Наталія Бурлаченко, засновниця та голова Української виноградарсько-виноробної асоціації
Лід: Українське виноробство продовжує розвиватися навіть під час війни, виходити на нові регіони та отримувати міжнародні нагороди. Водночас галузь стикається з низкою викликів, від міфів про «порошкове вино» до нерівних умов у ритейлі. Як формується нова культура споживання, чому українське вино недооцінене на внутрішньому ринку і яку роль у цьому має відігравати держава – у колонці Наталії Бурлаченко.
Українське виноробство: між традицією, розвитком і майбутнім
Українське виноробство продовжує розвиватися навіть під час війни, виходити на нові регіони та отримувати міжнародні нагороди. Водночас галузь стикається з низкою викликів - від стереотипів і нерівних умов на ринку до необхідності формування нової культури споживання. Попри це, виноградарство та виноробство залишаються одними з найбільш перспективних напрямів розвитку українського аграрного сектору.
Ця зима стала серйозним випробуванням для багатьох виноградарів. Останні роки зміни клімату, зокрема потепління, дали можливість умовно зміщувати виноградарські зони на північ. Уже сьогодні виноградники закладають у регіонах, які раніше не вважалися виноградарськими: на Київщині, Чернігівщині, Сумщині, Черкащині, Вінниччині та Житомирщині. Цьогорічні морози нагадали, що природа завжди може вносити свої корективи. Проте однією суворою зимою українських виноградарів не налякати. Вони продовжують працювати, розширювати насадження та освоювати нові території. Відповідно до нового Закону України «Про виноград, вино та продукти виноградарства», сьогодні вся територія країни визначена як виноградарська зона.
Євроінтеграційний закон і Виноградарсько-виноробний реєстр
Новий закон, який набув чинності 1 січня 2026 року, є важливим кроком на шляху євроінтеграції галузі. Він формує зрозумілі правила роботи та наближає українське законодавство до європейських стандартів.
Одним із ключових інструментів стане Виноградарсько-виноробний реєстр, створення якого заплановане на початок 2027 року. Це шлях до прозорості та відстежуваності продукції. Держава матиме чітке розуміння того, де і в яких обсягах вирощується виноград, які вина виробляються та яким є їхній шлях до споживача. Така система також відкриває нові можливості для розвитку географічних зазначень, які додають цінності продукції та формують впізнаваність виноробних регіонів.
Водночас потрібно чесно визнавати: на європейському ринку нас не чекають із розпростертими обіймами, адже там достатньо власного вина. Але це не причина зупинятися. Навпаки, ми маємо переймати найкращі практики, адаптувати їх до українських реалій та будувати власну конкурентоспроможну модель розвитку.
Українське вино у світі
Сьогодні українські вина дедалі частіше отримують високі оцінки на міжнародних конкурсах, таких як Decanter у Лондоні, Concours Mondial de Bruxelles, Berliner Wine Trophy, Mundus Vini та багатьох інших. Це особливо важливо, адже оцінювання відбувається «всліпу», без зазначення країни походження вина. Відтак нагороди є об’єктивним підтвердженням якості українського продукту.
Останніми роками не лише великі, а й малі виноробні дедалі частіше здобувають найвищі відзнаки та позитивні відгуки міжнародних експертів. Це свідчить про те, що українське виноробство вже стало частиною глобального винного світу та здатне конкурувати на найвищому рівні.
Вино як частина культурної спадщини
Саме тому спільно з експертами з усієї країни ми ініціювали процес підготовки та подання традицій лози та вина України до переліку нематеріальної культурної спадщини.
Вино - це не лише продукт. Це теруар, земля, на якій жили наші предки, і спадщина, яку ми передаємо наступним поколінням.
У межах проєкту передбачено комплексне дослідження та документування традицій виноградарства і виноробства з подальшим оформленням номінаційного досьє для розгляду експертною радою при Міністерстві культури України.
Традиція лози та вина є невід’ємною частиною української культури ще з античних часів. Знання про вирощування винограду та виробництво вина століттями передавалися від покоління до покоління, формуючи унікальні регіональні практики. Особливого розвитку виноробство набуло в Бессарабії, Закарпатті, Причорномор’ї та на Поділлі, де стало важливою частиною місцевої ідентичності, суспільного життя та культурних традицій.
Підготовка номінаційного досьє триватиме протягом року. Її мета - збереження, популяризація та офіційне визнання українського виноробства як багатовікової традиції та важливої складової національної культурної ідентичності.
Виноробство як довгострокова інвестиція і сімейна справа
Виноробство - це одна з найбільш ресурсомістких галузей аграрного сектору. Але коли бачиш увесь шлях від лози до келиха, ця справа захоплює. Саме тому багато виноробів працюють не лише заради прибутку, а й заради результату та можливості передати свою справу наступним поколінням.
Виноградарство і виноробство - це завжди інвестиція в майбутнє. Лоза починає повноцінно давати врожай лише через кілька років після посадки, а справжня цінність виноградників формується десятиліттями.
У країнах Європи виноробство традиційно передається від батька до сина. Це дозволяє накопичувати досвід, зберігати виноградники, технології та культуру виробництва. Водночас сьогодні багато молодих людей там не готові продовжувати родинну справу через складність і трудомісткість роботи.
В Україні ситуація інша. Ми спостерігаємо появу великої кількості нових, зокрема сімейних виноробень, і це дуже позитивний сигнал для майбутнього галузі.
Державна підтримка галузі
Питання державної підтримки залишається непростим. Водночас уже помітне зростання уваги до галузі та розуміння її значення для розвитку країни.
За виноградарством і виноробством стоїть значно більше, ніж виробництво вина. Це розвиток енотуризму та зеленого туризму, створення робочих місць, відродження сільських територій та залучення інвестицій.
Виноробні зазвичай розташовані поза межами великих міст, тому саме вони стають центрами економічного розвитку громад. Виноградарство дозволяє ефективно використовувати землі, які часто непридатні для інших сільськогосподарських культур, а також створює попит на кваліфікованих спеціалістів безпосередньо в регіонах.
Це також можливість утримувати молодь у громадах та формувати нову культуру праці й підприємництва. Ті, хто подорожував виноробними регіонами Європи, добре знають, наскільки престижними там є професії виноградаря та винороба.
Виклики ринку і розвитку галузі
Щодо сортів винограду, універсальної відповіді не існує. Хтось робить ставку на міжнародні сорти, хтось розвиває автохтонні та локальні, а більшість поєднує обидва підходи. Кожен виробник формує власну стратегію залежно від ринку, споживача та бачення розвитку бренду.
Водночас стрімке зростання кількості нових виноробень може призвести до дефіциту якісного садивного матеріалу. У такому випадку доведеться залучати імпортні саджанці. Проте стратегічним завданням для України залишається розвиток власних розсадників і питомників, що означатиме нові робочі місця, податкові надходження та незалежність галузі.
Окремим викликом залишається присутність українського вина в національному ритейлі. На жаль, ми досі не маємо рівних умов конкуренції. Часто перевага надається імпортним винам через їхню вищу комерційну привабливість для торговельних мереж.
Проблема полягає не в споживачах. Навпаки, за останні роки інтерес до українського вина суттєво зріс. Проте бізнес керується економічними показниками, і якщо імпортна продукція забезпечує вищу маржинальність, мережі схильні надавати перевагу саме їй.
Саме тому необхідно спільно з державою працювати над створенням справедливих умов конкуренції для українського виробника - через підтримку виробництва, зниження собівартості продукції та формування рівних правил для всіх учасників ринку.
Сьогодні, коли головним пріоритетом держави є оборона, може здаватися, що вино перебуває далеко серед першочергових завдань. Але якщо говорити про культуру, ідентичність та те, за що ми боремося, то від зброї до вина насправді лише один крок. Адже вино - це про землю, про традиції, про людей і про дім. А саме це ми сьогодні захищаємо і для себе, і для майбутніх поколінь.
