Війна за датацентри почалась. Що це означає для світу і України

Антон Хвастунов, співзасновник та CBDO GigaCloud

4 березня Іран за допомогою дронів завдав ударів по датацентру Amazon у Бахрейні, мотивуючи свою атаку прагненням “визначити роль цих центрів у підтримці ворожих військових та розвідуальних операцій”. А вже на наступний день США та Ізраїль вдарили у відповідь принаймні по двох датацентрах у Тегерані, повідомляє місцева неурядова організація Holistic Resilience.

А ще раніше, 1 березня, хмарний юніт техногіганта, Amazon Web Services, був змушений оголосити про тимчасову втрату енергії у своєму дубайському датацентрі через ворожі обстріли – і як наслідок пожежу.

У ці декілька днів світ нарешті усвідомив те, про що Україна говорить вже роками – загальноприйняті стандарти безпеки для датацентрів застаріли, і то безнадійно. Особливо коли мова йде про заборону розміщати серверні зали у підвальних та цокольних приміщеннях, адже ризик можливого затоплення – ніщо у порівнянні з прильотом ракети чи ворожого дрона.

Чи остання це атака на датацентри – для будь-якої із сторін конфлікту? Не треба бути військовим експертом, щоб впевнено сказати: не остання і не найбільш масштабна.

У сучасній війні – війні дронів, війні кіберсфери, війни, де від точності і швидкості отримання розвідданих та передавання команд залежить все, осліпити супротивника – значить перемогти. І якщо супутники, дрони та інші інструменти збору даних – це очі супротивника, то датацентри, які обробляють цю інформацію, – це його мозок. Тож метою США (або ж Ірана, якщо він знайде ресурси дотягнутися до ключових датацентрів) може стати зробити контрольний постріл у голову ворога.

Що це означає для світу?

Дуже скоро вимоги до захисту датацентрів зрівняються з вимогами захисту військових обʼєктів. Це означає нерозголошення їхнього розташування, нові стандарти і протоколи безпеки, нові сертифікації. Також це означає перетікання грошей – адже компанії-власники датацентрів будуть намагатися диверсифікувати свої дані між різними локаціями, аби навіть прямий удар не призводив до зупинки сервісів.

Так, пошкодження інфраструктури AWS у березня призвели до перебоїв у роботі низки споживчих та фінансових послуг, у ОАЕ – так, постраждали популярні в країні застосунок для доставки та замовлення поїздок Careem та платіжний сервіс Alaan, які розміщувалися у хмарі Amazon.

Вже скоро постачальники хмарних послуг на Близькому Сході зобов'яжуться зберігати репліки даних в окремих центрах обробки даних, повідомляє аналітичний центр IDC. А інші регіони, які глобальна нестабільність ще не зачепила, також готуються – зокрема, китайський Tencent вже розміщує  критично важливі дані в печерах гірської провінції Гуйчжоу.

Що атаки на датацентри на Близькому Сході означають для України

Атаки Ірана на інфраструктуру світових компаній – шанс для України стати постачальником унікального досвіду та інсайтів. На фоні війни з Іраном Пентагон зацікавився українськими дронами-перехоплювачами шахедів, адже вони дешевші і ефективніші за традиційні засоби ППО. Погодьтеся – збивати шахед вартістю 30 тисяч доларів ракетою для PAC-3 за 1,3 мільйона – погане рішення. Краще використати інсайти країни, що має реальний досвід протидії цій загрозі.

І ключовий урок, який Україна може прокомунікувати світові – під удар може потрапити будь-який провайдер, незалежно від розміру. Залежність від одного постачальника інфраструктури, навіть такого великого, як Amazon, робить ваші дані вразливими для потенційного удару. Адже коли дані – ключовий ресурс війни, а війна стає глобальною, не існуватиме достатньо темної печери чи достатньо глибокої ракетної шахти, де ви будете захищені на сто відсотків.

Українські хмарні провайдери зрозуміли це раніше, ніж ескалація на Близькому Сході довела, що один провайдер завжди має більшу вразливість. Саме тому навесні 2025 року найбільші гравці українського хмарного ринку зробили крок від конкуренції до інтероперабельності – і створили Український Альянс цифрового суверенітету. У межах Альянсу ми працюємо над забезпеченням справжньої резильєнтності цифрової інфраструктури, коли критично важливі дані будуть гарантуватися не одним потужним провайдером, а усіма найпотужнішими гравцями.

У цій роботі ми не обмежуємося Україною, адже цифровий суверенітет – головний тренд цифровізації у ЄС. Ми постійно спілкуємося з європейськими колегами, зокрема єврокомісаркою Хенною Віркуннен, щоб разом убезпечити критично важливі дані від будь-яких загроз.

Сьогодні настав час і США та Ізраїлю долучитися до діалогу України та ЄС про справді ефективний захист даних.