"Податок на виживання" - що не так з ідеєю тотально оподаткувати міжнародні посилки
Олександр Крамаренко, економічний оглядач
Під час війни різко підвищувати оподаткування міжнародних посилок - це не "європейські правила", це мінус ресурси для військових і для звичайних українців. Та навіть після війни такі рішення потребуватимуть довгого перехідного періоду і впровадження зручної системи адміністрування, а не "ломакою по голові", як воно виглядає зараз.
Спочатку кілька фактів, які свідчать про шкідливість, або, щонайменше, передчасність запровадження тотального оподаткування міжнародних поштових відправлень.
Перший факт: не існує нагальної потреби держбюджету у збільшенні оподаткування, тому що Україна з кожним роком отримує все більше зовнішнього фінансування – і вже не перший рік поспіль отримує більше, ніж очікувалось з початку відповідного року.
Другий факт: Поштові відправлення в Україні навряд чи є не те що основним, а навіть не є помітним каналом сірої контрабанди. Це випливає з цифр, які містяться в пояснювальній записці до законопроєкту про тотальне оподаткування міжнародних поштових відправлень – там посилаються на суму 61,4 млрд грн: на стільки за 2024 рік прийшло в Україну відправлень вартістю до 150 євро із середнім чеком біля 820 грн.
Тобто мова йде про ймовірне отримання ПДВ на суму біля 12 млрд грн – якщо збережеться потік посилок після запровадження тотального оподаткування. Тоді як дослідження "Порівняльний аналіз фіскального ефекту від застосування інструментів ухиляння/уникання оподаткування в Україні" (CASE, ІСЕТ та інші, листопад 2025 р.) дуже обережно оцінило втрати держбюджету від "сірого" імпорту та контрабанди за підсумками 2024 року в діапазоні 105–120 млрд грн на рік. Але дивіться не переплутайте – обкладати додатковими податками потрібно легальні дрібні поштові відправлення.
Третій факт: після кількох років лихоманки навколо спроб обмежити потік дрібних поштових відправлень ЄС наважився запровадити оподаткування таких посилок – норми почнуть діяти з 1 липня 2026 року. Але там немає поки що ПДВ, а є лише перехідний період на два роки, під час якого будуть справляти збір у 3 євро з кожного відправлення, що містить однотипні товари. За ці два роки планують створити загальну для ЄС систему оподаткування посилок. Але! В ЄС планують подовжити перехідний період, якщо не встигнуть запустити ту систему або набутий досвід буде свідчити про потребу у подовженні такого перехідного періоду. Тобто, українська модель, яку проштовхує уряд, є значно більш репресивною, ніж навіть та, що запроваджується у ситому та мирному Євросоюзі.
І, нарешті, четвертий факт: в Україні існує сильне неприйняття ідеї про тотальне оподаткування міжнародних посилок, оскільки за їх допомогою під час війни люди купують те, що потрібно не тільки військовим, але цивільним, які страждають від наслідків війни.
16 лютого 2026 року Соціологічна група "Рейтинг" оприлюднила дослідження про ставлення українців до міжнародних посилок. Очікувано - 82% не підтримують ідею запровадження 20% ПДВ на всі відправлення незалежно від вартості.
Цю ідею уряд старанно проштовхує під приводом "вдовільнити вимоги МВФ". Але не існує власних документів МВФ саме з такою вимогою – його позиція зазвичай полягає в тому, щоб державний бюджет був збалансований: видатки відповідали доходам, а якщо є дефіцит державного бюджету, то щоб було зрозуміло, як його покриють.
Звідки та ідея?
Я вважаю, що тотальне оподаткування міжнародних посилок – то вже виключно творчість нашого власного уряду, яку не можна аргументувати навіть евроінтеграційними вимогами. Оскільки в ЄС запроваджується зараз значно більш м’який режим. До речі, за цими ідеями про тотальне оподаткування посилок рясно стирчать вуха дуже великого бізнесу та потужних роздрібних торгівельних мереж, але хто я такий, щоб шукати причини цього скандалу саме серед них.
Спочатку умова про тотальне оподаткування посилок, як і, наприклад, умова про ПДВ навіть для дуже дрібних підприємців, містились у попередніх зобов’язаннях України по новій програмі. Але протести суспільства призвели до того, що МВФ погодився перенести виконання цих умов на перший етап, тобто десь на квітень-травень.
Під гаслами "маємо виконати умови МВФ" уряд сформував в середині лютого так званий "великий податковий закон". Поки що в депутатів ставлення до цього пакету податкових утисків скептичне саме через реакцію суспільства. Тож є непогані шанси, що суспільство поверне уряд до здорового податкового глузду.
Та повернемось до опитування: 64% вважають міжнародні посилки важливими під час війни, а 26% - критично важливими. Загалом - 90%. Це про суспільну ціну питання. Було б дивно очікувати масової підтримки нового податку, але так виглядає, що це не тільки емоції, а й раціональна позиція суспільства, яке воює та виживає.
Пошта як тилове підгрунтя армії
З того ж опитування випливає, що майже кожен четвертий з тих, хто отримував міжнародні посилки, замовляли товари, важливі для життя під час енергокризи. Серед найпопулярніших категорій - павербанки, акумулятори, зарядні пристрої (26%). Поштою ж приходять комплектуючі для FPV-дронів: відеопередавачі, камери, польотні контролери, антени, LiPo-акумулятори. Волонтерські групи активно закуповують їх напряму в ЄС та Азії для складання та модернізації дронів в Україні. Навіть якщо дронами держава ще біль-менш зараз забезпечує – то всі супутні "дрібниці" на 99% - умовний Aliexpress. Так само - турнікети, гемостатичні бинти, бандажі та інші засоби такмеду.
І якщо суцільне оподаткування поштових відправлень таки протиснуть, це призведе до зростання витрат на придбання всього цього приблизно на чверть. Адже буде доданий не тільки ПДВ, але й витрати на обробку маси дрібних відправлень. Додатково ця ідея потягне витрати не тільки грошей, а й часу – 79% опитаних переконані, що подорожчання посилок негативно вплине на волонтерство й оборону, а 85% - що затримки теж матимуть негативні наслідки .
Удар по гаманцю - як воно є
Згідно із опитуванням, 68% міжнародних посилок мають вартість до 50 євро. Тобто йдеться не про "люкс", а про масовий сегмент.
Подивімося заради прикладу на товари для енергонезалежності. Яких, до речі потребують не тільки домогосподарства, але й військові.
Візьмемо бюджетний павербанк не надто відомої марки - AWEI PA-13 (50 000 mAh, 22,5W). В польській мережі електроніки він коштує в перерахунку на гривні біля 2300 грн(разом з ПДВ), на відомому українському маркетплейсі він в півтори рази дорожче - біля 3560 грн. Ще цікавіше, якщо взяти бренд "першого ешелону" (наприклад, Anker, Baseus або Xiaomi) - там різниця в ціні на аналогічні моделі майже двократна. Я вже не кажу про ціни на тих же китайських маркетплейсах – маржа великих українських продавців на ідентичні товари сягає інколи 200-400%.
Як бачимо, український покупець платить дорожче - частково завдяки надмірним апетитам посередників, частково - через корупційний "податок". Якщо ж на імпортні посилки, навіть на найдрібніші накласти ще й 20% ПДВ, люди не тільки будуть суттєво переплачувати, але й багато хто почне відмовлятись від покупок поштою. І нема сумнівів, що вітчизняні торгівельні мережі свої націнки додатково підвищать.
Або люди суттєво скоротять замовлення у звичний спосіб – як мінімум, переорієнтуються на неофіційні канали, з якими, як ми знаємо, в Україні все в порядку. Лише давайте згадаємо про "сіру контрабанду" - коли бус, повний нелегальних посилок пропускають за умовні 500 євро. Інтернет рясніє відповідними оголошеннями.
З останніх красивих випадків – повідомлення Львівської митниці від 18 лютого про те, як на митному пості "Краковець", під час огляду буса "Mercedes-Benz", який рухався з Польщі, було виявлено 55 виробів: сумки і гаманці брендів Furla та Marc Jacobs. Незадекларовані товари, загальною вартістю понад 600 тис гривень, намагався перемістити 22-річний житель Буковини.
Давайте порахуємо щодо цього вкрай цікавого випадку: середня вартість виробу в цій партії – біля 11 тисяч гривень, тобто вище 150 євро. Це люксові бренди, доволі велика партія, яку, схоже, везли із впевненістю, що вона перетне кордон, як по маслу. Але "щось пішло не так". І перехоплення партії свідчить зовсім не про якість роботи митниці, а про те, що добре функціонуючий канал дав збій через ексцес виконавця або в рамках боротьби за перерозподіл сфер впливу.
Тому у випадку запровадження тотального оподаткування посилок так звані "сервіси" тільки подякують - попит на їх послуги зросте. Зрештою, зараз через них переважно йде безмитне доправлення і більш дорогих посилок, а у випадку запровадження ПДВ від вартості нижче 150 євро - потече ще більше нелегалки.
Що можемо отримати у підсумку? Потрійне бінго:
- дорожче для населення;
- дорожче для волонтерів;
- більше доходів для "сірих" та "чорних" контрабандистів, а також їх покровителів.
Ну і це не той випадок, де варто розповідати про вітчизняного виробника - те, що можна виробити в Україні, і зараз активно продається через низький курс гривні та простішу логістику. Замовляють за кордоном переважно те, що в Україні або не виробляється, або коштує незрівнянно дорожче через високі податки та корупційні платежі, на які змушені витрачатися наші виробники.
Фіскальна ілюзія
То може "податок на посилки" несе порятунок державному бюджету? Нічого подібного, тут буде скоріш навпаки.
За параметрами із закону про держбюджет-2026:
- Доходи - близько 2,9 трлн грн;
- Видатки - близько 4,8 трлн грн;
- Дефіцит - приблизно 1,9 трлн грн, який покривається переважно зовнішнім фінансуванням.
Нагадаю, що у прогнозах уряд намалював дуже помірковане відносно цього дефіциту зовнішнє фінансування - десь біля 51 млрд доларів попередньо. Але чи цим справа обмежиться? У 2025 році Україна залучила понад 52 млрд доларів зовнішнього фінансування при тому, що на початку 2025 року очікування уряду були біля 39 млрд доларів.
Тому нема жодної потреби збільшувати податки з економіки та населення, які зараз просто існують в режимі виживання.
Можливі надходження від тотального ПДВ на посилки - не більше 12 мільярдів гривень на рік, навіть при збереженні обсягів потоку посилок (що дуже малоймовірно) - це випливає з пояснювальної записки до відповідного законопроєкту. Це менше 0,25% видатків бюджету навіть за умови, що надані у пояснювальній записці цифри є коректними. А буде, напевно ще менше – адже, боротьби зі "схемами" на митниці як не було, так і нема.
Але при цьому нас очікують витрати на адміністрування та контроль, потреба у залученні додаткового персоналу для перевірок, а також довгі затримки на митниці. Недарма CEO компанії "Укрпошта" Ігор Смілянський неодноразово зазначав, що Укрпошта не готова до цього - тотальне оподаткування дрібних посилок у воєнний час може створити більше проблем із адмініструванням і логістикою, ніж принести реального фіскального ефекту.
Інакше кажучи: шуму багато, а грошей у держбюджет - мало.
Та крім загальних економічних втрат суспільство отримає ще й додатковий тригер - виборці добре пам’ятають такі зазіхання на свою і так неглибоку кишеню. Нагадаю: спроби запровадити майже тотальне оподаткування посилок відбувались ще 10 років тому, тоді навіть у більш м’якому варіанті - хотіли знизити неоподаткований ліміт вартості посилки до 22 євро. Повномасштабної війни тоді, на щастя не було, тому соціальне відлуння тієї спроби було значно більш гучним. І задум провалився.
Зараз є небезпека, що ідею все ж протиснуть під гаслами потреб бюджету (неправда – бюджет не має таких потреб) та рівних економічних умов на ринку (ще одна неправда – нерівність умов створюється не за рахунок посилок, а за рахунок "сірого імпорту" під дахом корумпованої частини відповідних структур). Тому мовчати суспільство точно не буде.
Що в підсумку?
Загалом результати опитування показали: міжнародна пошта під час війни – один із засобів виживання суспільства.
20% зверху вартості дрібних посилок в сухому залишку і спрощено будуть означати:
- мінус сотні тисяч дронів;
- мінус сотні тисяч виробів для такмеду;
- плюс десятки відсотків до маржі для "сірої контрабанди";
- і, головне, майже ніякого позитивного впливу на дефіцит бюджету, який вимірюється трильйонами в умовах війни та поки що покривається зовнішнім фінансуванням.
Тотальне оподаткування міжнародних посилок – точно не на часі. А будь-які аргументи щодо "а ось в ЄС же як" не працюють у нашому випадку: Україна знаходиться в стані повномасштабної війни, а купівельна спроможність населення вже непристойно низька порівняно із нашими західними сусідами.
Європейські правила міжнародних відправлень теж зараз стикаються з адміністративними та конкурентними викликами, і намагаються їх вирішувати шляхом системних реформ і навіть запровадженням додаткових тарифів на адміністрування та обробку посилок. Тож навіть якщо нам доведеться у майбутньому погодитись на запровадження такого режиму в рамках євроінтеграційних змін законодавства, це має відбутись із довгим підготовчим періодом і дуже після війни.
Тож так, для українців зараз ПДВ навіть на дрібні посилки – це буде саме "податком на виживання".
Є потреба поборотись із зловживаннями на митному кордоні? Чому не чіпають контрабанду як таку? Чому схеми типу "розмитнимо будь-який контейнер за кілька тисяч доларів" або "привеземо вашу посилку бусом без оподаткування" квітнуть та буяють? Враження щодо ідеї про тотальне оподаткування міжнародних поштових відправлень таке: роблять вигляд, що шукають під ліхтарем те, що загубили у глухій темряві. Звісно, не знайдуть, але шкоди нароблять.
