УЗЕ – технологія, без якої енергосистема xxi століття просто не працює
Андрій Конеченков, голова правління УВЕА
2025 рік увійшов у світову енергетику як рік, коли установки зберігання енергії остаточно вийшли з тіні генерації й перестали бути лише "доповнюючою технологією" в Україні. Вони стали окремим і одним із найдинамічніших сегментів глобального енергетичного переходу. За підсумками 2025 року світовий ринок додав 106 ГВт нової потужності УЗЕ, продемонструвавши річне зростання на рівні 43%, а загальна встановлена потужність сягнула близько 270 ГВт. Тому це вже не історія про черговий "перспективний" сегмент ринку, це історія про технологію, без якої енергосистема XXI століття просто не працює.
Європа на цьому тлі також стрімко змінюється. Після періоду, коли технологія зберігання енергії асоціювалась переважно з побутовими батареями "за лічильником", зараз фокус дедалі очевидніше зміщується у бік великих промислових і мережевих рішень. МЕА прямо відзначає, що саме розвиток гнучкості, мереж, накопичення енергії та інтеграція ВДЕ стали одними із ключових напрямів енергетичних інвестицій в Європі у 2025 році.
Вирішальну роль відіграла економіка. За даними BloombergNEF, у 2025 році середня ціна батарейних блоків для стаціонарного зберігання впала до історичного мінімуму - 70 доларів США за кВт·год, що на 45% нижче, ніж роком раніше. Вперше установки зберігання енергії стали найдешевшим сегментом серед усіх літій-іонних технологій - навіть дешевшими за батареї для електромобілів. Це і є та сама межа, після якої ринок починає думати лише про те, як швидко масштабуватися далі. У свій час так було з викопним паливом. Потім - із сонцем та вітром. Тепер черга УЗЕ.
Але ціни - це одна сторона монети. Інша ж сторона - це нова природа попиту, яка, як правило, також впливає на розвиток тієї чи іншої технології. Сьогодні дедалі більше секторів потребують не просто електроенергії, а гарантованого постійного електропостачання, і дедалі більшою тривалістю автономної роботи. Саме тому, світові експерти відзначають, що одним із нових драйверів ринку УЗЕ стали дата-центри та штучний інтелект.
Я б, зі свого боку, доповнив би цей список ще й оборонною промисловістю. Сьогодні в Європарламенті енергію та енергетику позиціонують як критичну стратегічну змінну для оборонної готовності, промислової стійкості та безпеки Європи. В США аналізується потенціал накопичувачів для забезпечення автономності військових баз. Енергетичні об’єкти все частіше виступають ключовими воєнними цілями на рівні з військовою інфраструктурою. Це видно як на прикладі України, так і на прикладі конфлікту на Близькому Сході. Простими словами: "УЗЕ сьогодні потрібні не лише ринку електроенергії, а й тим, хто мислить категоріями безперервності, резерву, стійкості й критичної інфраструктури".
В той же час, для нас головне питання полягає в тому, яким буде місце України у цій тенденції та сегменті? Для України установки зберігання енергії - це питання стійкості енергосистеми і, без перебільшення, стійкості держави. В умовах постійних атак з боку росії на критичну інфраструктуру, саме УЗЕ є однією з небагатьох технологій, здатних поєднати короткострокову безпеку з довгостроковою модернізацією. Вони потрібні не тільки для того, щоб пережити так звані "пікові" години, а й для того, щоб перебудувати саму архітектуру української енергосистеми на більш децентралізовану, гнучку, здатну витримувати втрати великих вузлів і при цьому інтегрувати все більшу частку ВДЕ, зокрема вітрової генерації.
Першим кроком до запуску ринку УЗЕ в Україні був зроблений влітку 2022 року з набуття чинності Закону України №2046-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку установок зберігання енергії", який уперше визначив зберігання енергії як окремий вид господарської діяльності та закріпив статус оператора УЗЕ як окремого учасника ринку електричної енергії. Це створило фундамент. Але справжній прикладний зміст ця норма почала набувати лише тоді, коли ринок отримав ще й економічні стимули. Одним із найважливіших рішень у цій частині стало продовження до 1 січня 2029 року пільг зі звільнення від ПДВ і мита при імпорті визначеного енергогенеруючого обладнання. Для сегмента УЗЕ це критично, адже акумуляторні комірки, силова електроніка та інверторні системи, які включені до цього енергообладнання, формують левову частку капітальних витрат будь-якого проєкту зі зберігання енергії. Прийнятий у лютому цього року Закон №4777-IX передбачає ще кілька позитивних змін для впровадження УЗЕ: виділення гібридних проєктів в окрему категорію з гарантованою часткою не менше 10% від загального річного обсягу "зелених" аукціонів; вирішення питання подвійного тарифного навантаження — мережеві тарифи тепер розраховуються лише на основі різниці між споживанням і відпуском електроенергії, що суттєво покращує фінансову модель таких проєктів; підняття планки обов'язкового ліцензування до 5 МВт, а також надання операторам УЗЕ можливості постачати електроенергію безпосередньо споживачу, з яким вони приєднані до однієї точки мережі, без необхідності отримувати ліцензію постачальника; механізм cable pooling, який дозволяє максимально ефективно використовувати наявну мережеву інфраструктуру й суттєво зменшує витрати на приєднання.
Ще одним переломним моментом став розвиток ринку допоміжних послуг. Протягом 2024-2025 років НЕК "Укренерго" провела спеціальні аукціони, які фактично сформували першу справжню бізнес-модель для великих УЗЕ в Україні. Саме тут відбулася одна з найважливіших змін: завдяки п’ятирічним контрактам на допоміжні послуги УЗЕ вийшли із категорії "технологічного експерименту" у категорію "банківського активу".
Ці рішення в комплексі зробили реальними перші великі проєктні кейси з УЗЕ. Найяскравіший із них - комплекс УЗЕ потужністю 200 МВт і ємністю 400 МВт·год реалізований ДТЕК ВДЕ в Україні у співпраці з американськими партнерами. Показовим став також кейс компанії KNESS, яка за підсумками 2025 року реалізувала понад 140 МВт·год ємності УЗЕ в Україні. Тобто йдеться не про одну демонстраційну інсталяцію, а про серію повноцінних об’єктів, які вже працюють як елемент нової інфраструктури гнучкості. Можна сказати, що український ринок УЗЕ дорослішає буквально на очах.
І тут ми підходимо до головного. Україна увійшла у 2026 рік як ринок, який уже сформував попит, перші бізнес-моделі та перші великі кейси, але ще не до кінця подолав системні бар’єри. Серед них: відсутність неттінгу для операторів УЗЕ і агрегаторів; висока вартість капіталу і дефіцит інструментів страхування воєнних ризиків; обмеження діяльності агрегаторів через їх "прив’язку" до адміністративних кордонів діяльності ОСРів і неможливість вільно формувати агрегуючі одиниці з різних типів електроустановок; затримки на митниці через класифікацію контейнерних рішень не як єдиного технологічного комплексу, а як набору окремих елементів. І саме від цих, здавалося б, технічних деталей сьогодні залежить, чи буде 2026 рік роком масштабування, чи роком втрати темпу розвитку сегменту.
Саме тому, окрім політичних рішень, ринок сьогодні потребує ще й безперервної фахової розмови та консолідації зусиль. Потрібна спільна мова девелоперів, регулятора, банків, інженерів, міжнародних фінансових інституцій і держави. Бо УЗЕ - це вже про нову економіку гнучкості, нову логіку мережі та нову якість енергетичної безпеки. Саме задля консолідації ринку навколо цих питань УВЕА проводить Energy Storage Day 2026, який відбудеться 27 квітня 2026 року в Києві, в UNIT.City (реєстрація: https://uweaforum.com/ua/). Це перша галузева конференція такого масштабу, спеціально присвячена ринку УЗЕ та новій архітектурі гнучкості в Україні. Цей захід, по суті, - спроба зібрати ринок саме в той момент, коли він виходить із фази "окремих рішень" у фазу формування нової цілісної інфраструктури країни.
УЗЕ сьогодні - це вузли інтелектуальної гнучкості. Це технологія, яка дозволяє не просто накопичувати електроенергію, а утримувати частоту, гасити цінові піки, підтримувати критичне споживання, інтегрувати ВДЕ та, зрештою, створювати новий тип енергетичного суверенітету.
В той же час, УЗЕ, самі по собі, ще не роблять енергосистему сучасною. Вони лише підсвічують, наскільки сучасними або застарілими є правила, мережі, фінансування і регуляторна логіка. Якщо система вміє працювати з УЗЕ, значить вона вміє працювати з гнучкістю, швидкістю, цифровим управлінням і ризиком, а також оперативним реагуванням на цей ризик. Якщо не вміє, значить, питання не в технологіях, а в самій моделі енергетики.
Отже, 2026 рік для України стане ще й тестом на зрілість: політичну, управлінську, ринкову, регуляторну та, звичайно, бізнесову. Прийняття Закону №4777-IX – це серйозний крок уперед, проте без створення ефективного регуляторного середовища закон "не запрацює". Необхідно, щоб ідеологія прийнятих законодавчих інновацій не була б втрачена під час розробки регуляторних актів.
Ще одна проблема, з якою ми можемо стикнутись десь через 7-10 років – це утилізація комірок УЗЕ, і вона потребує уваги вже сьогодні – задовго до того, як це питання перетвориться на виклик без готових відповідей.
Чи зможемо ми перейти від героїчного реагування до системного проєктування? Чи зможемо зробити так, щоб технології збереження енергії перестали бути питанням для окремих фахівців, а стали частиною нової енергетичної політики? Бо насправді саме цими темами сьогодні вирішується доля ринку.
