Ірина Єгорченко, старший науковий співробітник Інституту математики Національної академії наук України, популяризаторка математики, кандидатка фізико-математичних наук (математична фізика)
В обговореннях незалежного мультипредметного тесту (НМТ) багато згадок про репетиторів. Частина не дуже мислячих людей серйозно вважають що всі, хто захищає НМТ з математики — це репетитори, які хочуть наживатись на бідних дітях, і що на НМТ зробили цілий бізнес — і висловлюють як одну з мотивацій скасування математики бажання позбавити репетиторів заробітків.
Чомусь дехто оголошує, що всі, хто за математику — це репетитори (окремі депутати, які проти скасування, мабуть теж репетитори - але від противників математики було б дивно очікувати якоїсь логіки). Насправді, репетиторам з чисто фінансової точки зору було б вигідне скасування НМТ з математики, бо навіть той невеликий відсоток батьків, зацікавлених в навчанні дітей, змушений буде звертатись по допомогу не в 10-11 класах, а з першого-другого, чи найпізніше з п'ятого, коли остаточно впевняться що школи навчати не будуть — бо навіщо, іспитів нема, а комфорт “митців” та “спортсменів” забезпечити треба — батьки, що захищають дітей від навчання та розвитку гучніші, і їхні бажання легше задовольнити. І репетиторських годин для повного курсу навчання шкільній математиці буде потрібно більше. Що дасть більше годин заробітку — навчати 50% дітей протягом одного року, чи 15% дітей протягом 8 років школи? Насправді, хорошим репетиторам, як і всім розумним людям, вигідно, щоб діти росли освіченими та мислячими, а без хоча б шкільної математики це ніяк не вийде.
Маю зауважити, що я маю досвід репетиторства — але я закінчила займатись репетиторством з математики ще в 1980ті, а на початку 1990х зрозуміла, що набагато простіше і вигідніше займатись англійською мовою. Я добре вивчила англійську ще за часів СРСР — насправді це цілком можливо без англомовного середовища. Англійською я в основному займалася з родичами та друзями безкоштовно. Я сама вступила до університету (механіко-математичний факультет КНУ) без репетиторів. Зараз багато знаю про роботу репетиторів від численних знайомих. Далі я пишу в основному про репетиторство з математики, хоча багато що стосується і інших предметів.
На питання "чому на НМТ зробили цілий бізнес" – відповісти легко. Проблема української освіти в тому, що більшість дітей припиняють вчитись взагалі десь з 5 класу, якщо говорити про тих, хто хоча б почали навчатись в початковій школі.
Хтось прокидається іноді на предметах, де є цікавинки і немає значної залежності від послідовності навчання - на історії, літературі, географії. Хтось ніколи не прокидається до 11 класу. Десь спише, десь збреше, десь проігнорує завдання - вчителі примусити нікого не можуть, оцінки змушені малювати. Батьки дуже рідко прокидаються раніше 10 класу.
Народна освітня міфологія містить впевненість, що дитину, для якої 5+7 без калькулятора проблема, можна підготувати за останні два місяці 11 класу (на прохідний бал надресирувати насправді можна, якщо дитина буде піддаватись дресурі і когнітивні здібності не вбиті зовсім). Багато батьків звинувачують вчителів — але способу чомусь навчити на уроках немотивовану дитину, яка багато пропустила, немає. Діяльність з “подолання освітніх втрат” для дітей після 7-8 класів, які давно припинили навчатись, сенсу позбавлена.
Тому для багатьох учнів не залишається жодного виходу, крім репетиторів. Додається проблема масової ілюзії, що всі школярі в школі якось вчились, і ніяких посібників для тих, хто реально не знав чи забув програму 1 чверті 1 класу, українською немає. Численні гарні посібники для самостійної підготовки до НМТ придатні лише для дітей, які таки навчались в школі, і потребують лише повторення вивченого.
Інший фактор популярності репетиторів - це бажання батьків мати спокій. Я (самостійна, грамотна, підготовлена) ще за глибокого совка мала страшний пресинг з боку батьків, що треба репетитори — бо у всіх є, ти не вступиш і так далі. Репетитори дійсно були у дітей колег батьків, в основному звертались до родича однієї з колег, який мав знайомства в КПІ, вмів добувати зразки завдань. Всі його учні вступали (потім цей репетитор після розвалу СРСР став досить відомим в Києві бізнесменом). Тиск я витримала, здала все на відмінно, вступила (без блату, але то мехмат). Не всі діти настільки стійкі, і більшість піддаються тиску, навіть якщо цілком здатні підготуватись самостійно.
Одна з сучасних освітніх легенд - “а от раніше вступали без репетиторів”. Звісно, випускникам сільських шкіл ніде було взяти репетиторів, хоча дехто їздив на канікули до родичів в міста спеціально заради таких занять. Щодо “раніше” - приватні репетитори з'явились на кілька тисяч років раніше за початок системної освіти, і нікуди не зникали навіть в часи СРСР, коли приватна діяльність, м'яко кажучи, не віталася. Ну й за часів СРСР було багато пільг для вступу, коли наявність гарних знань не грала значної ролі - “зі стажем”, “після армії”, “за направленням” і так далі. Цікаво, що тоді всі пільги стосувались ситуації самого абітурієнта — не було пільг, наприклад, для дітей загиблих. Також не було пільг для людей з інвалідністю (в університетах вимагали для вступу медичні довідки, і вступити з інвалідністю було дуже складно).
Ще одна освітня легенда - “за кордоном немає ніяких репетиторів”. Насправді, навчання у репетиторів та в приватних репетиторських центрах дуже популярне в країнах Південно-Східної Азії, в США. Щодо поширеності в Західній Європі — не знаю, хоча в Польщі бачила чимало реклам репетиторських центрів.
НМТ (як і ЗНО раніше) не створює саме по собі ніякого заробітку для репетиторів. Проблема саме в тому, що учні не дуже мотивовані навчатись, їх далі демотивують батьки та однокласники, різні публічні люди без освіти, які досягли багатств. Ніякий вчитель не зможе мотивувати дитину, якій батьки прямо сказали, що вчитись непотрібно. Освітні тенденції НУШ очевидно, призведуть до подальшого поширення репетиторства — якщо не буде прийняте бажане багатьма депутатами популістами та не дуже розумними виборцями рішення просто роздавати дипломи хоч неписьменним випускникам, які так і не почали навчатись в школі. Ще одна освітня легенда — якщо планується вступ за кордон, репетитори непотрібні, бо непотрібно здавати НМТ — хоча насправді (за винятком вступу до фабрик дипломів, де навчання не передбачається) більшості доведеться наймати значно дорожчих репетиторів для того, щоб здати іспити в університеті. Значна частина репетиторів працюють саме на ринок українських студентів за кордоном.
Зараз (з усіма стресами, дистанційкою) репетитори - це порятунок нашої освіти і єдина можливість для багатьох дітей навчитись хоч чомусь. Можна подякувати за необхідність витрачати гроші на репетиторів МОН, адептам НУШ - за потужну демотивацію учнів, приниження вчителів (діти в школі не слухають вчителів бо батьки кажуть, що то відсталі люди, які не заслуговують на повагу).
Ще раз підкреслю, що репетитори зовсім непотрібні для мотивованих дітей, які не пропускали навчання в школі, мають гарних вчителів та мотивуючу атмосферу, без популярного зараз булінгу “сильнорозумних”. Щодо літератури для повторення — на додаток до сучасних посібників та відео, дуже рекомендую пошукати старі посібники для підготовки до іспитів в технікуми — саме в технікуми, а не в інститути чи університети. Тодішні вимоги для вступу навіть в технікуми значно перевищують сучасні вимоги для НМТ (за винятком завдань з параметром), і там є дуже детальні пояснення “з початку”. Корисний також оцей підручник https://testportal.gov.ua/wp-content/uploads/2023/02/Estonian-mathematics.pdf. Якщо дитина добре знає англійську і є проблеми з арифметикою початкової школи — варто пошукати американські посібники для підготовки до поширених там іспитів.
Для визначення реального стану знань дитини не варто звертати увагу на оцінки — зараз їх дуже часто або сильно завищують (бо шкода застресованих діток і потрібна гарна звітність), або діти вправно списують, або оцінки занижені “для мотивації”. Самостійне оцінювання батьками з використанням стандартних тестів не дуже ефективне. Варто пошукати навчальний центр або репетитора, який спеціалізується на такому оцінюванні і допоможе визначити прогалини (але для неупередженості — треба одразу говорити, що завдання тільки оцінка знань, займатись в цьому центрі чи з цією людиною дитина не буде).
Якщо вже в початковій школі провал з арифметикою та задачами — краще коригувати цю проблему одразу. Часто для цього потрібно небагато занять. Можливо, це можуть зробити самі батьки, хоча багато хто воліє звертатись до сторонньої людини, щоб не псувати стосунків з дитиною. Багато знайомих репетиторів наймають власним дітям іншу людину. Тест для репетитора за програмою початкової школи — чи дійсно треба множити виключно квіти на вази? Якщо репетитор наполягає на порядку множення квітів на вази, прощайтесь негайно. Якщо дитина припинила навчатись після 5-6 класу, але з арифметикою все в порядку — теж варто коригувати проблему одразу. Це зекономить багато часу та коштів потім. 7-9 класи можуть бути проблемою — дитина ще не ставить перед собою якихось довготривалих цілей, університет та НМТ десь далеко, а телефон отут і зараз. Але у випадку проблем в 10 класі вже треба починати. Хоча знаю один випадок, коли нульова дитина починала займатись в 11 класі і потім успішно навчалась на математика, але це рідкість.
Якщо репетитор все ж потрібен не як психотерапія для батьків — треба думати, як обирати, коли починати навчання, які ставити завдання для репетитора та дитини. Вибір репетитора залежить від цілей, які ставлять батьки. Репетитори зараз дуже різні — багато з них й самі математики добре не знають, на жаль. Дехто - вчителі з дуже скаліченим дивними методиками мисленням. Якщо мета просто “здати і забути” (я не вважаю таку мету хорошою, варто все ж розвивати мислення — але вибір мети особиста справа батьків та дитини) — підійде пересічний недорогий репетитор, який спеціалізується на підготовці до НМТ. Платити багато грошей, якщо для вступу досить 150-160 балів, дитина не нульова і достатньо лише повторити та додати впевненості — не варто. Так само — якщо мета домашні завдання з дитиною чи за дитину і допомагати на контрольних (я не схвалюю таке — це шкода дитині, навіть якщо вона спортсмен чи митець) — підійде будь-хто.
Якщо є математична тривожність, все складніше. Тут треба або шукати репетитора, який спеціалізується саме на таких учнях, або доповнювати заняття роботою з психологом (хоча значна частина психологів самі страждають на математичну тривожність і не мають поняття, як з цим працювати). Я була знайома з такою спеціалізованою репетиторкою з двома освітами математика та психолога, але вона вже давно за кордоном. Цікаве з її розповідей — необхідно не просто навчити дитину математиці і подолати тривожність, а й навчити дитину, як вона має змінити її сприйняття вчителем, який звик що цей учень нічого не знає.
Якщо ставиться мета не просто “здати іспит”, а й розвивати мислення та когнітивні здібності — завдання вже складніше. Треба шукати відгуки та детально формулювати мету. Один з простих тестів для репетитора, якщо є така мета - “що ви порекомендуєте для дитини з додаткової позашкільної літератури з математики?” Питання насправді складне, бо такої сучасної літератури українською мовою немає і не буде, рекомендувати на вік 10+ можна або щось з старого малодоступного, або не українською мовою, або обмежитись відео, яких теж дуже мало. Але репетитор, здатний “розвивати”, а не просто “натаскати на тест”, має розбиратись.
Ще одне вартісне завдання — підготувати дитину до навчання на факультеті з складною математикою. Тут краще звертатись до університетських викладачів. Зараз є значний розрив між вимогами відносного легкого НМТ та вимогами до справжнього навчання в університеті — там немає часу для подолання освітніх втрат, години математики скорочені в 3-6 разів порівняно з початком 1990х.
Найскладніше завдання — знайти “олімпіадного” репетитора, якщо немає доступу до дуже якісного гуртка чи спеціалізованої школи. Реально високі результати на олімпіадах без серйозних занять неможливі. Я знаю дітей, які самостійно досягали призових місць на всеукраїнських олімпіадах, але щось більше потребує цільової підготовки. Це спорт високих досягнень. Попит на такі завдання є — і для забезпечення високих результатів для вступу до найкращих світових університетів на спеціальності, пов'язані з математикою, і просто для розвитку дитини. Тут звичайний НМТ-репетитор не допоможе, хоча за можливості краще школи та гуртки високого рівня — велика роль середовища та змагань.
Одна з українських освітніх легенд - “репетитори заробляють мільйони на бідних дітях”. Зараз репетитор, який займається сам з однією дитиною на уроці, не має шансів заробити багато — навіть топ репетитори з ставками 50-100 негривень за годину мільйонерами не стають — бо той рівень потребує часу і витрат на власне навчання, і багато учнів у них бути не може. Не сумніваюсь, що добре заробляють репетиторські платформи та деякі центри. Але у останніх теж явно не мільйони. Математику варто вчити щоб порахувати, що зі ставкою навіть 500 грн за годину, 6 годин на день (більше не вийде), 6 днів на тиждень — а це висока ціна і надзвичайне навантаження, репетитори рідко працюють на канікулах з таким навантаженням — це всього приблизно 65 тисяч гривень на місяць (ми віднімаємо платежі ФОП), 650 тисяч на рік — трішки більше 50 тисяч гривень на місяць в середньому - до мільйонів дуже далеко. А для більшості це приблизно 300 грн за годину, і добре якщо 15 тисяч гривень на місяць. Репетиторство одна з робіт, яка відчувається дуже дорогою для батьків учнів, і дуже дешевою для тих хто працює. Більше буде, якщо займатись з групою, але це потребує значних адміністративних зусиль, приміщення — якщо заняття очні. Часто необхідно наймати помічника — теж ніяких мільйонів не вийде. Сподіваюсь, зрозуміло, що злитись на репетиторів за нібито збагачення нераціонально. А найкращий спосіб зекономити — мотивувати дітей навчатись з першого класу.
