"Енергетичний ваучер" — захистити тих, хто відчуває систематичні перебої зі світлом і теплом
Максим Ткаченко, народний депутат України, співзасновник ГО "ВПО України"
Сьогодні понад 13% ВПО в Україні перебувають на межі виживання — їм буквально бракує грошей на харчування. Коли оренда житла з’їдає всі заощадження та виплати, відсутність ще й світла і тепла, неможливість підзарядити смартфон, приготувати собі їжу чи зарядити медичний пристрій перетворюється на випробування на вит ривалість. Особливо для маломобільних людей, які живуть не у великих центрах (МТП), а в орендованих квартирах чи у родичів.
Для них відсутність світла — це не просто темрява. Це непрацюючий ліфт, який перетворює квартиру на камеру ізоляції. Ми не маємо права забувати про цих людей.
ГО "ВПО України" пропонує запровадити загальнодержавний "Енергопакет захисту", як окремої підтримки ВПО в цей непростий період:
- Адресна субсидія на автономність ("Енергетичний ваучер"): маломобільні ВПО (йдеться про осіб з інвалідністю чи сім’ї, де є діти з інвалідністю, загалом приблизно 120 тисяч осіб) повинні отримувати цільові кошти на придбання зарядних станцій, потужних павербанків або систем автономного обігріву. Держава має допомогти людині стати енергонезалежною у власній оселі. Загалом видатки на ці цілі можуть скласти до 2,4 млрд. грн.
- Мобільні соціальні бригади: закликаю громади створити муніципальні служби швидкого реагування. Під час тривалих відключень (понад 6-12 годин) такі бригади зобов’язані відвідувати маломобільних громадян за місцем їхнього фактичного проживання. Їх задача: гаряче харчування, перевірка стану здоров’я та — що критично — заміна або зарядка медичних пристроїв та акумуляторів.
- Пріоритет у списках на переселення: маломобільні особи, які зараз змушені орендувати непристосоване житло на високих поверхах, повинні отримати право першочергового переїзду до нових об'єктів соціального житла.
Близько 38% ВПО вже мають труднощі з доступом до базової медицини. Енергокриза не повинна добити тих, хто вижив під обстрілами. Органи місцевого самоврядування повинні вже зараз формувати реєстри маломобільних мешканців, які потребують індивідуального енергозахисту.
Справжній тест на ефективність будь-якої влади відбувається не в міжнародних переговорних кімнатах, а тут, на землі — у здатності захистити найбільш вразливих громадян від щоденних викликів. Сьогодні мільйони внутрішньо переміщених осіб в Україні опинилися в пастці: вони вже втратили дім через війну, а тепер ризикують втратити останнє через неефективність державної
політики, яка часто зводиться до формальних виплат і бюрократичної байдужості.
Система підтримки ВПО розпорошена між різними відомствами, позбавлена координації та стратегічного бачення. Людина перетворюється на безмовного прохача, який має бігати по кабінетах, аби довести, що вона взагалі існує. Це неприпустимо для країни, яка прагне бути сучасною європейською державою.
Саме тому в експертному та політичному середовищі дедалі частіше лунає вимога системної зміни підходу. Співзасновник ГО "ВПО України", народний депутат Сергій КОЗИР слушно наголошує на необхідності створення окремого Міністерства, яке б опікувалося ВПО не за залишковим принципом, а як ключовим ресурсом відновлення країни. Чинна політика розпорошена між відомствами — соціальна політика, реінтеграція тимчасово окупованих територій, охорона здоров'я, енергетика, освіта — і в результаті жодна інституція не несе цілісної відповідальності за долю переселенця. Потрібен єдиний орган, який би комплексно займався адаптацією, житлом, працевлаштуванням, соціальним супроводом та психологічною підтримкою, перетворюючи людей із пасивних отримувачів допомоги на активних учасників відновлення громад. Адже держава, яка не здатна захистити своїх громадян у найскрутніший час, втрачає довіру на роки вперед.
І якщо ми серйозно говоримо про людиноцентризм як основу державної політики, то мусимо відповісти на просте запитання: а де в цій політиці місце людини, яка через інвалідність чи похилий вік не може спуститися з 15-го поверху без ліфта? Людини, для якої вимкнене світло означає не просто дискомфорт, а зупинку серця через розряджений медичний прилад? Якщо ми дозволяємо енергетичній кризі добивати тих, хто вижив під обстрілами, значить, наша держава працює лише для сильних. А справжня ефективність влади починається там, де суспільство і держава простягають руку найслабшому. Саме тому питання енергетичного захисту ВПО — це не соціальна благодійність, а фундаментальний тест на спроможність держави виконувати свої базові функції.
Політика — це не про кабінети. Політика — це про те, щоб у кожному домі було тепло, навіть коли ворог намагається занурити нас у темряву.
