Війна на Близькому Сході і новий шок для ринку добрив: що це означає для України
Володимир Колот, партнер компанії “Агро Газ Трейдінг”
Світові ринки лихоманить. Товарні, сировинні, валютні ринки – усе реагує на нову геополітичну реальність, спричинену великою війною на Близькому Сході. Після кількох років відносної стабілізації глобальна економіка знову опинилася перед ризиком масштабного шоку – і цього разу одним із найбільш вразливих сегментів стає ринок азотних добрив.
Причина проста: Близький Схід є одним із ключових центрів виробництва та експорту азотних добрив у світі, а будь-які перебої у цьому регіоні миттєво поширюються на глобальні ланцюги постачання. Сьогодні ж ринок отримав одразу кілька негативних сигналів – від загроз логістиці до ризиків зупинки виробництва. У результаті формується небезпечна комбінація факторів, яка здатна призвести до обмеження пропозиції добрив і різкого зростання цін.
Логістика і енергетика у фокусі війни
Катар, Саудівська Аравія, Оман, ОАЕ, Кувейт, Бахрейн – аравійські монархії за останні десятиріччя створили масштабні комплекси із виробництва азотних добрив, володіючи великими покладами газу, який є ключовою сировиною у технологічному ланцюгу. Фактично ці країни диктують ціни на добрива у світі, маючи вигідне географічне розташування між двома найбільшими споживачами цієї продукції – Європою з однієї сторони та Китаєм з Індією з іншої. На аравійські монархії припадає близько третини світового експорту азотних добрив.
Назва Ормузької протоки останніми тижнями стала однією з найчастіше згадуваних у світових новинах, оскільки вона є стратегічною транспортною артерією між Перською затокою та Індійським океаном. Через неї проходить не тільки суттєва частка світових потоків енергоносіїв, а й великий обсяг морського експорту добрив із близькосхідних країн.
Будь-які обмеження судноплавства в цьому районі одразу впливають на вартість логістики. Вже зараз страховка суден і їхній фрахт зросли у 10-12 разів, що відобразиться на кінцевій вартості добрив.
Загальне же погіршення безпеки судноплавства у різних регіонах світу, включаючи Індійський океан, Перську затоку, Середземне море, Чорне море, спричиняє додатковий ціновий тиск на морську логістику. Комерційні судна, особливо танкери та газовози, дедалі частіше стають мішенями атак або перебувають під ризиком їх здійснення, що відобразиться також і на перевезеннях добрив.
Другий важливий фактор ризику – енергетичний. Загрозливим сигналом для ринку стало рішення Катару призупинити виробництво зрідженого природного газу (ЗПГ) після атак Ірану. В цьому випадку треба розуміти, що мова йде не лише про дестабілізацію глобального газового ринку (газ – це 70-80% собівартості добрив), а й про ризики для виробництва добрив, оскільки Катар володіє часткою у понад 10% світового експорту карбаміду.
Якщо війна на Близькому Сході буде тривалою (а вже лунають терміни “до вересня 2026”), нафтогазова, портова і промислова інфраструктура аравійських монархій буде зазнавати системних уражень. Відповідно, пропозиція добрив на ринку скорочуватиметься, а ціни летітимуть вгору. На якій позначці зупиниться цінове ралі – наразі не відповість ніхто.
Добрива як тригер продовольчої інфляції, або про самовідтворювальну воронку конфліктів
Зростання цін на добрива традиційно має ефект доміно для світового аграрного ринку. Азотні добрива є ключовим фактором урожайності для більшості сільськогосподарських культур, тому їх подорожчання майже неминуче трансформується у зростання собівартості виробництва продовольства.
Після кризи 2022 року, коли світ уже пережив різкий стрибок цін на добрива та енергоносії, аграрний сектор не відновився повною мірою. Однак новий геополітичний шок може знову розкрутити інфляційну спіраль.
Індекс продовольчих цін Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO) чутливо реагує на подібні коливання. Історично різке зростання цін на зерно та інші базові продукти нерідко призводило до соціально-політичної нестабільності. Приклади цього можна було спостерігати напередодні та під час Арабської весни, яка розпочалася з Тунісу у 2010 році.
Сьогодні особливо вразливими залишаються найбідніші регіони світу – насамперед країни Африки, особливо регіон Сахелю. У цьому регіоні швидке зростання населення (2,5% на рік при загальній чисельності понад 300 млн жителів) поєднується з дефіцитом водних ресурсів, деградацією ґрунтів і опустелюванням, а також зі слабкою економікою загалом. У таких умовах навіть помірне подорожчання продовольства здатне спровокувати нові хвилі нестабільності.
Таким чином, світ ризикує потрапити у своєрідну самовідтворювальну воронку конфліктів, де війни провокують економічні шоки, економічні шоки – продовольчі кризи, а продовольчі кризи, своєю чергою, стають каталізатором нових збройних конфліктів.
Україна: посівна під тиском
Для України війна на Близькому Сході має одразу декілька вимірів – енергетичний, промисловий і аграрний.
По-перше, зростання світових цін на газ неминуче відображається і на внутрішньому ринку. Для української хімічної промисловості це критично, адже виробництво азотних добрив є надзвичайно енергомістким. Подорожчання газу, яке прямо зараз відбувається на внутрішньому ринку, може зробити роботу підприємств економічно невигідною, що створює ризик зупинки або скорочення виробництва на тих заводах, які ще функціонують.
По-друге, у разі скорочення внутрішнього виробництва зростає потреба в закордонних добривах, яких наразі Україна імпортує на суму близько $1,5 млрд на рік (показник 2025 року). Але й тут виникають серйозні обмеження. Українська логістика вже четвертий рік працює в умовах війни. Морські порти регулярно зазнають ракетних і дронових атак, залізнична інфраструктура перевантажена і також перебуває під прицілом ворога, а автомобільні дороги після зими перебувають у відверто поганому стані. Усе це ускладнює доставку добрив до фермерів і підвищує їхню кінцеву вартість.
Загалом, аграрії входять у посівну кампанію з комплексом серйозних викликів. Зростає ціна не лише добрив, а й пального та логістики. Додатковий тиск створюють валютні коливання та загальна економічна й безпекова невизначеність.
У результаті собівартість виробництва сільськогосподарської продукції неминуче підвищується. Нинішня посівна кампанія майже напевно стане найскладнішою для українських аграріїв з 2022 року, відколи почалося повномасштабне вторгнення.
Як мінімізувати ризики
У такій ситуації особливо важливою стає координація зусиль держави, агробізнесу та міжнародних партнерів. Необхідно шукати інструменти, які дозволять пом’якшити цінові шоки та забезпечити стабільне постачання добрив для аграріїв.
Серед можливих напрямів – підтримка внутрішнього виробництва, розвиток альтернативних логістичних маршрутів та диверсифікація імпортних поставок. Окремої уваги заслуговує і питання відновлення роботи стратегічних підприємств галузі.
Зокрема, важливо повернутися до дискусії про відновлення роботи Одеського припортового заводу (ОПЗ), який простоює з осені 2021 року. За сприятливих умов запуск цього підприємства міг би частково зміцнити внутрішню пропозицію добрив і зменшити залежність України від імпорту.
Однак навіть такі кроки не здатні повністю нейтралізувати вплив глобальних факторів. Світовий ринок добрив залишається глибоко інтегрованим у систему міжнародної торгівлі та енергетики, тому будь-які масштабні геополітичні потрясіння неминуче відображаються на ньому.
Сьогоднішня ситуація на Близькому Сході – чергове нагадування про те, наскільки взаємопов’язаною є глобальна економіка. Події за тисячі кілометрів від України можуть визначати ціну на газ, добрива і, зрештою, на хліб на столі кожної родини.
Саме тому ключове завдання сьогодні – не лише реагувати на кризу, а й формувати більш стійку систему забезпечення аграрного виробництва. Адже продовольча безпека – це питання не лише економіки, а й національної та глобальної стабільності.
P.S. Поки готувався матеріал, стало відомо про початок збройних сутичок між Ефіопією та Суданом.