно у державних фінансах. За попередніми даними Мінфіну РФ, за січень–липень 2026 року дефіцит федерального бюджету становив 6,455 трлн рублів, або 2,8% ВВП. Чинний річний план передбачає дефіцит 3,786 трлн рублів. Сам Мінфін пояснює значну частину накопиченого дефіциту випереджальним фінансуванням видатків.
Нафтогазові доходи федерального бюджету за сім місяців скоротилися на 16,8% рік до року — до 4,595 трлн рублів. За цей самий період видатки зросли на 14,5% і досягли 28,567 трлн рублів.
Масштаб військово-безпекових витрат залишається значним. У бюджеті на 2026 рік на оборону, безпеку та правоохоронну діяльність разом передбачено близько 16,84 трлн рублів.
Тиск помітний і на рівні регіонів. За даними Служби зовнішньої розвідки України, у 65 із 85 російських регіонів реальні доходи бюджетів за підсумками 2025 року були нижчими, ніж у 2021-му. Серед причин — скорочення федеральних трансфертів і надходжень від податку на прибуток підприємств.
Російська економіка поки зберігає експортні доходи, великий внутрішній ринок і можливість перерозподіляти значні бюджетні ресурси. Проте дедалі більша його частина спрямовується на потреби війни, що звужує можливості для цивільних інвестицій, модернізації та розвитку регіонів.
Ціна війни для Росії стає дедалі відчутнішою. Фактично вже сьогодні вона розплачується за неї власним майбутнім.
