Ілля Михайлов, Голова Наглядової ради АТ "Прозорро.Продажі"
2016 рік. Фонд гарантування вкладів керує активами понад 90 ліквідованих банків. Балансова вартість — понад 400 млрд грн. Вкладники чекають. А системи продажів фактично не існує — не в сенсі «працює погано», а в сенсі її відсутності як інституту.
Інсайдерська торгівля, асиметрія інформації, активи, вартість яких роз'їдали різні бізнес-групи. Не було прозорих правил. Не було довіри. Не було ринку.
Ідея була простою — настільки, що здавалася наївною: якщо принцип відкритих торгів спрацював у закупівлях, він має спрацювати і в продажах. Але закупівлі й продажі — різна логіка. У закупівлях держава обирає найдешевшу пропозицію. У продажах — шукає найвищу ціну серед покупців через публічну пропозицію з відкритою конкуренцією.
Нам потрібна була не просто платформа. Нам потрібна була екосистема, де конкуренція вигідніша за змову.
Будувати літак у польоті
Умови кризові, час обмежений, готові рішення — відсутні. Жодна країна не проходила через такий масштаб викликів і не знаходилась у такому правовому полі, щоб можна було просто взяти чужий досвід і адаптувати. Довелося, як кажуть, вигадувати жовто-блакитний велосипед.
Ми почали не з технічної платформи, а з правової рамки, бо технічне рішення є завжди дзеркалом правил і архітектури, а не навпаки. Прозорі правила проведення електронних аукціонів, узгоджені з усіма учасниками ринку, стали фундаментом ще до того, як відбувся перший публічний аукціон. Паралельно — два принципи, запозичені з Prozorro-закупівель: «золотий трикутник» (влада, бізнес і громадянське суспільство як рівноправні учасники) і «всі бачать усе». Останній — не декларація. Це базовий стандарт, який робить маніпуляцію з результатами технічно складною і публічно видимою.
Після старту реформи стало зрозуміло: класичний аукціон не вирішує головну проблему — бо цикл триває занадто довго, а час — це вимога закону (продаж за найбільшою вартістю в найкоротший строк - цитата, якщо що) і гроші вкладників, бо боржники не сиділи на місці і з усіх сил намагалися врятувати свої активи - виводили застави, блокували через суди і кримінальні справи всі спроби продажу. Для активів із невизначеною ринковою вартістю — прострочених кредитів, врожаїв майбутніх періодів, нерухомості з численними обтяженнями, майновими правами на Білий Дім (це жарт) без сформованого попиту — був потрібен інший механізм.
Не було тривіальна нарада. Ми зібралися кількома людьми — я, Олексій Соболев, Тимофій Милованов, Оксана Рак, Вадим Хоміч — і просто моделювали гіпотезу: як пришвидшити процес продажу і водночас не допустити порушення принципів реформи - прозорість, ринковість, підзвітність процедур публічних продажів.
Я запропонував голландський аукціон як класичну модель для швидкого продажу великої кількості активів. Вона виникла в Голландії при продажу тюльпанів — вони в'янули, їх потрібно було продавати миттєво. Тимофій додав другий етап — закриті цінові пропозиції. Олексій — третій, best and final: той, хто зупинив автоматичне зниження ціни на першому етапі, отримує можливість покращити свою пропозицію, якщо з'являються конкуренти.
Ця комбінація народилася за годину дискусії. Потім — тестування в лабораторних умовах, моделювання. Результати підтвердили: модель спрацює. Гібридний голландський аукціон в такій комбінації не має аналогів у світі (його взагалі не існує в світі і він є унікальною розробкою, що підтвердив Нобелевській лауреат з теорії ігор Роджер Майерсон) — і досі залишається одним із найефективніших інструментів пошуку ринкової ціни для складних активів в умовах обмеженого часу.
Як будується незворотна реформа
Хочеш створити незворотну структурну реформу — будуй нову правову архітектуру всередині наявної. Не замість неї і не паралельно, а всередині, поступово замінюючи елементи системи доти, доки нова не стане єдиною можливою.
Це як з айфоном: можна хотіти користуватися кнопковим телефоном, але якщо найефективніше рішення — це айфон, то ти природно прагнутимеш його використовувати. В майбутньому відмову від нього (айфону) на користь кнопкового телефону не зрозуміє ніхто — ні економічно, ні логічно, ні політично.
Але найважче було спочатку, коли не було навіть даних. Не було нічого, крім віри і ідеї. Я спирався на ідею, свої професійні знання і гіпотезу, що модель спрацює, повною мірою усвідомлюючи свою особисту відповідальність за результат. В перемоги, як кажуть, багато батьків — лише поразка — сирота. Коли пішли транзакції, коли лічильник почав невпинно нараховувати мільярди доходів — у міру цього зростала й інституційна стійкість системи. І саме головне для будь-якої реформи — її невідворотність. Чим більше позитивних транзакцій, тим менший ризик відкату.
Архітектура системи побудована так, що в ній чітко розмежовані зони відповідальності та впливу між усіма учасниками з метою недопущення концентрації і, як наслідок, зловживання: організаторами, електронною торговою системою, учасниками торгів, переможцями, контролюючими органами — і громадськістю. Коли є таке очевидне рішення, державі дуже важко запропонувати альтернативний шлях незалежно від політичної кон'юнктури.
Про спроби маніпуляцій — і чому вони заздалегідь були приречені
Принцип «всі бачать усе» не означає, що зловживань не буває. Це як правила дорожнього руху: завжди є ті, хто перевищує швидкість. Питання в масштабі. У великих системах допустима межа ризику — до 10%. У нашій вона коливається в коридорі 5–7%.
Інститут гарантійного внеску робить спроби маніпуляцій дорогими і малоефективними. Люди, які намагаються щось викривити на свою користь, розуміють: навіть у разі успіху їхні переваги будуть скромними, а вірогідність успіху — близькою до нуля. Натомість втрата гарантійного внеску — напрочуд реальна і матеріальна.
Був і конкретний кейс покращення: на початку реформи ми свідомо запустили цифровий орган оскарження, щоб збирати зворотній зв'язок від усіх учасників. Побачили, що гарантійний внесок на рівні 10% від стартової ціни не є достатньо дієвим. Проаналізували дані, вдвічі збільшили розмір внеску — і кількість спроб зривів впала радикально.
Від одного ринку до чотирнадцяти
Починали з активів банків-банкрутів. Але логіка реформи вимагала масштабування. Кожен новий ринок — це окрема інституційна робота: зміни в законодавстві, переговори зі стейкхолдерами, адаптація механіки торгів під специфіку активу.
Мала та велика приватизація, оренда держмайна, земельні торги, вагони Укрзалізниці, квоти на вилов риби, підсанкційні активи, активи держпідприємств і банків і багато-багато іншого — нові ринки з'являються не за нашим бажанням, а внаслідок відповідного регулювання: держава встановлює правила — і система стає обов'язковим способом їх виконання.
Щоразу ми доводили одне й те саме: відкриті торги та краща національна аукціонна практика дають кращу ціну, ніж будь-яка адміністративна альтернатива.
Стрес-тест, якого ніхто не планував
Лютий 2022 року. Найсерйозніша перевірка за всю історію реформи.
Система не зупинилась. Більше того — середня ціна об'єктів малої приватизації за 2022–2023 роки зросла на 115%. Харківський інститут у прифронтовому місті під постійними обстрілами зібрав 34 претенденти на один лот. Чесно кажучи, я не очікував такого результату. Але я сподівався, що ринок і бізнес дадуть належний відгук на прагнення держави продовжувати приватизацію навіть у такий складний час. І ні я, ні держава не помилилися.
Прозорість виявилась інструментом не лише економічного розвитку, а й відповіді на виклики війни. За 2022–2024 роки через систему реалізовано майно структур, пов'язаних із державою-агресором, на 4,7 млрд грн.
Десять уроків — і один головний
З моменту створення структурна реформа забезпечила понад 130 млрд грн доходів до бюджетів різних рівнів. І ця цифра зростає кожного дня через роботу електронної торгової системи (ЕТС) Прозорро.Продажі. Провели понад 178 тисяч успішних аукціонів і довели, що ЕТС працює ефективно без жодної копійки держфінансування. Але цифри — це наслідок. Причина — в архітектурі.
Інституційні зміни не мають фінішу. Це марафон, а не стометрівка. Система, яку ми будували як відповідь на конкретну кризу 2016 року, стала інфраструктурою, яка забезпечує управління активами публічного сектору економіки і підготовку до відбудови. Це більша відповідальність, ніж ми планували на старті.
Ми починали з того, щоб продати активи збанкрутілих банків. Ми побудували екосистему публічних аукціонів, яка обʼєднує всі ринки публічних активів в державі. Різниця між цими двома реченнями — і є зміст десяти років роботи.
Далі — складніше. І цікавіше.
