Статистика громад. Чому якісні дані на місцях є критичною інфраструктурою відновлення країни

Арсен Макарчук, голова Державної служби статистики України 

Минулого тижня Держстат розпочав системний діалог щодо розвитку місцевої статистики. Що не так із даними в громадах зараз? Чому це питання «на часі» та в чому ідея «паспорта громади»? Поговоримо відверто.

Статистика громад сьогодні – одна з найбільш затребуваних. Вона стоїть в одному ряду із загальнодержавними показниками інфляції, заробітної плати та бізнес-активності. Причина проста, хоч і багатовимірна: реформа децентралізації дала громадам повноваження, ресурси й відповідальність. Але будь-яке управління починається з вимірювання. Без системних даних розвиток неможливо ані спланувати, ані довести.

Є й інший вимір – євроінтеграція. У межах переговорного процесу Україна має впровадити стандарти ЄС як у статистиці, так і в регіональній політиці. Це про нашу здатність об’єктивно оцінювати території, визначати їхню спроможність і обґрунтовувати для міжнародних партнерів розподіл ресурсів.

Ще один критичний аспект – повоєнне відновлення. Планування відбудови та залучення міжнародної допомоги нереальні без розуміння ситуації «на землі». Ресурси мають спрямовуватися туди, де вони справді потрібні. У цьому контексті місцева статистика – це не допоміжний елемент, а фундамент відбудови.

Ми чесно визнаємо: брак статистики громад – це й відповідальність Держстату.

Оптимізаційні процеси минулих років призвели до закриття районних підрозділів. Це зменшило нашу присутність на місцях. Разом із цим було втрачено регулярний контакт із громадами, а частина показників, які формувалися десятиліттями, перестала розраховуватися.

Сьогодні дані на місцях формуються фрагментарно. Джерела різні, методології різні, періодичність теж. Дані часто не узгоджені між собою: один і той самий показник може мати кілька значень залежно від того, хто його рахував. У результаті ми маємо ситуацію, де громади володіють окремими цифрами, але не бачать цілісної картини.

Саме цю прогалину ми маємо заповнити. Держстат ініціював перший установчий діалог щодо розвитку статистики громад за підтримки Фонду Східна Європа. Ми зібрали всіх, хто виробляє та використовує дані: парламент, уряд, обласні адміністрації, громади, експертів і міжнародних партнерів.

Мета не декларативна. Нам було важливо зафіксувати реальний стан справ і почути потреби користувачів. Це була робоча дискусія: про відповідальність, наявні ресурси й реальну готовність працювати в команді.

Головний висновок: місцева статистика буде. Але вона не може з’явитися як одномоментне або тимчасове рішення. Йдеться про створення цілісної, стійкої системи.

За підсумками обговорення ми чітко окреслили коло «життєво необхідних» даних для громад. Це демографія (з особливим акцентом на дітях і молоді), соціальна сфера, структура економіки, інфраструктура й екологічна ситуація. Це той базис, без якого сьогодні неможливо планувати розвиток і відновлення територій, апелювати до залучення ресурсів та інвестицій.

Водночас для запуску повноцінної статистики громад потрібен чіткий фундамент. У його основі: законодавча рамка, цифрова інфраструктура (зокрема інтеграція реєстрів), єдині європейські стандарти виробництва та поширення даних, а також пілотні «паспорти громад». Наступний крок – практична реалізація.

Що ми плануємо розпочати вже зараз?

1. Формування «ядра» показників. Держстат, спираючись на досвід наших регіональних підрозділів та експертну підтримку партнерів, розпочне роботу над базовим переліком показників для «паспорта громади». Ми фокусуємося на чіткому наборі індикаторів: демографічних, економічних, соціальних і фінансових. Це той каркас, який буде єдиним для всієї країни.

2. Регіональна унікальність. Важливо розуміти: ця база в подальшому доповниться набором специфічних індикаторів, важливих для конкретних регіонів. Умовно кажучи: ми маємо знати і скільки п’ють кави у Львові, і обсяг кільки, виловленої в Одесі. Такі дані є критично важливими в умовах відновлення, адже вони підсвічують унікальний потенціал кожної території.

3. Аудит і пілотування. Паралельно розпочнемо відбір трьох  – п’яти громад для пілотних проєктів. У реальних умовах протестуємо роботу із джерелами даних, інструментами, методологією. Нам важливо чітко зрозуміти: які показники може забезпечити Держстат, де потрібен доступ до реєстрів, а де існують прогалини. Якщо буде потрібно, готові підняти старі архіви та книги обліку, щоб сформувати максимально повну картину кожної громади.

4. Аналіз і формування «паспорта». На основі отриманих даних сформуємо перші «паспорти громад». Це етап глибокої верифікації: ми перевіримо дані на точність, методологічну відповідність стандартам ЄС і вимогам євроінтеграції. Важливо не просто зібрати цифри, а перетворити їх на якісний продукт, який буде зрозумілим для місцевої влади та валідним для міжнародних партнерів.

5. Оцінка масштабування. За результатами пілотів сформуємо підсумкову робочу модель. Наше завдання – оцінити її життєздатність і готовність до масштабування на всю територію України. Маємо переконатися, що цей механізм буде однаково ефективним для кожної з понад 1400 громад, незалежно від їхнього розміру чи ресурсів.

Держстат свідомо запускає цей процес як спільний, тому що для створення повноцінної системи нам потрібні спільні рішення на рівні законодавства, доступ до джерел даних і вдосконалення цифрової інфраструктури. Окремий напрям – нова культура роботи з даними. Йдеться про підготовку фахівців, які вміють аналізувати, інтерпретувати та використовувати дані для ухвалення управлінських рішень.

Розвиток місцевої статистики повністю відповідає новій Стратегії Держстату – переходу від інерційного виробництва даних до створення конкретних продуктів для користувача. «Паспорт громади» має стати саме таким продуктом – зрозумілим, практичним і незамінним для ухвалення обґрунтованих рішень.

На завершення – щира подяка всім партнерам, експертам і представникам громад, які долучилися до діалогу та підтримали цю ініціативу.