Олександр Шпак («Боєць»), командир 1-го штурмового батальйону 425 Окремого штурмового полку «Скеля», Герой України
Останнім часом про штурмові підрозділи говорять дуже багато. І дедалі частіше легко роздають оцінки. Зокрема, називають «м'ясниками». Кажуть, що штурмовики просто «женуть людей на смерть».
Найчастіше так висловлюються люди, які жодного разу не спостерігали, як готується штурм. Бо, якби вони побачили хоча б одну таку операцію від початку до кінця, зрозуміли б: найбільше, про що думає командир перед штурмом, це не як захопити посадку, а як повернути своїх людей живими.
Я командую штурмовим батальйоном полку «Скеля» і хочу пояснити, як насправді виглядає підготовка штурмовика та для чого потрібні штурмовики на сучасному етапі війни. Гадаю, що маю на це право, бо шлях в підрозділі почав ще у 2022 році як рядовий штурмовик.
Як стають штурмовиками
Є одна річ, яку мало хто розуміє. Штурмовиками не народжуються, ними стають. Йдеться про звичайних цивільних, які проходять довгий процес підготовки.
І важливу роль на цьому шляху відіграє мотивація. Сьогодні до війська приходять зовсім інші люди, ніж у 2022 році. Тоді багато хто приєднувався добровільно. Нині ж значна частина мобілізованих спочатку взагалі не розуміє, навіщо вони тут. Багато хто прибуває без внутрішньої готовності до служби і війни. Тому головне завдання командира сьогодні не навчити стріляти, а передусім пояснити людині, за що вона воює. Тільки після цього починається підготовка.
Ми фактично заново виховуємо військовослужбовця: вчимо дисципліни, взаємодії, поводженню зі зброєю та відповідальності за побратима. Формуємо психологічну готовність до бою. На все це потрібен час. Хорошого штурмовика неможливо зробити за тиждень. На це йде не менше 2 місяців.
Щойно мобілізовані часто поводяться немов діти, яких треба навчити. Як ми навчаємо дітей їсти, сидіти і рівно стояти, так і новоприбулих військовослужбовців – стріляти, пересуватися і взаємодіяти. Ми «нянчимо» новобранців, роз’яснюємо і розжовуємо. Тільки так виростає підготовлений воїн, який здатен виконувати завдання.
Командир – теж не той, яким його часто уявляють. У війську люблять жартувати, що командир – це "мамка", і в цьому вислові є правда. Безперечно, він не повинен відчувати себе царем. Управління існує не для того, щоб носити великі погони. Командир поставлений для того, щоб забезпечити солдата всім необхідним, навчити його і повернути живим після виконання завдання. Якщо командир починає ставити себе вище своїх людей, він перестає ним бути. Я бачив приклади, як «Скеля» прощалася з такими «командирами» – їх переводили до інших військових частин або брали під варту правоохоронні органи.
Основна роль штурмовика
Сьогодні багато хто не розуміє роль штурмовика у бойових діях. Існує уявлення, що це боєць, який постійно воює в окопі. Насправді він несе іншу функцію: заходить на визначену територію, вибиває противника, зачищає будинок, вулицю, населений пункт або укріпрайон ворога. І після цього має передати позицію групі закріплення. Тобто іншому підрозділу, який повинен далі тримати оборону.
І саме тут часто виникає найбільша проблема. Якщо заміна приходить, система працює. Але часто бригади, у смузі яких ми працюємо, не палають бажанням заходити на відбиті позиції. Якщо штурмовики чекають на заміну кілька днів, вони вже не виконують свою роботу. Вони змушені копати окопи, будувати укриття; перебувають під постійними ударами російських дронів і поступово втрачають боєздатність.
Через це ми втрачаємо людей і темп наступу.
Жоден штурм не починається словами: «Пішли вперед!». Наші дії починаються із підготовки, розвідки та планування. Ми збираємо інформацію про позиції противника, його маршрути і резерви. Працюють БПЛА і розвідка, аналізуються перехоплення. Логістичні шляхи противника мінуються, щоб він не зміг швидко підтягнути підкріплення. Сапери прокладають маршрут. Артилерія та безпілотники готують поле бою. Лише після цього штурмовик починає рух. Бо наше головне завдання – не відбити посадку за будь-яку ціну, а виконати бойове завдання і повернути бійців живими.
Майбутнє штурмових підрозділів
Майже рік і в суспільстві, і серед військових точиться дискусія про місце штурмових підрозділів у ЗСУ. Де ми маємо бути: у складі Сухопутних військ як окремий рід військ чи у підпорядкуванні армійських корпусів?
Безперечно, це питання мають вирішувати не командири батальйонів. Для цього є Генеральний штаб і вище військове командування. Ми, військові, виконаємо будь-яке рішення.
Але є питання, яке для мене значно важливіше. Не те, кому підпорядковується штурмовий полк. А те, як його застосовують.
Штурмовий підрозділ не повинен бути звичайною піхотою, яка місяцями утримує одну й ту саму ділянку фронту.
Наше завдання інше. Ми – мобільний резерв, який швидко посилює потрібний напрямок, проводить штурмові або контрштурмові дії, змінює обстановку на полі бою, зокрема через широке застосування високотехнологічних бойових засобів, і після виконання завдання має відходити на відновлення та підготовку до наступної операції.
Сучасна війна давно перестала бути війною, де все вирішує лише кількість людей. Вона стала війною планування, технологій, безпілотників, логістики й управління. Перемагає той, хто швидше аналізує ситуацію, краще координує свої сили й нав'язує противнику власний темп. Саме тому майбутнє штурмових підрозділів визначить не нова назва і не місце в організаційній структурі Збройних сил, а те, наскільки грамотно ці підрозділи використовуватимуть для виконання саме тих завдань, для яких вони створені.
Розформувати не можна залишити
Також лунають заклики взагалі відмовитися від штурмових полків. Мовляв, експеримент не виправдав себе. Це помилкові твердження.
У жодній війні не переможе армія, яка вміє лише оборонятися. Бо оборона дозволяє лише виграти час. Але перемогу приносить спроможність перехопити ініціативу, контратакувати, повертати втрачені позиції та звільняти територію.
Згадайте успішні операції 2022 року – звільнення Харківщини та Херсона і прорив на історичні українські землі в районі Суджи в 2024-му. Ці операції ґрунтувались на штурмових діях. Саме для них й існують штурмові підрозділи. Тож потреба у добре підготовленій піхоті, здатній провести штурм і закріпити результат, нікуди не зникла.
Не менш важливо й те, що сучасний штурмовий полк давно перестав бути просто піхотою. Це комплексна високотехнологічна бойова система. Поруч із штурмовими підрозділами працюють оператори БПЛА, артилерія, бронетехніка, сапери, підрозділи роботизованих комплексів, розвідка, логістика та управління. Саме ця взаємодія дозволяє виконувати бойові завдання з мінімально можливими втратами.
Якщо ж залишити лише окремі штурмові батальйони без власних засобів підтримки, вони стануть значно більш залежними від інших частин. Будь-які затримки з вогневою підтримкою, розвідкою чи евакуацією на сучасному полі бою майже завжди оплачуються життям людей.
Підсумую: штурмовиків та відповідні підрозділи можна по-різному називати. Але для мене є лише один критерій оцінки нашої роботи: виконане бойове завдання і люди, яких вдалося повернути живими.
Якщо після кожної операції ми забрали своїх, якщо просунулися вперед і якщо наблизили перемогу України, — значить, ми все зробили правильно.
Саме в цьому полягає філософія українського штурмовика.
