Олексій Глушич, батько Григорія Федора Глушича, військовослужбовець 2 Корпусу НГУ "Хартія"
Кожен день — 9 загиблих та 82 травмованих.
Кожні 2 дні — загибла дитина.
678 дітей загинуло за час повномасштабки і рок від року цифра збільшується.
Це — офіційна статистика в Україні під час війни. Але, як в тому непристойному анекдоті, є нюанс: це статистика втрат під час війни НЕ від війни. А в дорожньо-транспортних пригодах.
Я вчитель–айтішник–військовослужбовець, моя дружина керівниця відділу великої компанії, ми не знали цих цифр, поки не загинув наш син, перебуваючи в підземному переході. Тепер ми хочемо, щоби більше такого не траплялося ні з ким. Тож ми боремося. Законодавство — дотримання законів — культура водіння. Найскладніше змінити останнє.
Крім слабких законів (чи із-за?), ми маємо низьку культуру водіння. Попитайте знайомих іноземців з Європи, США, Канади, Австралії — здебільшого вони взагалі відмовляються сідати за кермо в Україні. Попросіть таксиста взагалі не порушувати правила і подивіться на його реакцію. Спробуйте самі їхати 50 км/год в населеному пункті і порахуйте, скільки разів вас обматюгають.
Окрім інших наших кроків, ми звертаємося до дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні з відкритим листом, в якому закликаємо зокрема організувати всеукраїнську інформаційну кампанію, що змінюватиме низьку культуру, популяризуватиме відповідальне водіння. Доєднуйтесь, тегайте UNICEF Ukraine в соцмережах.
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
Право дитини на безпечну дорогу: дитяча смертність у ДТП має стати питанням захисту прав дитини
Голові Представництва ЮНІСЕФ в Україні
пані Анн-Клер Дюфей
Шановна пані Дюфей!
5 червня 2026 року у Києві загинув мій 12-річний син Григорій Федір Глушич.
Автомобіль Mercedes на великій швидкості в’їхав у підземний перехід на Караваєвих Дачах. Загинули четверо людей, серед них — моя дитина. За даними правоохоронних органів, за автомобілем, який потрапив у цю ДТП, були десятки зафіксованих порушень правил дорожнього руху, переважно перевищення швидкості. Крім того, цей водій раніше вже спричиняв дорожньо-транспортні пригоди.
Ця трагедія не була випадковістю. Вона стала наслідком системної проблеми, вирішення якої потребує послідовної державної політики, широкої суспільної підтримки та довгострокової зміни культури поведінки на дорогах.
Я звертаюся до Вас не лише як батько, який втратив дитину. Я звертаюся від імені тисяч українських родин, які хочуть бути впевненими, що їхні діти безпечно повернуться додому.
Після загибелі Григорія я зареєстрував петицію до Президента України №22/266330-еп "Зупинити систематичних порушників ПДР: смертність на дорогах має стати питанням РНБО". Лише за 14 днів вона набрала понад 25 000 підписів громадян України — необхідну кількість для офіційного розгляду Президентом.
Це стало чітким суспільним сигналом: українці очікують системних змін, здатних реально захистити життя дітей та всіх учасників дорожнього руху.
Цей суспільний запит підтверджують і дані соціологічного дослідження ЦЕДЕМ та Info Sapiens, проведеного у серпні 2025 року. Більшість опитаних українців не вважають дороги безпечними, а три чверті респондентів підтримують посилення відповідальності за небезпечну поведінку за кермом, зокрема за систематичні порушення ПДР та перевищення швидкості.
Ми щиро вдячні десяткам тисяч людей, які підтримали цей заклик до змін. Водночас ми розуміємо, що проблему неможливо вирішити одним рішенням чи однією зміною закону.
Підвищення штрафів за перевищення швидкості є необхідним, але недостатнім кроком. Проблема полягає не лише в суворості покарання, а в системі, яка має своєчасно виявляти системних порушників, забезпечувати невідворотність відповідальності та не дозволяти небезпечній поведінці на дорогах накопичуватися без реальних наслідків.
Україна потребує комплексної політики у сфері безпеки дорожнього руху: ефективного виявлення системних порушників, невідворотності відповідальності, позбавлення права керування для водіїв-рецидивістів, удосконалення автоматичної фіксації порушень, розвитку дорожньої інфраструктури біля шкіл та інших місць перебування дітей.
Водночас ми потребуємо зміни суспільної культури. Поки перевищення швидкості сприймається як дрібне порушення, а не як реальна загроза людському життю, нові трагедії повторюватимуться.
Ми розуміємо, що сьогодні Україна змушена відповідати на безпрецедентні виклики, пов’язані з повномасштабною війною. Держава, громади, соціальні інституції щодня концентрують величезні ресурси, увагу та зусилля на захисті країни, підтримці дітей, подоланні наслідків російської агресії та реагуванні на гуманітарні потреби.
Саме тому особливо важливо, щоб питання безпеки дітей на дорогах не залишалося поза порядком денним. Це та сфера, у якій міжнародні партнери можуть допомогти Україні зберегти дитячі життя вже сьогодні.
За роки повномасштабної війни Україна втратила сотні дітей від російської агресії. За офіційними даними, загинули понад 700 дітей. Кожна така смерть є злочином Росії, трагедією для родини та втратою для країни. Водночас за цей самий період на українських дорогах загинули 678 дітей у дорожньо-транспортних пригодах у 2022–2025 роках. І ця цифра не включає 2026 рік.
Для права дитини на життя не існує різниці, від чого вона загинула. Дитина, убита російською ракетою, і дитина, яка загинула під колесами автомобіля, однаково втратили своє майбутнє.
Якщо одну з цих трагедій ми не можемо повністю зупинити, поки триває війна, то іншу ми здатні значною мірою попередити вже сьогодні.
ЮНІСЕФ — міжнародна організація, для якої захист прав дитини є основним мандатом. У своїх глобальних документах ЮНІСЕФ неодноразово визнає дорожньо-транспортний травматизм однією з провідних причин смертності дітей і підлітків у світі та наголошує, що таким смертям можна запобігти.
Сьогодні в Україні проблема дитячої дорожньої смертності потребує не лише законодавчих рішень, а й масштабної зміни суспільної культури безпеки.
Саме тому ми звертаємося до ЮНІСЕФ в Україні із закликом зробити безпеку дітей на дорогах одним із напрямів захисту прав дитини в Україні.
Ми не просимо ЮНІСЕФ підміняти собою державу чи брати на себе її функції. Ми просимо стати партнером України у справі захисту дітей на дорогах.
ЮНІСЕФ має унікальний міжнародний досвід, високу суспільну довіру та здатність об’єднувати державні інституції, міжнародних партнерів, експертне середовище, громадянське суспільство, освітян, медіа, громади, відповідальний бізнес і батьківські спільноти навколо спільної мети.
Саме тому ми закликаємо ЮНІСЕФ використати свій міжнародний досвід, авторитет та експертизу, щоб стати одним з ініціаторів такого партнерства в Україні.
Ми віримо, що саме ЮНІСЕФ може допомогти об’єднати навколо цієї мети державні інституції, громадянське суспільство, міжнародних партнерів та експертне середовище і сприяти формуванню довгострокової національної політики, у центрі якої стоятиме право кожної дитини на безпечне пересування дорогами.
Одним із перших практичних кроків такого партнерства могла б стати масштабна всеукраїнська інформаційна кампанія із захисту дітей на дорогах.
Ми бачимо її як довгострокову просвітницьку ініціативу, яка:
- привертатиме увагу до масштабів дитячої смертності та травматизму на дорогах;
- формуватиме суспільну нетерпимість до перевищення швидкості та іншої небезпечної поведінки за кермом;
- пояснюватиме прямий зв’язок між поведінкою водія, швидкістю руху та ризиком загибелі чи травмування дітей;
- популяризуватиме відповідальне водіння, взаємну повагу на дорогах та безпечні маршрути до шкіл, дитячих садків, спортивних секцій та інших місць, які щодня відвідують діти;
Світовий досвід доводить, що саме поєднання ефективного законодавства, невідворотності відповідальності, безпечної інфраструктури та масштабних інформаційних кампаній здатне змінювати поведінку людей і рятувати життя.
Саме такого комплексного підходу сьогодні потребує Україна.
Просимо ЮНІСЕФ публічно відповісти на такі питання:
- Чи визнає ЮНІСЕФ в Україні дитячу дорожню смертність і травматизм одним із питань захисту прав дитини?
- Чи готовий ЮНІСЕФ зробити безпеку дітей на дорогах одним із пріоритетних напрямів своєї адвокаційної діяльності в Україні?
- Які конкретні кроки ЮНІСЕФ готовий здійснити для посилення захисту дітей від дорожньо-транспортного травматизму в Україні?
Мовчання в ситуації, коли гинуть діти, не рятує життя.
Натомість суспільне лідерство, публічна позиція та системна просвітницька робота можуть врятувати сотні дітей у майбутньому.
Українські діти сьогодні щодня живуть в умовах війни.
Ми не можемо забрати у них цю загрозу вже сьогодні.
Але ми можемо зробити все, щоб вони не гинули там, де держава, суспільство і міжнародні партнери здатні їх захистити, — на дорогах власної країни.
Кожна дитина має право безпечно повернутися додому.
Ми просимо ЮНІСЕФ допомогти Україні зробити це право реальністю.
З повагою,
Олексій Глушич, батько Григорія Федора Глушича,
військовослужбовець 2 Корпусу НГУ "Хартія"
До звернення приєднуються:
Олександра Терлецька — мати Григорія Федора Глушича
Батьківська спільнота Вальдорфської школи Софія, м. Київ
ГО Центр громадянського представництва "Життя"
ГО Центр демократії та верховенства права
ГО Матері дітей, що постраждали в ДТП
ГО "Хартія-Хаби"
