Звичка держави заглядати в кишеню до банків може створити проблеми для усієї фінансової системи

Первін Дадашова, директор Департаменту фінансової стабільності НБУ 

Ігор Лубчук, старший економіст Управління аналізу системних ризиків Департаменту фінансової стабільності НБУ

 

На початку грудня 2025 року Верховна Рада України підтримала законопроєкт № 14097 про особливості оподаткування банків податком на прибуток підприємств у 2026 році. Як результат, українські банки знову сплачують підвищену ставку податку на прибуток підприємств у розмірі 50%. Це рішення ініціатори пояснюють значними потребами бюджету, які з кожним роком не зменшуються. Однак банки поряд із багатьма іншими представниками фінансового сектору і так сплачували в 2025 році податок за ставкою 25%. Їх оподаткування було неспівмірно вищим порівняно з будь-яким сектором економіки. Підвищення рівня оподаткування до 50% вже починає створювати довгострокові загрози для фінансового сектору, які значно перевищують вигоди бюджету. Водночас 20 травня 2026 року у Верховній Раді України зареєстровано черговий законопроєкт, який пропонує продовжити дію 50% ставки податку на прибуток для банків і в 2027 році.

Як оцінити внесок фінансового сектору у сплачені податки?

У травні Державна податкова служба України (ДПСУ) оприлюднила оцінку, згідно з якою за чотири місяці 2026 року більше половини загальних надходжень зведеного бюджету забезпечили чотири сектори економіки. Фінансова й страхова діяльність посіла четверте місце з часткою 9.3%. Лідерами за сумами сплачених платежів були: переробна промисловість – 18.1%, оптова й роздрібна торгівля, ремонт автотранспорту – 16.5%, державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування – 12.3%.

Але, чи адекватно ці цифри відображають внесок кожного сектору в наповнення бюджету? Такий метод оцінки хоча й можна використовувати для певних потреб, однак слід пам’ятати про наявні вади та обмеження цього підходу. Наприклад, загальні податкові надходження включають суму за прямими та непрямими податками. Прямі податки сплачуються безпосередньо з доходів або майна платника. Це податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податки на майно. Ці податки можуть бути явно віднесені до того чи іншого сектору. Частка цих податків у загальних податкових надходженнях зведеного бюджету становить близько половини. Натомість непрямі податки включаються в ціну товарів чи послуг і сплачуються споживачами під час купівлі. Такими податками є податок на додану вартість, акцизні податки, мита. Продавець у випадку непрямих податків є податковим агентом, а не реальним платником податку та лише фактично перераховує податок до бюджету. Відповідно розподілення непрямих податків за секторами є ускладненим і не завжди об’єктивним.

Більшість класичних фінансових послуг (кредитування, розрахунково-касове обслуговування, операції з цінними паперами) не оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ). Відповідно частка надходжень  із цього податку від фінансового сектору не може бути значною. Аналогічно фінансові установи не перераховують до бюджету акцизи з огляду на специфіку своєї діяльності (акцизи та мита надходять передусім від підприємств, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, торгівлею нафтопродуктами або виробництвом тютюнових виробів і алкоголю). Тому порівняння галузей за загальним обсягом сплачених податків, включно з непрямими податками, може давати викривлену оцінку їхнього реального фіскального внеску.

Використання прямих податків також має свої особливості. Сума сплаченого податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) гарно ілюструє фонд оплати праці та рівень офіційної зайнятості в секторі. Проте більш показовою в певних випадках є оцінка ПДФО на одного працівника, а не порівняння загальних сум, оскільки останні є похідними від кількості зайнятих у тій чи іншій галузі. У 2025 році працівники сектору “Фiнансова та страхова дiяльнiсть” сплатили до державного бюджету 24.1 млрд грн податку на доходи фізичних осіб (включно з військовим збором), що становило 7.7% від загальних надходжень. Ще 7.7 млрд грн надійшло до бюджету у вигляді податку на доходи фізичних осіб із доходу у вигляді процентів.

Тож загальні надходження податкових платежів не є промовистим індикатором реального внеску тієї чи іншої галузі. Але навіть із урахуванням загальних надходжень частка фінансового сектору, передусім банків, дуже значна. За підсумками 2025 року фінансовий сектор забезпечив 11% усіх платежів до державного бюджету в розрізі видів економічної діяльності, водночас його частка у валовій доданій вартості становила усього 2.9%.

Податкове навантаження на фінансовий сектор є найвищим

Для більш адекватного порівняння, на нашу думку, краще використовувати комбінацію прямих та відносних показників, які відображають специфічну природу фінансового сектору. Найзручнішим прямим показником є податок на прибуток підприємств. Прибуток є ключовим індикатором ефективності фінансового сектору, тому порівняння сплачених сум цього податку є гарним показником фіскальної ефективності. У 2025 році банки сплатили 27% усіх сум надходжень зведеного бюджету з податку на прибуток підприємств. У 2024 році через ефект повторного підвищення ставки до 50% банки сплатили близько 34% усіх податків на прибуток або в п'ятнадцять разів більше за їхню частку у ВВП.

Серед відносних показників можна використати співвідношення податкового навантаження на 1 гривню створеної доданої вартості. Ця метрика також має певні обмеження, але, на нашу думку, порівняно з іншими дає змогу порівняти фінансовий сектор, який є капіталомістким, з іншими секторами, які можуть бути працемісткими (торгівля, ІТ), або матеріаломісткими (промисловість).

На основі даних про суми надходжень платежів до державного бюджету в розрізі видів економічної діяльності, які адмініструє Державна податкова служба України (з урахуванням сплачених дивідендів, що нараховані на частки господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність), розрахунок за 2025 рік виглядає так (цифри в дужках – значення за підсумками 2024 року):

Назва  виду діяльності	Група КВЕД	Частка в надходжен-нях  платежів*, %	Частка у валовій доданій вартості**, %	Податкове навантаження на 1 гривню створеної доданої вартості
Переробна промисловiсть	C	15.9% (15.1%)	9.6% (9.7%)	0.29 (0.27)
Державне управлiння й оборона; обов'язкове соцiальне страхування	O	15.8% (14.9%)	24.3% (23.3%)	0.12 (0.11)
Фiнансова та страхова дiяльнiсть	K	11.0% (13.5%)	2.9% (3.5%)	0.68 (0.66)
Оптова та роздрiбна торгiвля; ремонт автотранспортних засобiв i мотоциклiв	G	14.0% (13.5%)	14.2% (13.8%)	0.18 (0.17)
Добувна промисловiсть i розроблення кар'єрiв	B	7.3% (8.6%)	3.7% (4.6%)	0.35 (0.32)
Постачання електроенергiї, газу, пари та кондицiйованого повiтря	D	7.0% (7.4%)	5.1% (5.4%)	0.25 (0.23)
Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська дiяльнiсть	H	4.2% (5.7%)	4.8% (5.3%)	0.16 (0.18)
Інші види діяльності		24.8% (21.3%)	35.5% (34.4%)	0.12 (0.11)

Джерело: розраховано *за даними Державної податкової служби України – про суми надходжень податкових платежів до Державного бюджету України; у розрізі видів економічної діяльності;

**за даними Державної служби статистики України – про склад валового внутрішнього продукту за виробничим методом.

 

Як видно з таблиці, фінансовий сектор має найвище навантаження на одну гривню доданої вартості. Воно становить 68 копійок надходжень до державного бюджету. Найближчі до фінансового сектору види діяльності за цим показником мають удвічі нижче навантаження.

Банки разом із НБУ є ключовим джерелом неподаткових надходжень

Державні банки є значними платниками дивідендів до бюджету. У 2025 році згідно з підсумками діяльності в попередньому році два державні банки – ПриватБанк та Ощадбанк сплатили державі 36.1 млрд грн (32.1 та 3.9 млрд грн відповідно). Частка державних банків у надходженнях до бюджету від дивідендів підприємств, у статутних капіталах яких є державна власність, за підсумками 2025 року становила 64%, водночас їх частка в активах підприємств з державною власністю – трохи менше 50%.

Внесок Національного банку в наповнення бюджету також є дуже вагомим. Минулого року Національний банк сплатив 84.2 млрд грн частини прибутку до розподілу за 2024 рік, що є важливим джерелом неподаткових надходжень бюджету. У 2026 році сума перерахування частини прибутку НБУ за 2025 рік становитиме 146.1 млрд грн.

Несправедливе оподаткування банків стримує їх розвиток та знижує інвестиційну привабливість

Частка банківського сектору у ВВП становить близько 2%. Водночас банки забезпечують понад чверть всіх бюджетних надходжень із податку на прибуток. Податок на “надприбутки” банків був із розумінням сприйнятий сектором у 2023 році. Однак надалі його недоліки стають критичними, податок уже є надмірним і значно знижує інвестиційну привабливість банківського бізнесу (детальніше про це – див. Вставку 3. Підвищений податок на прибуток банків має дедалі більше недоліків Звіту про фінансову стабільність за грудень 2025 року). На відміну від класичних windfall taxes (податків на неочікувані / надлишкові прибутки, що зумовлені зовнішніми чинниками), які мають тимчасовий характер, підвищена ставка податку на прибуток в Україні поширюється на весь прибуток банків та набуває ознак постійного режиму оподаткування. До того ж прибуток українського банківського сектору є ринковим. За підсумками І кварталу 2026 року співвідношення складових процентних доходів банків до їх чистих активів становило 11.7%. Доходи від депозитних сертифікатів НБУ, які є класичним інструментом монетарної політики, але, які часто згадують як один з аргументів необхідності підвищеного оподаткування, становлять лише 2.6% від чистих активів.

Основна мета додаткового податку – збільшення доходів бюджету. Однак ефективність такого кроку сумнівна, адже 65% прибутку сектору в 2025 році згенерували державні банки, які все одно перераховують частину отриманих прибутків до бюджету в вигляді дивідендів. Водночас банківський сектор вже зараз починає стикатися з низкою ризиків. Це і потенційне зниження вартості державних банків у разі їх приватизації, і демотивація банків фінансувати дефіцит бюджету через вкладення коштів в ОВДП, і зниження стійкості фінустанов, адже прибутки потрібні для капіталізації, передусім банків із браком капіталу, і зменшення потенціалу для кредитування економіки загалом, насамперед великих довгострокових проєктів.

Негативний вплив від застосування 50% ставки податку на прибуток вже відчутний. У І кварталі 2026 року прибуток банківського сектору скоротився на третину порівняно з аналогічним періодом минулого року. Державні банки традиційно є основними його платниками – 64% від загального обсягу.

Тож вже зовсім скоро (під час підготовки державного бюджету на 2027 рік) уряд знову повинен буде вирішувати, чи варто й надалі ігнорувати розрахунки Національного банку, які свідчать про недоцільність застосування до українських банків ставки податку на прибуток підприємств у розмірі 50%. Парадокс полягає ще й у тому, що найбільший вплив від такого рішення відчувають саме державні банки. Зберігаючи оподаткування на рівні 50%, держава короткостроково збільшує доходи бюджету, але водночас погіршує довгострокову стійкість банківського сектору.