Володимир Хаустов, учений секретар Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України», заслужений економіст України, кандидат технічних наук
Майбутня відбудова України потребуватиме не лише величезних обсягів цементу, металу, скла та утеплювачів. Вона створить попит на нові матеріали, здатні зробити будівлі й інфраструктуру довговічнішими, енергоефективнішими та менш залежними від імпорту.
Одним із таких напрямів може стати виробництво базальтового волокна та композитних матеріалів на його основі. За оновленою оцінкою уряду України, Світового банку, Європейської комісії та ООН, потреби країни у відновленні й відбудові становлять майже $588 млрд упродовж наступного десятиліття. Це означає, що вибір матеріалів стане не другорядним технічним питанням, а важливою складовою промислової, енергетичної та інвестиційної політики держави.
Україна може або імпортувати значну частину необхідної продукції, або використати відбудову для створення власних виробничих ланцюгів - від видобутку сировини до випуску готових будівельних і промислових виробів.
Базальтова сировина поширена в різних регіонах України. Найвідоміші родовища розташовані у Рівненській області, зокрема Берестовецьке та Івано-Долинське. Перспективні для виробництва волокон гірські породи також досліджувалися на Закарпатті та в інших областях.
Україна має не лише сировинну базу, а й власну технологічну історію. У другій половині XX століття українські наукові установи брали участь у розробленні технологій отримання базальтових волокон, дослідженні властивостей гірських порід і створенні промислового обладнання.
У 1980-х роках в Україні діяли десятки підприємств, пов’язаних із виробництвом базальтових матеріалів. Однак після розпаду радянської промислової системи більшість цих виробництв була втрачена або суттєво скоротила діяльність.
У результаті країна, яка мала сировину, наукові школи та промисловий досвід, не змогла перетворити їх на сучасну конкурентоспроможну індустрію.
Базальтове волокно отримують шляхом плавлення підготовленої гірської породи з подальшим формуванням волокон. На їхній основі виробляють тепло- і звукоізоляційні матеріали, технічні тканини, армувальні сітки, фібру для бетонів, композитну арматуру, профілі, труби та інші конструкційні вироби.
До переваг таких матеріалів належать стійкість до корозії, впливу температур і багатьох хімічних середовищ, відносно невелика вага та можливість використання у складних умовах експлуатації.
У будівництві базальтову фібру застосовують для армування бетонів, стяжок і промислових підлог. Базальтові сітки можуть використовуватися у дорожньому будівництві, а композитна арматура - у спорудах, де важливі стійкість до корозії та відсутність електропровідності.
Об’єднаний дослідницький центр Європейської комісії у дослідженні передових будівельних матеріалів, оприлюдненому у 2026 році, відніс базальтові волокна до переліку перспективних матеріалів, які можуть підвищувати довговічність споруд і зменшувати їхній вплив на довкілля.
Це не означає, що базальтові композити повинні повністю замінити сталь, бетон або скловолокно. Кожен матеріал має власну сферу застосування, технічні обмеження і вимоги до проєктування. Але в багатьох сегментах базальтові вироби можуть доповнювати традиційні матеріали та збільшувати строк експлуатації конструкцій.
Масштабна відбудова сформує довгостроковий попит на утеплювачі, арматуру, труби, дорожні сітки, матеріали для мостів, комунальної та енергетичної інфраструктури.
Якщо цей попит задовольнятиметься переважно імпортом, значна частина фінансування відбудови працюватиме на промисловість інших країн. Якщо ж хоча б частину необхідних матеріалів вироблятимуть в Україні, кошти залишатимуться в національній економіці, створюватимуть робочі місця, податкові надходження та експортні можливості.
Базальтова промисловість може сформувати майже повний внутрішній виробничий ланцюг: геологічне дослідження, видобуток і підготовку сировини, виробництво волокна, випуск композитів та їх застосування у будівництві, транспорті, енергетиці й машинобудуванні.
Особливо важливо, що такі виробництва можуть розміщуватися ближче до родовищ і майбутніх центрів споживання. Це сприятиме розвитку регіонів і зменшуватиме логістичні витрати.
Першим кроком повинен стати аудит української базальтової галузі. Необхідно визначити стан родовищ, підприємств, технологій, обладнання, патентів і наукових розробок. Без такої інвентаризації неможливо сформувати реалістичну промислову політику.
Другий напрям - створення сучасної системи стандартів. Базальтові матеріали, які пропонуватимуться для відповідального будівництва, мають проходити випробування на міцність, довговічність, вогнестійкість, вплив вологи та хімічних речовин. Українські вимоги необхідно гармонізувати з європейськими нормами.
Третій крок - запуск демонстраційних проєктів. Базальтові матеріали можна випробовувати під час відновлення доріг, мостів, комунальних мереж, промислових підлог і пошкоджених громадських будівель. Результати таких проєктів мають бути відкритими та містити порівняння вартості всього життєвого циклу конструкцій.
Державі не варто адміністративно нав’язувати конкретний матеріал. Її завдання - створити умови, за яких замовник зможе обирати рішення не лише за найнижчою початковою ціною, а й за довговічністю, витратами на експлуатацію, ремонтопридатністю та впливом на довкілля.
Четвертий напрям - підтримка дослідно-промислових виробництв. Йдеться не про постійне субсидування окремих компаній, а про гранти на дослідження, пільгове фінансування обладнання, страхування інвестицій та залучення європейських технологічних партнерів.
До роботи необхідно залучити НАН України, технічні університети, виробників будівельних матеріалів, проєктні організації та потенційних споживачів продукції.
Наявність сировини ще не гарантує успішного виробництва. Потрібні стабільне енергопостачання, сучасні печі, якісне формувальне обладнання, сертифікація, підготовлені інженери та гарантований ринок збуту.
Для кожної групи продукції необхідно окремо оцінювати собівартість, енергоємність, логістику і конкурентоспроможність порівняно зі сталлю, скловолокном та іншими матеріалами.
Також не слід перебільшувати екологічні переваги. Виробництво волокна потребує високих температур, а композити часто містять полімерні зв’язувальні речовини. Тому екологічність необхідно підтверджувати аналізом повного життєвого циклу - від кар’єру і виробництва до демонтажу та повторного використання.
Проте саме тут Україна може отримати перевагу. Нову індустрію можна створювати одразу на сучасній технологічній базі, з енергоефективним обладнанням, контролем викидів і можливістю перероблення виробничих відходів.
Україна традиційно експортувала значні обсяги сировини й напівфабрикатів, але недостатньо розвивала виробництво матеріалів із високою доданою вартістю.
Базальтова галузь дає можливість змінити цю модель. Замість продажу каменю або щебеню країна може виробляти волокно, арматуру, сітки, труби, теплоізоляцію та складні композитні вироби.
Відбудова створює для цього унікальне вікно можливостей. Але воно не залишатиметься відкритим безкінечно. Якщо найближчими роками внутрішній ринок займуть імпортні технології та матеріали, відновити власні компетенції буде значно складніше.
Україні потрібна не окрема кампанія на підтримку базальту, а державна програма розвитку передових матеріалів. Базальтове волокно може стати одним із її ключових напрямів поряд із новими видами бетону, металевих сплавів, кераміки, полімерних і природних композитів.
Питання полягає не в тому, чи замінить базальт традиційні матеріали. Питання в тому, чи зможе Україна використати власну сировину, науковий досвід і майбутній попит відбудови для створення сучасної промисловості.
У нас є передумови. Тепер потрібні інвентаризація можливостей, стандарти, пілотні проєкти, інвестиції та відповідальне державне замовлення.
