Павло Великоречанін заступник голови АРМА (2023-2025)
У кіноіндустрії є термін "development hell", виробниче пекло. Це коли фільм пишуть, переписують, ліплять кастинг, знову переписують, змінюють режисера, знову підбирають кастинг, і так роками. Фільм ніби існує на папері, у ньому вже задіяні зірки, є багатомільйонний бюджет. Але на екран він не виходить.
Приблизно у такому стані сьогодні перебуває Антикорупційна стратегія на 2026–2030 роки. І це, погодьтесь, доволі несподівано для документа, який офіційно готували майже два роки.
Розберемось по порядку, як ми до цього дійшли.
Два роки колективної роботи
Спершу про масштаб. Проект Стратегії, який лежить в основі всіх трьох теперішніх законопроектів, готувало Національне агентство з питань запобігання корупції з 2024 року. За офіційними цифрами НАЗК, до цієї роботи залучили 26 громадських обговорень з 790 експертами, провели 26 окремих аналітичних досліджень, ідентифікували понад 140 проблем у 16 пріоритетних сферах і сформулювали більше 400 очікуваних стратегічних результатів. У розробці брали участь Transparency International Ukraine, Центр протидії корупції, Інститут законодавчих ідей та десятки галузевих експертів.
Це не "папірець від НАЗК". Це рамковий документ на п'ять років уперед, від якого залежать реформи від суддівського врядування до оборонних закупівель, від митниці до захисту викривачів. І якщо коротко, головна ідея цього документа: закрити "сліпі плями", з якими антикорупційна система жила останні п'ять років, і синхронізувати її з євроінтеграційним порядком денним.
2 квітня 2026 року НАЗК офіційно передало проект Кабінету Міністрів. І з цього моменту почалося виробниче пекло.
Три законопроекти замість одного
Місяць уряд Юлії Свириденко тримав документ під сукном, вносячи свої правки. Це б не було проблемою, якби правки були технічними. Але вони виявилися змістовними, і не в бік посилення. Тоді Комітет ВРУ з питань антикорупційної політики, вивчивши, куди прямує процес, ухвалив нестандартне рішення: голова комітету Анастасія Радіна зареєструвала базовий текст НАЗК окремим депутатським законопроектом на випередження. Так 13 травня в Раді з'явився законопроект №15230.
Через п'ять днів уряд подав свою редакцію під номером №15230-1. А ще через тиждень, 25 травня, у гру зайшла "Європейська солідарність" зі своїм альтернативним законопроектом №15230-2.
У профільному комітеті вже готова компромісна робоча редакція з індексом №15230-д. Але доки її не ухвалено, ми маємо ситуацію, коли на одному "скелеті" лежить три різні пропозиції, кожна з політичним підтекстом.
Що уряд викреслив
Якщо порівняти базовий текст НАЗК з тим, що вніс уряд, картина така: уряд прибрав саме ті норми, які найголосніше вимагали європейські партнери у грудневому 2025 року комюніке Тараса Качки і Марти Кос.
Три конкретні пункти. Перший: з урядового варіанту зникла проблема політичного впливу на призначення і звільнення Генерального прокурора. Тобто уряд просто вирішив, що такої проблеми на найближчі п'ять років у нас нема. Другий: викреслено конкурсний відбір керівника ДБР з вирішальним голосом міжнародних експертів. Третій: прибрано право керівника САП вносити відомості до ЄРДР щодо народних депутатів без погодження Генпрокурора.
Тобто з тексту одним рухом пера прибрали саме ті інструменти, які роблять антикорупційні органи політично незалежними від виконавчої влади. Це не техніко-юридичне вдосконалення. Це змістовне рішення.
Що хоче "Європейська солідарність"
Позиція "ЄС" щодо Стратегії заслуговує на окремий розбір, бо вона не зводиться до банального "ми проти влади". Тригером для їхньої окремої редакції стали "плівки Міндіча", аудіозаписи, які поставили ребром питання політичного контролю над Державним бюро розслідувань. Саме тому основний акцент їхнього законопроекту зроблено на ДБР.
По суті, "ЄС" вимагає повного "перезавантаження" цього органу. У їхній редакції з'являються нові механізми: періодичний зовнішній незалежний аудит, після негативного висновку якого керівництво відсторонюється; чітке фокусування на службових злочинах і катуваннях, тобто на первинній місії ДБР; SOCTA-аналітика за європейськими стандартами; і, найпомітніше, заслуховування звіту Директора ДБР Верховною Радою протягом 30 днів після набрання законом чинності. Це, м'яко кажучи, амбітно.
Крім ДБР, "ЄС" пропонує законодавчо посилити роль Громадської ради доброчесності, детально прописати ротацію голів судів, реформувати Національну школу суддів. Тут вони, скоріше, стоять на боці громадянського суспільства, аніж на боці системи.
Але є два "але", які не дозволяють вважати їхню редакцію ідеальною. Перше: "ЄС" пропонує зрівняти права міжнародних експертів у конкурсних комісіях з правами українських членів, тобто прибрати їм вирішальний голос. Це прямо суперечить пункту 23.2.1 проміжних ключових показників за Кластером 1 "Основи процесу вступу до ЄС". Друге: щодо процедури призначення Генпрокурора "ЄС" апелює до розмитих "кращих європейських практик", не пропонуючи конкретного конкурсного механізму, який є у депутатській редакції №15230.
Тобто змістовно позиція "ЄС" це вимога максимальної підзвітності правоохоронних органів парламенту з одночасним обмеженням прямого впливу міжнародників.
Що станеться з урядовим законопроектом
Тут починається юридична, але критично важлива частина. Регламент Верховної Ради у частині третій статті 105 говорить прямо: якщо уряд, який подав законопроект, іде у відставку до прийняття документа у першому читанні, він автоматично вважається відкликаним. Ніяких ручних процедур, ніякого голосування, просто зникає з розгляду в електронній системі.
Прецедент нам добре відомий. У липні 2025 року при відставці уряду Дениса Шмигаля в такий спосіб було відкликано аж 353 урядові законопроекти. Уряд Свириденко потім перереєстрував лише 59 з них, менше сімнадцяти відсотків. Все інше просто впало.
Урядовий №15230-1 наразі має статус "опрацьовується в комітеті", у першому читанні його не приймали. Отже, з моменту голосування за відставку уряду він юридично "випаровується". Депутатські №15230 і №15230-2 живуть незалежно і рухаються далі.
Проблема перша: дедлайн уже зірвано
За планом Ukraine Facility Стратегію разом з Державною антикорупційною програмою треба було ухвалити до кінця червня 2026 року. Не ухвалили. Речник Єврокомісії підтвердив, що суми, пов'язані з четвертим і п'ятим траншами, наразі "призупинені". Таким чином, Україна ризикує через антикорупційні реформи втратити частину європейської допомоги, а не отримати додаткові гроші за їх виконання.
Комюніке Качки і Кос, ухвалене у Львові у грудні 2025 року, містило десять пунктів для відновлення довіри після липневого 2025 року епізоду з тимчасовим послабленням НАБУ та САП. Україна сама на себе взяла зобов'язання виконати їх за 12 місяців. За оцінкою коаліції "Членство Check" станом на червень 2026 року виконано 15 відсотків плану. Прогрес є, але дуже повільний.
Проблема друга: у стратегії немає АРМА
Про це чомусь говорять мало, але тут справжня концептуальна прогалина. Ані в базовому тексті НАЗК, ані в жодному з трьох законопроектів немає розділу про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами. Тільки в компромісній редакції комітету №15230-д з'являється проблема 1.10.4 про "неналежне управління активами, переданими АРМА".
Це виглядає щонайменше дивно. Реформа АРМА, ухвалена законом №4503-IX у 2025 році, була однією з небагатьох по-справжньому системних інституційних реформ останніх років. І її вторинне законодавство станом на 2026 рік залишається значною мірою невиконаним, попри те, що ключові механізми управління активами мали запрацювати вже з лютого. Ігнорувати цю історію у Стратегії на п'ять років уперед означає закладати в неї "сліпу пляму" на самому старті.
Ситуація, у якій ми опинилися, парадоксально дає нам шанс. Втрата урядового №15230-1 через відставку уряду це не катастрофа. Це нагода зробити правильно.
Перше. Не чекати пропозиції щодо законопроекту від нового уряду. Комітет може і має взяти за основу №15230 (текст НАЗК без урядових вилучень) уже зараз. Цей документ не залежить від складу Кабміну. Все, що треба, це політична воля Ради.
Друге. "Зшити" з трьох текстів найкраще. Взяти євроінтеграційні норми з №15230 (конкурс Генпрокурора, вирішальний голос міжнародників у конкурсних комісіях). Додати сильні деталі з №15230-2, які стосуються перезавантаження ДБР, ролі Громадської ради доброчесності і ротації голів судів. І акуратно відкинути кілька спірних ідей, як-от спробу забрати у міжнародників вирішальний голос у конкурсах.
Третє. Повернути АРМА в текст. Це не питання відомчих амбіцій, а питання цілісності стратегії. Без інструментів виявлення, розшуку і управління активами Стратегія протидії корупції на п'ять років уперед виглядає, як план ремонту квартири без каналізації.
Четверте. Прив'язати всю Стратегію до вимірюваних індикаторів. Кожен очікуваний результат має мати джерело верифікації, відповідального виконавця і граничний строк. Приклад Латвії, яка за оцінкою OECD має один з найякісніших антикорупційних планів у світі, доводить: без цього документ перетворюється на декларацію.
Виробниче пекло Антикорстратегії триває не два тижні і не два місяці. Воно триває від того моменту, коли документ пішов у Кабмін і не був ухвалений тоді, коли мав. Ставка тут не політична, а функціональна: Україна на п'ять років уперед або отримує робочий інструмент боротьби з корупцією, або отримує декларацію, яка нікого ні до чого не зобов'язує.
Парламент має нагоду показати, що інституційна незалежність антикорупційної системи це не подарунок якогось конкретного уряду. Це вибір країни. І цей вибір робиться просто зараз, у профільному комітеті, серед трьох текстів. Ставки нам усім відомі.
