Данило Гетманцев, народний депутат України, голова Комітету ВР з фінансів, податкової та митної політики
За оцінками ЄЦБ, на кінець 2025 року частка золота становила 27% сукупних світових офіційних резервів і за ринковою вартістю формально перевищило частку казначейських облігацій США (22%).
При цьому закупівлі золота сповільнилися. Центробанки придбали близько 850 тонн проти понад 1000 тонн щороку у 2022-2024 роках. Імовірно, додаткові закупівлі стримували високі ціни та зростання вартості вже накопичених запасів. Однак центробанки все одно придбали значно більше золота, ніж у період до повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Золото в центрі уваги центробанків
Чому ж частка золота зросла? Передусім через ефект переоцінки. Ціна золота підвищилася приблизно на 30% у 2024 році та на 60% у 2025 році. Відповідно, зросла ринкова вартість уже наявних запасів та їхня частка в резервах. За оцінкою ЄЦБ, якби золото рахували за ціною кінця 2023 року, його частка становила б 16%, тоді як частка казначейських облігацій США залишалася б вищою – 26%.
Водночас на тлі загального сповільнення закупівель окремі центробанки продовжували активно нарощувати золоті резерви. Для частини центробанків золото є інструментом диверсифікації та захисту від геополітичних ризиків. Серед найбільших покупців у 2022-2025 рр. були Польща, яка придбала 320 тонн, Туреччина – 220 тонн, Індія – 130 тонн. При цьому у 2025 році найбільшим покупцем залишалася Польща. Серед інших великих покупців були Казахстан, Бразилія і Туреччина.
ЄЦБ зазначає, що країни з більшими обсягами закупівель золота, як правило, розташовані в регіонах із вищим ризиком зовнішніх конфліктів.
Після загострення війни на Близькому Сході центральний банк Туреччини продав або передав у позику близько 130 тонн золота для підтримки валюти, пом’якшення впливу зростання вартості енергетичного імпорту та мінімазції інших економічних наслідків. Цей приклад показує, як золоті резерви можуть використовуватися під час гострої кризи.
До чого це веде? На тлі зростання геополітичних ризиків змінюється сама логіка резервної політики. Для центральних банків дедалі важливішою стає стійкість активів до політичних, санкційних та безпекових ризиків.
Золото не замінює резервні валюти чи державні облігації найбільших економік. Воно не приносить процентного доходу, має волатильну ціну і потребує витрат на зберігання. Але в умовах воєн, геополітичних ризиків і фрагментації світової економіки золото стає додатковим інструментом страхування.
Світова фінансова криза: нова роль золота після 2008 року
Подібний перелом відбувся після світової фінансової кризи 2008-2009 років. До цього центральні банки близько двох десятиліть загалом були чистими продавцями золота. Основні продажі здійснювали розвинені країни, передусім європейські. За даними World Gold Council, у II кварталі 2009 року центробанки вперше за два десятиліття стали чистими покупцями, а з 2010 року ця тенденція закріпилась у річному вимірі.
Після кризи розвинені економіки здебільшого не почали купувати золото, але майже припинили значні продажі. Натомість країни з ринками, що розвиваються, стали активніше його накопичувати. Показовий приклад: придбання Індією у МВФ 200 тонн золота восени 2009 року. Того ж року Шрі-Ланка придбала у МВФ 10 тонн, а Маврикій – 2 тонни. МВФ пояснює цей тренд прагненням центробанків розподілити ризики та захиститися від економічної, фінансової й геополітичної нестабільності.
Золото в міжнародних резервах України
Станом на 1 лютого 2026 року міжнародні резерви України досягли історичного максимуму – 57,674 млрд дол. США. Золото оцінювалося у 4,878 млрд дол. і становило 8,46% резервів. Зростання його частки на початку року відбулося переважно внаслідок переоцінки: фізичний обсяг запасів у І кварталі залишався незмінним.
На 1 червня резерви скоротилися до 45,733 млрд дол., а вартість золота – до 3,866 млрд дол. Його частка майже не змінилася і становила 8,45%, оскільки вартість золота та загальний обсяг резервів скоротилися майже пропорційно.
Нагадаю, у 2022-2025 роках вартість золота послідовно зростала з 1,565 млрд до 3,878 млрд дол. У 2023 році його частка знизилася з 5,49% до 4,44%, оскільки загальні резерви зростали швидше. Надалі вона збільшилася до 5,28% наприкінці 2024 року та 6,77% наприкінці 2025 року.
Український висновок: пріоритет ліквідності та стійкості
Для України золото залишається додатковим резервним активом, а не основним напрямом накопичення резервів. В умовах війни НБУ передусім потребує високоліквідних інструментів для проведення валютних інтервенцій і забезпечення державних платежів. Тому основу резервів становлять цінні папери, готівка, кошти на кореспондентських рахунках і депозити.
Водночас золото виконує страхову функцію: воно допомагає диверсифікувати резерви та зменшити залежність від окремих валют і фінансових активів. Проте зростання його частки в резервах України останнім часом було переважно результатом переоцінки наявних запасів, а не активних закупівель.
Світовий тренд не означає, що Україна має робити ставку на золото. Він скоріше свідчить про ширшу зміну підходів: резервна політика має дедалі активніше враховувати тривалі геополітичні, санкційні та безпекові ризики.
Отже, головне завдання резервної політики сьогодні – зберігати достатній обсяг ліквідних і надійних активів, які дають змогу підтримувати стійкість валютного ринку та проходити зовнішні шоки. А це надважливо для посилення стійкості української економіки.
