Ціна агресії: хто і як заплатить за зруйновані заводи світових гігантів в Україні?
Ігор Галицький, адвокат, к.ю.н., заступник керівника практики вирішення міжнародних спорів АО Investment Lawyer Group
21 лютого цього року російські війська завдали удару по підприємству американської компанії Mondelez International у місті Тростянець Сумської області. Ракета влучила в один із виробничих корпусів заводу. Фабрика, яка з 90-х років виготовляє шоколад Milka та чіпси "Люкс", є однією з перших великих інвестицій США в економіку незалежної України.
Раніше, 5 січня російський дрон влучив у Дніпропетровський олійноекстракційний завод компанії Bunge Global SA – того самого американського гіганта із Сент-Луїса, штат Міссурі, якому належить бренд "Олейна". На дороги міста вилилось 300 тонн соняшникової олії, рух Набережною Дніпра перекрили на кілька діб.
Mondelez та Bunge – не єдині приклади американських підприємств, які постраждали від агресії держави-агресора. 17 лютого 2026 року міністр закордонних справ Андрій Сибіга публічно заявив, що росія систематично атакує американський бізнес в Україні, навівши конкретні приклади: офіс Boeing у Києві, завод виробника електроніки Flex у Мукачеві. За даними Американської торговельної палати (AmCham), з початку повномасштабної війни 47% американських компаній-членів AmCham – зафіксували пошкодження або руйнування своїх об’єктів, у 57% були поранені співробітники, у 38% – загиблі працівники.
Різні компанії, різні галузі, різні міста. Спільне одне – іноземний бізнес, який працює в Україні, зазнає прямих фізичних руйнувань від російських ударів. Тож питання, яке неминуче постає перед кожним інвестором: чи існують правові механізми компенсації завданих агресором збитків? І наскільки вони працюють на практиці?
Механізми компенсації: що маємо
Почнемо з головного – жодного автоматичного і швидкого шляху отримання грошей від росії за зруйноване в Україні майно інвесторів наразі не існує. Але інструменти формуються, і деякі з них уже навіть починають працювати.
Наприклад, міжнародний реєстр збитків Register of Damage for Ukraine (RD4U), створений під егідою Ради Європи, приймає та систематизує заяви про збитки від фізичних та (в майбутньому) юридичних осіб, а також від держави Україна. Сама по собі реєстрація не повертає гроші. RD4U задуманий як перший системний елемент майбутнього компенсаційного фонду, який може фінансуватися із заморожених російських активів.
Наразі подання заяв від юридичних осіб через портал "Дія" ще не відкрито, хоча відповідні категорії вже визначені Статутом Реєстру. Повноцінний доступ для нерезидентів також позиціонується як "майбутній" етап.
Попри це, фіксація збитків у RD4U – важлива передумова для потенційного доступу до компенсацій. Зволікати з підготовкою доказової бази не варто.
Другий шлях – українські суди. Інвестор може подати позов до національного суду про відшкодування збитків, завданих рф. Однак тут виникає фундаментальна перешкода – доктрина суверенного імунітету: держава не може бути підсудною в судах іншої держави без її згоди.
Попри загальну доктрину суверенного імунітету, Верховний Суд України сформував підхід, який дозволяє розглядати позови до рф про відшкодування шкоди, завданої її збройною агресією. У низці постанов (зокрема, від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 та від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц) Суд виходить із концепції обмеженого імунітету держави та визнає, що деліктні вимоги щодо шкоди життю, здоров’ю та майну, заподіяної на території України внаслідок агресії рф, становлять виняток із судового імунітету. Відтак українські суди мають право ігнорувати посилання рф на судовий імунітет та розглядати такі позови по суті. Втім, виконати таке рішення українського суду в іноземних юрисдикціях буде складно.
Навіть отримавши позитивне рішення суду, змусити рф виконати його за кордоном – в юрисдикціях, де переважно і знаходяться ліквідні російські активи – наразі вкрай складно. Іноземні суди посилатимуться на недоторканність та суверенний імунітет держави-відповідача.
Третій – міжнародний інвестиційний арбітраж. Провадження в ньому коштує дорого і тягнеться роками. Застосовується воно насамперед до активів на окупованих територіях. Арбітражні трибунали визнають, що рф, встановивши "ефективний контроль", несе відповідальність за експропріацію майна.
Прецеденти вже є. У квітні 2023 року "Нафтогаз" отримав рішення на $5 млрд щодо кримських активів, "Ощадбанк" – на $1,1 млрд, "ДТЕК" у листопаді 2023-го – на $267 млн.
Але вартість такого провадження може сягати десятків мільйонів доларів, а окремим ресурсомістким етапом залишається примусове виконання рішення за кордоном: знайти активи, накласти на них арешт, подолати доктрину суверенного імунітету тощо.
Страхування іноземних інвестицій від воєнних ризиків
MIGA (Багатостороння агенція з гарантій інвестицій, Група Світового банку) страхує політичні та воєнні ризики для міжнародних інвесторів, покриваючи експропріацію та бойові дії. Перша гарантія воєнного часу вже видана: $9,2 млн для проєкту M10 Industrial Park у Львові (інвестор – Dragon Capital), з покриттям ризиків воєнних дій строком на 10 років.
DFC (Корпорація США з фінансування міжнародного розвитку) пропонує страхування політичних ризиків на суму до $1 млрд. І не лише для американських, але й для європейських та українських інвесторів. DFC вже виділила $250 млн для підтримки українських агровиробників.
Принципово важливим на національному рівні стало розширення мандату українського Експортно-кредитного агентства (ЕКА). З 1 січня 2024 року, після набрання чинності Законом № 3497-IX, ЕКА уповноважене страхувати прямі інвестиції в Україну від воєнних та політичних ризиків. У травні 2024 року затверджено "Політику страхування ЕКА", і агентство почало приймати заявки.
Що покриває страхування ЕКА? Прямі інвестиції та дивіденди. Перелік ризиків: воєнний конфлікт, збройна агресія, бойові дії, терористичні акти, диверсії, окупація та анексія, а також примусове відчуження, незаконне відкликання ліцензії, заборона розрахунків, неможливість конвертації чи переказу валюти. Страховка доступна і для іноземних, і для українських інвесторів.
При цьому є суттєві виключення: ЕКА не покриває збитки від зброї масового ураження та кібератак, а також непрямі збитки на кшталт упущеної вигоди (окрім випадків страхування дивідендів). Є й географічне обмеження – об’єкт інвестування не може знаходитись на територіях, де на дату укладення договору ведуться бойові дії або які перебувають під окупацією. Тобто страховка захищає нові інвестиції у відносно безпечних регіонах, а не ретроактивно компенсує вже зруйноване.
Значення для бізнесу
Як бачимо, механізми компенсації за збитки, понесені інвесторами в Україні, існують, але жоден з них не дає швидкого результату. RD4U ще не відкрив подання заяв від юридичних осіб та нерезидентів. Рішення національних судів ускладнені суверенним імунітетом при спробі їх виконання за кордоном.
Арбітраж наразі є найбільш дієвим механізмом отримання компенсації за завдані збитки. Однак значна вартість процесу та тривалі строки розгляду справ можуть стати перешкодою для звернення інвесторів. Крім того, виконання арбітражного рішення може бути ускладнене суверенним імунітетом, а також діями РФ, спрямованими на затягування розгляду справ.
Натомість страхування від воєнних ризиків через ЕКА, MIGA та DFC – це інструмент, який уже функціонує і дає інвестору конкретний захист до того, як настануть невідворотні наслідки.
Чи достатньо цього? Ні. Україна потребує системного вдосконалення інвестиційного законодавства, зміцнення судової системи, розширення механізмів RD4U на юридичних осіб. Не менш принциповою є також активна участь у формуванні міжнародного компенсаційного фонду за рахунок заморожених російських активів. Поки цей фонд не запрацює, страхування залишатиметься найбільш практичним інструментом для тих, хто вже вклав в Україну реальні гроші.