Наталія Шаховська, ректор Національного університету "Львівська політехніка", член-кореспондент Національної академії наук України, доктор технічних наук, професор
Говорячи про майбутнє України, зазвичай згадуємо відбудову міст, нову економіку, інвестиції чи сучасні технології. Але все це має спільний знаменник ― людей, які їх створюватимуть. Саме тому сьогодні для мене головне питання вступної кампанії, чи зможемо ми зберегти в Україні найталановитіших молодих людей?
Світ давно живе в умовах глобальної конкуренції за таланти. Якщо раніше університети конкурували між собою в межах однієї країни, то сьогодні український випускник обирає між Львовом, Варшавою, Мюнхеном, Лондоном чи Торонто. Це означає, що й українські університети конкурують не один з одним, а з найкращими світовими закладами освіти. І ця конкуренція не завершується рейтинговими таблицями, адже молодь обирають середовище, в якому зможуть розкрити свій потенціал. Вони хочуть працювати із сильними викладачами, мати доступ до сучасних лабораторій, брати участь у міжнародних дослідженнях, створювати власні проєкти, відчувати, що їхні знання будуть затребувані. Їм потрібна перспектива.
Саме тому сьогодні вже недостатньо говорити молоді: залишайтеся в Україні. Ми повинні відповісти на значно складніше запитання, чому саме тут варто будувати своє майбутнє? Відповідь лежить у поєднанні трьох складових: якісної освіти, міжнародних можливостей і реальної підтримки талановитих студентів.
Сьогодні ми бачимо, що така модель поступово формується. Важливим кроком стала нова програма UK–UA Visiting Professors Programme (EDU CONNECT), яку реалізує Фонд Президента України з підтримки освіти, науки та спорту разом із UK–Ukraine Academic Diaspora Network. Вона відкриває українським університетам можливість працювати з викладачами провідних британських університетів, що входять до ТОП-250 світових рейтингів.
Особливо цінним є формат цієї співпраці. Йдеться не про кілька гостьових лекцій, а про спільні дослідження, нові навчальні курси, практичні заняття, консультації та безпосередню роботу британських професорів зі студентами, аспірантами й викладачами українських університетів. Така співпраця змінює не окремий курс чи кафедру, а загалом академічне середовище. Для української освіти це означає ще одну важливу річ. Нам більше не потрібно обирати між українським університетом і міжнародним досвідом. Сьогодні міжнародний досвід приходить в Україну. Особливе значення має те, що програма орієнтована на STEM-напрями, які визначатимуть економічну конкурентоспроможність держави, її технологічну незалежність, обороноздатність і здатність до повоєнного відновлення. І це дає розуміння, що освіта сьогодні ― це питання національної стійкості.
Водночас міжнародних можливостей недостатньо, якщо молода людина не відчуває, що її успіх потрібен країні. Саме тому у Львівській політехніці ми розширили програму TALENT BOOST: FUTURE MAKERS. І вже за кілька тижнів після запуску проєкту, проаналізувавши кількість заяв від вступників, які мають 200 балів хоча б із одного предмета НМТ, ми збільшили кількість стипендій із двадцяти до ста. Для мене ця програма ― не про п'ять тисяч гривень на місяць, а про ставлення держави, університету й суспільства до таланту. Ми маємо навчитися помічати сильних людей на самому початку їхнього становлення, а не тоді, коли вони вже стали успішними за кордоном.
Не менш важливо, що ця підтримка доповнює інші можливості. Студенти можуть отримувати державну академічну стипендію, претендувати на стипендії Фонду Президента України, долучатися до міжнародних програм. Чим більше таких інструментів працюватиме одночасно, тим сильнішою буде довіра молоді до української системи освіти.
Окрема тема ― роль бізнесу та меценатів. Найкращі університети світу давно розвиваються завдяки партнерству держави, випускників і компаній. Підтримка освіти для них ― це не благодійність, а стратегічна інвестиція, адже університети готують людей, які через кілька років працюватимуть у цих компаніях, створюватимуть нові технології, відкриватимуть власний бізнес або визначатимуть розвиток цілих галузей. Саме на такому підході ґрунтується діяльність Фонду "Львівська політехніка. Майбутнє", через який реалізується наша стипендійна програма. Ми хочемо, щоб підтримка талановитої молоді стала спільною відповідальністю університету, держави, бізнесу й випускників.
Цьогорічна вступна кампанія ще раз довела, що Україні є за кого боротися. До Львівської політехніки вже подано понад 37 тисяч заяв. Серед вступників є абітурієнт, який отримав максимальні 200 балів із чотирьох предметів НМТ, шестеро мають по 600 балів із трьох предметів, загалом ― 280 заяв із хоча б одним результатом 200 балів.
За цими цифрами я бачу не статистику, а покоління людей, яке працюватиме над відновленням України, створюватиме нові виробництва, розроблятиме технології, відповідатиме за медицину, інженерію, штучний інтелект, енергетику й науку. Якраз ці люди визначатимуть, якою буде Україна через двадцять років.
Тому сьогодні ми маємо перестати сприймати освіту лише як сферу соціальної політики. Це питання економічної конкурентоспроможності, технологічного розвитку, національної безпеки й місця України у світі. Нам потрібно експортувати не талановитих людей, а їхні ідеї, стартапи, технології, наукові відкриття та інновації. Я хочу, щоб українські випускники залишалися в Україні не тому, що не мають іншого вибору, а тому, що саме тут вони бачитимуть університети, лабораторії, наукові школи, міжнародні партнерства й професійні перспективи, які дозволять реалізувати найсміливіші амбіції. Якщо ми навчимося боротися за свої таланти сьогодні, завтра нам не доведеться боротися за їхнє повернення.
