В’ячеслав Бутко, економіст, економічний радник Київського безпекового форуму
Аналіз реакції влади РФ на погіршення загальноекономічної та бюджетної ситуації свідчить про те, що це реакція впевненого в своїй стратегії гравця. Само по собі накопичення економічних дисбалансів навряд чи стане фактором, який змусить її змінити курс, про що свідчить й оновлений прогноз Мінекономрозвитку РФ до 2029 року.
Набір кризових сигналів в економіці РФ, що накопичився, на перший погляд виглядає як передумова неминучого перегляду економічної політики в частині фінансування війни. Зростаючий бюджетний дефіцит (5,8 трлн. рублів за першу половину року), підвищення тарифів темпами, що майже вдвічі перевищують офіційну інфляцію, фактична зупинка економічного зростання, офіційно визнаний ризик рецесії та скорочення прибутків підприємств — все це зазвичай означає, що система наблизилася до межі, після якої зміни стають вимушеними. Так підказує економічна логіка. Якщо одночасно виходять з ладу кілька опорних елементів конструкції, їх ремонтують, доки вона не почала руйнуватися. Але ця логіка працює лише тоді, коли йдеться про систему, зацікавлену в власній економічній ефективності. За нинішніх пріоритетів російських керманичей дедалі більше ознак свідчать про інше. Перелічені кризові сигнали не виглядають випадковим відхиленням від норми. Навпаки, вони дедалі більше нагадують елементи моделі, яка готова жертвувати економічною динамікою заради інших пріоритетів. Накопичення проблем саме по собі ще не означає готовності влади РФ змінювати курс щодо війни в Україні.
Дефіцит бюджету РФ як дзеркало уповільнення економіки
Один з найсерйозніших ризиків для російської економіки - бюджетний дисбаланс. Попри зростання цін на нафту на тлі загострення ситуації на Близькому Сході, проблема наповнення бюджету не зникла. За підсумками першого півріччя недобір нафтогазових доходів становив 165 млрд. рублів від плану. Це відбувається на тлі прискореного зростання видатків та відставання загальних доходів бюджету. За перше півріччя було використано 55% річного бюджетного плану видатків, план по доходам бюджету виконаний на 46%. Це відображає структурну проблему російських державних фінансів, коли зростання бюджетних зобов’язань дедалі менше відповідає можливостям дохідної бази. Якщо в прийнятому бюджеті-2026 дефіцит мав становити 3,8 трлн. рублів (1,6% ВВП), то за підсумками виконання бюджету за перше півріччя очікується вже 4,8 трлн. рублів (2,2% ВВП). Зважаючи на курс США на "спуск на гальмах" конфлікту з Іраном й стабілізацію світового нафтового ринку з відповідним зниженням цін ситуація з бюджетом РФ може погіршитися.
Дефіцит роісйького бюджету поступово стає відображенням уповільнення економіки - бо ВПК РФ потребує величезних ресурсів, але створює вкрай короткі виробничі ланцюжки та слабко стимулює розвиток ринкових секторів, малого та середнього бізнесу. Навіть значні вливання бюджетних коштів в ВПК не перетворюються на стійке економічне зростання, а скоріше розкручують інфляцію витрат через зростання зарплат без зростання продуктивності. Що й визнано: минулого тижня Сбербанк РФ оновив прогноз зростання – 0,5% в цьому році. Такий самий базовий прогноз й у Мінекономрозвитку РФ.
Така динаміка, здавалося б, повинна підштовхувати владу РФ до пошуку балансу між підтримкою економічної активності та бюджетною стійкістю. Формально можливості для фінансування дефіциту залишаються - можна продовжувати нарощувати держборг, використовувати резерви (Фонд нацдобробуту), підвищувати податковий тиск. При цьому найбільш складним рішенням дійсно виглядає скорочення видатків. Російська економіка дедалі більше залежить від державного попиту, тому бюджет РФ перестав бути лише інструментом перерозподілу ресурсів й став одним з ключових механізмів підтримки економічної активності, яка формується саме в ВПК та пов’язаних із ним секторах. В таких умовах скорочення бюджетних видатків може само по собі стати тригером рецесії.
Тому в подібних ситуаціях уряди країн зазвичай шукають компромісні рішення. Наприклад, стримують зростання тарифів, послаблюють регуляторні обмеження або намагаються створити умови для розширення податкової бази. Проте в російському випадку ознак такого пошуку немає.
Влада РФ демонструє готовність й надалі підтримувати високий рівень бюджетних видатків на ведення війни. Простір для цього поступово скорочується, однак сигналів про підготовку до зміни курсу немає. Не відбувається ані перегляду бюджетних пріоритетів, ані спроб зменшити навантаження на економіку через тарифну чи регуляторну політику.
Це важливе спостереження. Тому що говорить про реальні наміри влади РФ. Якщо навіть зростання дефіциту бюджету та дедалі частіші розмови про ризик рецесії не призводять до корекції політики, це означає, що влада РФ поки що не розглядає економічне уповільнення як загрозу, здатну переважити пріоритет бюджетних видатків на війну. Це поведінка впевненого в своїй стратегії гравця. Схоже, в Кремлі вважають, що запасу фінансової міцності достатньо для продовження війни.
"Тарифний блок" прогнозу Мінекономрозвитку - індикатор пріоритетів влади РФ
Ще один важливий сигнал - в тарифній політиці. В новому прогнозі Мінекономрозвитку РФ закладено повернення інфляції до 4% вже з 2027 року. Водночас цей же документ передбачає випереджаюче інфляцію зростання регульованих тарифів: в наступному році оптові ціни на газ в РФ мають зрости на 9,1%, тарифи на електроенергію для населення — на 8,6%, платіж за житлово-комунальні послуги — на 8,7%. Й далі, на весь період прогнозу до 2029 року, теж темп зростання цих тарифів помітно вищий за ціль по інфляції. На перший погляд, це виглядає суперечливою - якщо пріоритетом справді є повернення інфляції до цільового рівня, логічно було б очікувати стриманішої динаміки тарифів. Проте індексація тарифів суттєво перевищує цільовий показник інфляції.
Це - відображення пріоритетів. Влада РФ демонструє готовність підтримувати фінансові потоки на користь інфраструктурних та квазідержавних монополій ціною додаткового інфляційного навантаження на економіку та населення. Це свідомий механізм перерозподілу ресурсів, в якому інфляція виконує роль прихованого податку, що перенаправляє кошти споживачів на інфраструктурні монополії й далі на фінансування військових видатків.
Влада РФ дає зрозуміти, що пріоритетом є не економічне зростання чи добробут населення, а фінансування секторів, що працюють на війну. В цій системі координат тимчасова рецесія економіки – припустима ціна, а не якась велика проблема.
Ієрархія пріоритетів влади РФ
Консервативний сценарій російського Мінекономрозвитку передбачає скорочення ВВП на 0,5% в 2026 році. Цікавий не так сам прогноз, скільки реакція на нього. Вперше за тривалий час офіційний документ допускає рецесію як один з базових варіантів розвитку подій в економіці РФ, однак це не супроводжується появою антикризових інструментів економічної політики чи спробами пом’якшити наслідки. В подібній ситуації уряди країн зазвичай розглядають широкий спектр заходів підтримки - від стимулювання попиту населення до програм реструктуризації кредитів або спеціальних механізмів підтримки окремих цивільних галузей. В російському випадку підхід виглядає інакше. Влада зберігає фінансування ВПК та продовжує бюджетне авансування військового держзамовлення. Підприємствам цивільної економіки залишається виживати самим по собі. Це - ієрархія пріоритетів влади РФ.
Бюджетний дефіцит зростає - уряд РФ нарощує видатки на війну. Тарифи обганяють інфляцію – й це закріплюється на роки вперед. Економіка сповзає в стагнацію — пріоритети бюджетних видатків не змінюються. Прибутки підприємств падають, борги зростають — заходів для підтримки цивільного сектору немає. Більше того, новий прогноз Мінекономрозвитку РФ, а це прогноз на 2026-2029 роки, не містить жодного натяку на зміну курсу. Навпаки, він фіксує поточну модель як базову на весь плановий період до 2029 року.
Це є найбільш промовистою ознакою того, що розвороту в економічній політиці РФ, а отже й в планах фінансування війни, не планується. Це послідовне проведення довгострокового курсу. Й така послідовність не переривається під тиском лише економічних чинників.
