Арсен Макарчук, голова Державної служби статистики України
На 35-му році незалежності Україна веде упевнений рух до членства в Європейському Союзі. І цей процес добре показує, що незалежність держави вимірюється не лише її суверенітетом, а й спроможністю її інституцій.
Одна з таких інституцій — національна статистична служба, - Держстат.
Підтвердженням цьому є окремий переговорний розділ — Chapter 18 “Statistics”, який належить до першого кластера переговорів про вступ до ЄС — Fundamentals. І це важливий контекст. Європейські вимоги до статистики охоплюють значно більше, ніж методологію розрахунку ВВП, інфляції, зайнятості чи населення та передачу цих показників до Eurostat. Значення має вся система виробництва офіційної статистики: хто і за якими правилами працює з даними, в яких інституційних умовах ухвалюються професійні рішення і, зрештою, наскільки результатам цієї роботи можна довіряти.
Європейська формула тут доволі чітка: офіційним даним можна довіряти тоді, коли інституція, яка їх виробляє, має професійну незалежність, достатню інституційну спроможність і водночас несе відповідальність за результат.
Що таке інституційна спроможність? Це здатність Держстату реально виконувати роль національного статистичного інституту: мати достатні людські, фінансові, технологічні та організаційні ресурси для виробництва повного обсягу якісної статистики за стандартами ЄС; мати захищену від зовнішнього впливу систему управління; координувати національну систему виробників статистики, встановлювати для неї методологічні та якісні стандарти й контролювати їх дотримання; мати належний доступ до адміністративних та інших джерел даних і спроможність використовувати нові дані та технології; забезпечувати якість, конфіденційність, своєчасність і рівний доступ користувачів до статистики. Тобто для Держстату євроінтеграція означає перехід від статусу одного з центральних органів виконавчої влади, що переважно виробляє власну статистику, до спроможного національного статистичного інституту, який не лише виробляє офіційні дані, а й відповідає за цілісність, якість і координацію національної статистичної системи та представляє її перед Євросоюзом. Саме таку роль закладають статті 5 і 5a Регламенту №223/2009; водночас європейське законодавство окремо наголошує, що достатність ресурсів є необхідною умовою як професійної незалежності, так і високої якості статистики.
Що означає незалежність? Базовий для європейської статистичної системи Регламент ЄС №223/2009 визначає її цілком практично. Професійні рішення щодо статистичних методів, стандартів і процедур, джерел даних, а також змісту та строків поширення статистики мають ухвалюватися незалежно від політичного чи іншого зовнішнього впливу. Органи державної влади та інші інституції не повинні втручатися у прийняття таких рішень. Водночас сама система управління національною статистичною службою має створювати умови, за яких ця професійна автономія реально працює, а не залишається лише законодавчою декларацією.
Інституційна незалежність при цьому не означає відсутності підзвітності чи відповідальності. Європейська модель поєднує автономність професійних рішень із відповідальністю за якість статистики, ефективним використанням ресурсів, дотриманням встановлених стандартів та координацією національної статистичної системи. Тобто йдеться не про особливий статус заради самого статусу, а про чіткий розподіл ролей: держава визначає суспільну потребу в якісних даних і забезпечує необхідні умови для їх виробництва, а статистична інституція професійно й неупереджено визначає, як ці дані мають бути отримані, опрацьовані та оприлюднені, і відповідає за їхню якість.
Ці принципи деталізує Кодекс практики європейської статистики. Його 16 принципів і 84 індикатори визначають стандарти, за якими працюють Eurostat і національні статистичні служби країн Європейського Союзу. Професійна незалежність стоїть серед базових принципів поряд із неупередженістю, об'єктивністю, конфіденційністю, якістю та доступністю статистики.
І це працює не лише на рівні законодавства. У європейській статистичній системі незалежність проявляється у щоденних правилах. Політична влада не визначає статистичну методологію чи зручний час для публікації певного показника. Статистичні релізи виходять за заздалегідь визначеними правилами, а користувачі мають отримувати до них рівний доступ. Дотримання цих принципів регулярно оцінюється через систему peer reviews: незалежні експерти перевіряють роботу національних статистичних систем і надають публічні рекомендації. Так незалежність перетворюється з декларації на інституційну практику.
Для України все це має цілком практичне значення.
У 2022 році ми ухвалили новий Закон «Про офіційну статистику», який закріпив принцип професійної незалежності та значною мірою наблизив українську систему до європейських правил. Але європейське законодавство продовжує розвиватися. Наприкінці 2024 року Регламент №223/2009 був суттєво оновлений — зокрема щодо доступу до нових джерел даних, використання приватних даних та спроможності статистичних служб швидко відповідати на інформаційні потреби під час криз.
Тому наступний етап нашої європейської інтеграції — це не лише подальша гармонізація методологій і виробництво показників, необхідних для Eurostat. Має змінюватися сама інституційна модель української офіційної статистики.
Модель установи, яку сприймають переважно як орган, що збирає звітність, рахує показники та публікує Excel-таблиці, більше не відповідає ні потребам країни, ні європейському баченню статистики. Сучасна національна статистична служба має забезпечувати державі надійну систему офіційних фактів про країну — професійно вироблених, методологічно обґрунтованих, порівнюваних з європейськими даними та захищених від зовнішнього впливу.
І це потрібно не Держстату заради Держстату.
Для уряду — щоб бачити реальний стан справ і ухвалювати обґрунтовані рішення. Для бізнесу — щоб планувати та інвестувати, довіряючи офіційним показникам. Для міжнародних партнерів — щоб українські дані стали повноцінною частиною спільного європейського статистичного простору.
Для суспільства — щоб офіційні цифри не залежали від того, наскільки вони комусь зручні.
Саме тому питання незалежності статистики не варто зводити до питання про незалежність Держстату. Йдеться про якість державного управління та довіру до даних, на яких воно ґрунтується.
Уже у вересні ми пропонуватимемо зміни до законодавства про офіційну статистику. Вони мають врахувати розвиток європейського законодавства та посилити інституційну спроможність Держстату, його відповідальність і можливості для виконання мандату сучасного національного статистичного інституту.
Закон тут — інструмент. Незалежність — необхідна умова.
Бо європейська формула довіри до даних насправді доволі прагматична: професійна незалежність, інституційна спроможність, чітка відповідальність і прозорі правила.
Дані важливі.
