Уляна Фіца, директорка з логістики та керівниця із продажів у Західній Європі у компанії Kormotech
Коли у світі загострюються конфлікти, перша асоціація для більшості людей – це нафта, пальне і ціни на АЗС. Але для бізнесу наслідки значно ширші. Геополітична нестабільність поступово переходить у собівартість майже кожного продукту на полиці: через пакування, логістику, сировину, страхування вантажів, виробничі витрати та необхідність формувати додаткові запаси.
Нині це особливо помітно на прикладі Близького Сходу. Війна в регіоні та ризики для постачань через Ормузьку протоку вже спричинили коливання нафтових цін і тиск на світові запаси нафти. А оскільки Ормузька протока є одним із критичних маршрутів для глобального енергетичного ринку, будь-яка нестабільність там швидко впливає на ціни далеко за межами регіону.
Ринок залишається в кризі
На міжнародній В2В-виставці Interzoo 2026 у Нюрнберзі стало помітно: ситуація з ланцюгами поставок не стабілізувалася. Ринок досі перебуває у напрузі, особливо щодо полімерних матеріалів і продуктів, що походять із нафтопереробки.
Один із показових сигналів – відсутність або суттєве зменшення кількості постачальників із регіонів, які традиційно були активними у європейській зоні виставки, зокрема з Об’єднаних Арабських Еміратів та Саудівської Аравії. Це свідчить про ширший процес: ринки Середньої Азії та Близького Сходу переорієнтовують увагу, а європейські виробники все гостріше відчувають дефіцит ресурсів.
Коли дорожчає нафта, дорожчає не лише пальне
Для споживача нафта найчастіше асоціюється з бензином або дизелем. Для виробництва – це значно ширший ланцюг. Нафта та її похідні використовуються у виробництві полімерів, смол, плівок, фарб, розчинників та інших матеріалів, без яких неможлива сучасна упаковка.
Саме тому зростання цін на нафту переходить у вартість поліетилену, поліпропілену та інших полімерних матеріалів. Європейські профільні джерела вже фіксують високу волатильність цін на поліетилен і зростання вартості сировини після загострення на Близькому Сході. British Plastics Federation, зокрема, пише про різке зростання вартості етилену та суттєве подорожчання поліетилену для переробників у Європі.
Для виробників це означає: навіть якщо сам продукт не має прямого зв’язку з нафтовим ринком, його пакування цей зв’язок має. А отже, геополітичний конфлікт може впливати на кінцеву собівартість через компонент, який споживач часто сприймає як “технічну деталь”.
Упаковка – частина собівартості
Упаковка – це не лише зовнішній вигляд продукту. Вона захищає його під час транспортування, забезпечує термін придатності, зберігає якість, відповідає за безпечність і зручність використання. У багатьох категоріях продукції саме пакування є однією з базових складових собівартості.
Після загострення конфлікту між Ізраїлем, США та Іраном ринок полімерів відреагував швидко. За даними постачальників і закупівельних оцінок, полімерна упаковка вже подорожчала на 12–16%. Для виробництва це суттєвий тиск, адже йдеться не про разову зміну ціни, а про здорожчання базового елементу, який використовується постійно.
Для Kormotech це має безпосереднє значення, адже компанія працює з товарами та матеріалами європейських виробників або компаній, чиї виробничі потужності частково розташовані в Європі. Kormotech свідомо не орієнтується на китайські чи індійські матеріали, оскільки в нинішніх умовах це менш доцільно і з політичного, і з логістичного поглядів.
Водночас саме європейські постачальники зараз зіткнулися зі скороченням доступу до сировини приблизно на 25%. Йдеться про первинну сировину, яку використовують для екструдування полімерних матеріалів. Якщо її стає менше, підприємства можуть виготовити менше полімерних матеріалів, а це впливає на доступність і вартість пакування для виробників продукції.
Ширший тренд підтверджують і ринкові дані: Flexible Packaging Europe повідомляє, що ціни на матеріали для гнучкого пакування у першому кварталі 2026 року зросли майже в усіх ключових категоріях через подорожчання енергії, сировини та посилення геополітичної напруги.
Логістика стає менш прогнозованою
Окремий вплив має зміна логістичних маршрутів. Через нестабільність у Червоному морі, Суецькому каналі та ширше – у близькосхідному регіоні – частина вантажів між Азією та Європою перенаправляється в обхід звичних маршрутів, зокрема навколо Африки через мис Доброї Надії.
Це означає довші маршрути, більші витрати пального, довші строки доставки, дефіцит доступних суден і зростання вартості фрахту. Аналітики Oliver Wyman зазначають, що конфлікт на Близькому Сході вже стискає доступність вантажних потужностей, подовжує транзитний час і підвищує транспортні витрати на коридорах Азія–Європа.
Для бізнесу це не лише дорожча доставка. Це потреба раніше планувати закупівлі, тримати більші запаси, закладати ризики затримок і працювати з менш прогнозованими строками постачання.
Kormotech має сформовану буферну систему зберігання сировини, напівфабрикатів, упаковки та готової продукції. Тобто криза не застала компанію без запасів. Водночас у нових умовах час реакції став довшим, тому процеси потрібно запускати швидше й планувати уважніше.
У таких умовах критичними стають чотири речі.
Перше – стратегічна робота з постачальниками. Вони є не лише джерелом матеріалів, а й джерелом важливої інформації: чи мають доступ до сировини, чи можуть виконати замовлення вчасно, чи є ризик затримки, чи проблема тимчасова або системна.
Друге – диверсифікація. Навіть сильний і надійний партнер не скасовує ризику залежності від одного постачальника. Тому важливо підтримувати кілька альтернатив, тестувати продукти, розділяти обсяги, виходити на тендери та постійно шукати нові рішення.
Третє – пошук альтернативних матеріалів. Йдеться не лише про той самий продукт в іншого постачальника, а про міжфункціональну роботу: закупівельники бачать, що пропонує ринок, а внутрішні команди оцінюють, чим можна тимчасово або постійно замінити певні матеріали.
Четверте – роль команди. Люди, які працюють з окремими категоріями закупівель, часто першими отримують сигнали про зміни. Тому важливо регулярно збирати фідбек, пояснювати контекст, підтримувати фокус і швидко передавати інформацію всередині компанії.
Навіть дизайн упаковки може залежати від нафтового ринку
Вплив нафтової та нафтохімічної кризи може доходити до деталей, які здаються майже непомітними. Наприклад, у Японії виробник снеків Calbee тимчасово переводить частину продуктів у чорно-біле пакування через дефіцит нафти та нафтопохідних компонентів, необхідних для виробництва фарб і пакувальних матеріалів.
Для споживача це може виглядати як проста зміна дизайну. Для бізнесу – це вимушена адаптація до дефіциту сировини, нових цін і потреби забезпечити стабільність постачання.
Один із ключових напрямів, який стає ще актуальнішим у кризу, – це підхід 3R:
Reduce – зменшити. Прибирати зайве: надлишковий обсяг упаковки, повітря, довжину, ширину, матеріал.
Reuse – повторно використовувати. Повторно використовувати групову або транспортну упаковку, піддони чи інші елементи логістичного процесу.
Recycle – переробляти. Перетворювати матеріали на новий корисний продукт.
З 2030 року Європа рухатиметься до жорсткіших правил щодо перероблюваної упаковки. Але неможливо одразу перейти до третього етапу, якщо компанія не підготувала процеси, команду й мислення через перші два.
Для українського бізнесу глобальні ризики накладаються на воєнні
Для українських компаній ситуація складніша, ніж для багатьох європейських виробників. До глобальної турбулентності додаються ризики повномасштабної війни: безпекові виклики, енергетична нестабільність, складніша логістика, вищі страхові та операційні витрати.
Тому український бізнес змушений адаптовуватися швидше: переглядати логістичні маршрути, оптимізувати використання матеріалів, шукати альтернативних постачальників, працювати з довшими горизонтами планування та постійно оновлювати пакувальні рішення.
У таких умовах стійкість бізнесу – це вже не лише про виробництво продукту. Це про здатність управляти десятками невидимих для споживача факторів, які впливають на кінцеву ціну.
