Олексій Семенюк, Голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
У липні Україна зробила крок, який для більшості людей міг залишитися майже непомітним. У Мадриді Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку офіційно приєдналася до Багатостороннього меморандуму IOSCO про консультації, співробітництво та обмін інформацією — IOSCO MMoU.
Звучить як ще один міжнародний документ, яких держава підписує десятки.
Насправді — ні.
Для українського ринку капіталу це одна з тих подій, значення яких проявляється не в день підписання, а тоді, коли потрібно знайти гроші, операцію, компанію чи конкретну людину, а їхній слід раптом веде з України в іншу країну.
Саме тому я хочу пояснити, що ми отримали і чому працювали над цим майже десять років.
Єдині правила для тих, хто стежить за грошима
IOSCO — International Organization of Securities Commissions — об’єднує регуляторів ринків капіталу з понад 130 юрисдикцій. В актуальному переліку підписантів MMoU — 132 регулятори. Сам механізм IOSCO називає «золотим стандартом» міжнародної співпраці у сфері правозастосування на ринках капіталу. (IOSCO)
З чим це порівняти людині, яка ніколи не працювала на фондовому ринку?
Я б не називав IOSCO ні фінансовим НАТО, ні фінансовою поліцією. IOSCO не ловить злочинців, не виносить вироків і не замінює національні правоохоронні органи.
Але якщо потрібен простий образ, це певною мірою захищена міжнародна мережа взаємодії між регуляторами ринків капіталу.
Уявімо, що український регулятор розслідує підозрілу операцію. Цінний папір купили в одній країні, брокер працює в іншій, рахунок відкритий у третій, бенефіціар перебуває в четвертій.
Для грошей державних кордонів майже не існує.
А для державних органів вони існують.
І без домовлених правил співпраці на цьому кордоні розслідування може фактично зупинитися.
MMoU створює спільний протокол: хто, у кого, яку інформацію може запитувати, як вона збирається, як захищається, для яких цілей її можна використовувати і що відбувається з конфіденційними даними.
У документі прямо передбачено взаємодію щодо інсайдерської торгівлі, маніпулювання ринком, шахрайських практик, емісії та продажу цінних паперів, діяльності брокерів, дилерів, інвестиційних радників, бірж, клірингових та розрахункових установ.
І це вже зовсім інший рівень можливостей.
Уявімо конкретну ситуацію
Українець вклав гроші через компанію, яка називає себе інвестиційною.
Спочатку все виглядає прекрасно: красивий сайт, реклама, обіцянки високої дохідності, особистий «менеджер».
Потім гроші зникають.
Починаємо з’ясовувати, що сталося. Українська компанія виявляється лише частиною ланцюжка. Рахунки — за кордоном. Частина операцій проходила через іноземного брокера. Кінцевий власник структури теж перебуває за межами України.
Ще кілька років тому для регулятора це могло означати величезну кількість окремих процедур і суттєві обмеження в отриманні інформації.
Тепер у нас є встановлений міжнародний механізм.
MMoU передбачає можливість отримувати записи, достатні для реконструкції операцій із цінними паперами та деривативами: рух коштів і активів через банківські та брокерські рахунки, дані про власника рахунку, обсяг купівлі або продажу, час і ціну операції, банк, брокера та брокерську компанію, через які вона проходила. Окремо передбачена можливість отримувати інформацію для встановлення кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи. Все це, звичайно, здійснюється відповідно до процедур та повноважень, установлених національним законодавством.
Більше того, в окремих випадках регулятор може збирати необхідні документи не лише у професійного учасника ринку, а й в інших осіб, які можуть володіти інформацією, потрібною для розслідування. Меморандум також передбачає отримання пояснень від осіб, безпосередньо чи опосередковано пов’язаних із діяльністю, яку перевіряють.
Тобто умовне «ми не знаємо, бо гроші пішли за кордон» більше не повинно бути фінальною точкою.
Це одна з головних змін.
Причому система працює в обидва боки
IOSCO — це не клуб, у якому Україна лише щось отримує.
Це взаємність.
Якщо регулятор іншої країни бачить операцію, слід якої веде в Україну, він може звернутися до нас.
Ми вже маємо перший такий практичний кейс після приєднання до MMoU. Розкривати країну, компанію чи деталі розслідування на цьому етапі я не можу і не буду — одна з фундаментальних умов цієї системи саме конфіденційність.
Можу сказати лише принцип: один із іноземних регуляторів проводить розслідування операцій із цінними паперами, частина сліду яких веде в Україну. Тепер він має формалізований канал, через який може звернутися до НКЦПФР, а ми — законні механізми для збору та передачі необхідної інформації.
Сам MMoU встановлює жорсткі правила щодо використання таких даних: непублічна інформація може використовуватися для визначених у запиті цілей правозастосування та розслідування, а її конфіденційність має зберігатися.
Саме так і виглядає міжнародна фінансова інтеграція на практиці. Не урочиста фотографія, а робочий запит між двома регуляторами.
Чому Україна йшла до цього майже десять років
Ми почали процес приєднання значно раніше.
Проблема полягала не в тому, що IOSCO не хотіла бачити Україну серед підписантів. Щоб приєднатися до MMoU, недостатньо написати лист або заявити про політичне бажання.
Треба довести, що твоя держава і твій регулятор здатні виконувати ці правила.
Процедура передбачає детальну перевірку законодавчих повноважень регулятора. Заявник має підтвердити, що може отримувати інформацію про операції, ідентифікувати власників та бенефіціарів, збирати документи та пояснення, передавати дані іноземним регуляторам і водночас гарантувати їх конфіденційність. Відповіді та законодавство оцінюють експерти з досвідом у сфері правозастосування та транскордонного обміну інформацією.
Україні для цього довелося змінити власне законодавство та розширити інституційну спроможність НКЦПФР.
Ключовим став Закон №3585-IX, ухвалений Верховною Радою 22 лютого 2024 року, який суттєво оновив систему державного регулювання ринків капіталу та повноваження Комісії. (Законодавство України)
Після набрання чинності необхідними положеннями ми змогли пройти фінальну оцінку IOSCO. Перед підписанням міжнародні експерти перевіряли саме те, чи здатна Комісія ефективно співпрацювати з іноземними регуляторами, обмінюватися інформацією, проводити розслідування та захищати конфіденційні дані. (НКЦПФР)
Тому підпис під MMoU для мене важливий не стільки як міжнародна церемонія.
Це зовнішнє підтвердження того, що український регулятор отримав необхідний набір правових інструментів для роботи за міжнародними правилами.
Але що з цього звичайному українцю?
Це, мабуть, головне питання.
Перше — захист грошей.
Коли людина інвестує, для неї не повинно мати значення, в якій країні фізично знаходиться сервер, брокер або рахунок порушника. Якщо операція має український слід або постраждав український інвестор, регулятор має бути здатний цей слід пройти.
Друге — менше простору для шахрайства та маніпуляцій.
Ми регулярно бачимо рекламу «інвестиційних» проєктів у Telegram, Facebook та Instagram. Створити сайт, зареєструвати компанію або назвати себе брокером технічно нескладно. Це зовсім не означає, що така особа має право надавати інвестиційні послуги.
Саме тому завдання регулятора — не тільки видавати ліцензії, а й бачити, хто фактично стоїть за операціями, як рухаються активи і чи не порушуються права інвесторів.
Третє — довіра міжнародного капіталу до України.
Повоєнне відновлення неможливо профінансувати лише бюджетними коштами або допомогою партнерів. Україні потрібні приватні інвестиції.
А великий інвестор, перш ніж принести гроші в країну, оцінює не тільки потенційну прибутковість.
Він запитує: чи працює тут право? Чи можна встановити власника активів? Чи реагує регулятор на маніпуляції? Чи може він співпрацювати з SEC у США, FCA у Великій Британії або європейськими регуляторами, якщо операція виходить за межі однієї юрисдикції?
Приєднання до IOSCO MMoU дає на ці питання ще одну важливу відповідь: Україна перебуває всередині цієї системи співпраці, а не за її межами.
НКЦПФР після підписання отримала прямий механізм взаємодії з іноземними регуляторами щодо операцій, бенефіціарних власників, документів та транскордонних порушень. (НКЦПФР)
Для емітента це так само важливо, як для інвестора
Коли ми говоримо про захист ринку, дуже часто думаємо лише про того, хто купує цінні папери.
Але є й друга сторона — українська компанія, якій завтра потрібен капітал.
Якщо ми хочемо, щоб українські підприємства випускали облігації, залучали акціонерний капітал, виходили на європейські біржі та працювали з міжнародними інституційними інвесторами, український ринок має бути зрозумілим для зовнішнього світу.
Правила гри не повинні закінчуватися на українському кордоні.
У липні ми паралельно з приєднанням до IOSCO MMoU обговорювали в Мадриді з іспанською ринковою інфраструктурою BME можливості виходу українських компаній на європейські ринки капіталу. Це різні процеси, але вони складаються в одну картину: Україна поступово інтегрує свою фінансову інфраструктуру у світову. (НКЦПФР)
І тут репутація регулятора — не бюрократична деталь.
Це частина вартості капіталу для всієї країни.
Чим більше довіри до правил, інституцій, нагляду та захисту власності, тим менше ризику інвестор закладає у рішення вкладати гроші в Україну.
Ми отримали не медаль. Ми отримали інструмент
Я б не хотів перебільшувати значення однієї міжнародної події.
Членство в IOSCO MMoU саме по собі не створить в Україні фондовий ринок. Не приведе автоматично мільярди доларів. Не ліквідує шахрайство і не змусить кожного українця завтра стати інвестором.
Але ринки капіталу складаються саме з таких елементів.
Правила.
Інфраструктура.
Інформація.
Правозастосування.
Захист власності.
І, зрештою, довіра.
Без цього гроші не стають довгими.
Саме тому для мене приєднання України до MMoU — це передусім зміна статусу українського ринку.
Ми роками говорили, що хочемо працювати за правилами розвинених ринків.
Тепер один із найважливіших міжнародних стандартів говорить: Україна має необхідні механізми, щоб бути частиною цієї системи.
Далі завдання Комісії — довести це практикою.
Кожним розслідуванням.
Кожним захищеним інвестором.
Кожною українською компанією, якій стане простіше залучити капітал.
І кожною гривнею приватних грошей, яка замість того, щоб лежати без руху, почне працювати на українську економіку.
