Інтелектуальна власність України: розвиток чи деградація?

Володимир Хаустов, учений секретар Державної установи «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України»

 

Сучасний етап розвитку економіки характеризується поширенням інновацій, стрімким розвитком систем охорони і захисту інтелектуальної власності (ІВ). Ряд країн, таких як Китай, Японія, Корея, стали провідними країнами світу завдяки тому, що ІВ стала головною силою розвитку. Розвиток ІВ у цих країнах відбувся завдяки державним рішенням по розвитку освіти і науки, підтримці наукових досліджень.

В Україні ситуація інша. Останні 30 років відбувається чітка і планомірна деіндустріалізація країни, зниження фінансування науки,  орієнтація науки не на результати, а  на «скопусні»  публікації. що призводить до зниження патентної активності і якості патентних пропозицій. В табл.1 представлено  динаміку  надходження заявок на винаходи та корисні моделі протягом 2004-2023 рр.

Аналіз винахідницької діяльності здійснено за період з 2004 р., коли набрав чинності Цивільний кодекс України, яким анульовані деклараційні патенти без проведення кваліфікаційної експертизи, «короткі патенти», розширено перелік корисних моделей, що  унеможливлює порівняння винахідницької активності до і після 2004 р.

Проаналізувавши зміни у трендах патентування можна побачити, що починаючи з 2004 р. заявники, з метою мінімізації витрат на отримання патенту, активізували подачу заявок на корисні моделі, що знижувало кількість заявок на винаходи і негативно впливало на технічний рівень патентів, оскільки реєстрація корисних моделей здійснюється без  проведення експертизи по суті. У 2008 р. їх частка у загальній кількості поданих заявок вже досягла 77% проти 56% у 2004 р.  зі зниженням частки заявок на винаходи – з 44% до 23%.

Криза 2008-2009 рр.  призвела до невеликого зниження винахідницької активності в Україні . Починаючи з 2014 р. спостерігалася негативна динаміка у поданні заявок на винаходи і корисні моделі, пов’язана з подіями 2014 р.

Значне падіння винахідницької активності у 2020 р. зумовлене низкою об’єктивних причин. Постановою КМУ від 12.06.2019 № 496 суттєво збільшено розміри зборів за подання заявок та інші дії, необхідні для отримання охоронних документів. Набрання чинності Закону України від 21.07.2020 № 816 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформи патентного законодавства», яким обмежено перелік об’єктів, що охороняються як корисні моделі призвело до різкого падіння кількості заявок на корисні моделі (майже на 38%). Свої корективи внесла і пандемія COVID-19.

Найбільші темпи падіння спостерігалися у 2022 р. внаслідок російської військової агресії. Кількість заявок на винаходи зменшилась майже на 19%, на корисні моделі – майже вдвічі порівняно з попереднім роком. А кількість міжнародних патентів РСТ України взагалі ніколи за останні 30 років не досягала 200 за рік, що відповідає патентній  активності  5-6 університету світу. Тобто винахідники України практично не бачать перспектив реалізації своїх ідей за кордоном або не мають коштів для такого патентування, яке коштує 5-15 тис. дол. США і віддають перевагу національним процедурам подач заявок.

Якщо оцінювати ситуацію в цілому, то в Україні за роки незалежності так і не вдалось сформувати надійну систему охорони ІВ. Основні прогалини  цієї сфери досить чітко і виважено окреслені у проекті Національної стратегії розвитку сфери ІВ в Україні на період 2020-2025 рр., яку  успішно обговорили на парламентських слуханнях «Побудова ефективної системи охорони ІВ в Україні» 16.12.2019. Заключний висновок сформульовано жорстко: «У підсумку, ІВ в Україні допоки не розглядається як один із ключових факторів в економічному, соціальному й культурному розвитку країни». Але незважаючи на успішне обговорення в парламенті, Стратегію так і не прийняли. Зараз  Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УкрНОІВІ) підготував новий проект Стратегії, який буде переданий до Мінекономіки для подальшого проходження. Однією з головних причин проблем винахідництва є відсутність зацікавленості державної влади в розвитку вітчизняної промисловості, науки, освіти. Це прекрасно демонструє   (табл. 2).

Частка витрат на науку у внутрішньому валовому продукті (ВВП), починаючи з 2010 р., неухильно знижувалася і в останні роки скоротилася до 0,33%., що  майже у 15 разів менше фінансування науки Ізраїлем, а враховуючи вкрай низький ВВП, воно взагалі неприйнятне. Без фінансування розвиток науки просто неможливий.

Структура капітальних інвестицій в Україні (табл. 3) показує вкрай низький рівень інвестицій у нематеріальні активи  (НМА) в межах 3,6-6,7% від загальної суми капітальних інвестицій. Якщо врахувати, що багато років питома вага капітальних інвестицій у ВВП до 2022 р. не перевищувала 15%, то питома вага інвестицій в НМА не перевищує 0,8-1,0% ВВП, що не відповідає загальносвітовим тенденціям, згідно з якими сукупний обсяг інвестицій у НМА у 2023 р. досяг 6,9 трлн дол. США, складаючи у 1995 р. 2,9 трлн. З 2008 р. темпи зростання інвестицій у НМА втричі перевищили темпи зростання інвестицій у матеріальні активи. У 2023 р. інвестиції у НМА становили понад 16% ВВП у Швеції, США та Франції.

Ще однією  проблемою розвитку науки є невідповідність пріоритетів наукових досліджень України світовим, що випливає з аналізу ІВ. Якщо подивитися стан нашого патентування, то коротко – це мало і не те. На рік подається приблизно 3-5,5 тис. заявок на патенти на винаходи і корисні моделі. Причому на 1 винахід припадає більше 3 корисних моделей, які в законодавстві ряду країн взагалі відсутні. Світ патентується переважно в 5 технологічному укладі (переважно інформаційні технології) і частково в 6 ( нано та біотехнології), а Україна – в 3 (металургія, хімія) і 4(машинобудування). Що говорить, що держава не може чітко сформулювати ці пріоритети і  змусити науку їх дотримуватись  і небажанням наукових установ (НУ) і ЗВО в рамках автономності в виборі напрямів наукових досліджень змінювати тематику. Як досліджували 50 років тому, так робимо і зараз. Не сприяли розвитку сфери ІВ і численні зміни та реорганізації державних інституцій, які займались ІВ України.

Основними джерелами патентування в Україні є ЗВО та НУ, частка заявок яких у 2023 р., склала близько 90%. Частка заявок на винаходи та корисні моделі від  промисловості скоротилася з 4,0% у 2019 р. до 3,0% у 2023 р. Зрозуміло, що це результат знищення галузевої та заводської науки, які завжди давали найбільшу кількість патентів. На відміну від України основними суб’єктами подач заявок на патент у світі є корпорації та ЗВО.

Ситуація з продажем об’єктів ІВ просто катастрофічна. Кількість ліцензійних угод на передачу прав ІВ на 01.01.2024 стосовно яких до держреєстрів внесені відомості щодо передання прав ІВ та видачі ліцензій, складає 4085, з них 87,3%  це торгівельні марки і тільки 3,6% це винаходи. За  2022-2024 рр. укладено 251 ліцензійний договір на винаходи та 240 на корисні моделі.  Тобто українські винаходи та корисні моделі реально мало кому  потрібні, що  говорить про величезні проблеми у розвитку української науки і практичну відсутність реальних результатів наукових досліджень, які можуть бути комерціалізовані. Отже, всупереч сучасних тенденцій розвитку міжнарод­ного трансферу технологій, в Україні він практично відсутній.

Варто відзначити, що в останні роки в світі поширюється ефективне використання стартапів. І незважаючи на військові дії, довготривалу кризу та інше, українці розробляють успішні стартапи. З 2020 по 2022 рр. вартість українських стартапів зросла в 3,3 рази і досягла 23,3 млрд євро. В Україні налічувалося на кінець 2023 р. 1500 активних стартапів.

В дослідженні Dealroom, CEE Startups 2025, зазначено, що за останнє десятиліття загальна вартість стартапів в регіоні Центральної та Східної Європи (ЦСЕ) зросла в 15 разів, що більш ніж удвічі перевищує 7-кратне зростання в Європі. Приватні стартапи ЦСЄ зараз досягли сумарної вартості 163 млрд євро. При цьому Україна – на третьому місці з результатом в 30 млрд євро.  Стартапи, які народилися в ЦСЄ, часто переїжджають: 48% компаній з ЦСЄ перенесли свою штаб-квартиру з країни  походження в іншу. В цій прикрій статистиці антирекорди б’є Україна, з якої переїхало понад 90% стартапів, що пояснюється несприятливими умовами їх розвитку в Україні.

Взагалі, оцінюючи ситуацію, можна констатувати, що стартапи це новий спосіб комерціалізації  інновацій,  більш гнучкий і прогресивний порівняно з традиційним використанням  ІВ. І можна зробити припущення, що скоро стартапи можуть  замінити ІВ.

Підводячи підсумок, можна констатувати, що більшість проблем винахідництва в України можна вирішити за ряд років, якщо неухильно виконувати закони  України, якими передбачено фінансування науки у розмірі від 1.7% ВВП і зробити науку одним з пріоритетів розвитку держави. А при забезпеченні фінансування науки на рівні Ізраілю, можна повернути нашій науці і провідні позиції.

Як сказав президент США Р.Рейган «Ми фінансуємо науку не тому, що ми багаті. Ми багаті, тому що фінансуємо науку».

Таблиця 1. Надходження заявок на винаходи і корисні моделі у 2004-2023 рр.

	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018	2019	2020	2021	2022	2023
Винаходи, в т.ч.	5778	5592	5930	6163	5697	4812	5310	5247	4944	5418	4814	4495	4092	4046	3975	3856	3194	3390	2758	2911
від національних заявників	4090	3538	3474	3440	2825	2428	2554	2639	2484	2858	2457	2273	2231	2286	2116	2103	1370	1296	793	1010
Корисні моделі, в т.ч.	5232	7286	8171	8870	9600	9200	10679	10437	10229	10176	9384	8620	9560	9118	9115	8454	5273	4427	2378	3504
від національних заявників	5141	7156	8027	8745	9450	9058	10528	10285	10030	9978	9244	8490	9473	8979	8977	8344	5059	4335	2324	3427
Усього заявок	11010	12878	14101	15033	15297	14012	15989	15684	15173	15594	14198	13115	13652	13164	13090	12310	8467	7817	5136	6415

 

 

Таблиця 2. Динаміка витрат на наукові дослідження і розробки у 2010-2023 рр.

Роки	Витрати на наукові дослідження і розробки - усього, млн грн/	У тому числі / % до загального обсягу витрат на наукові дослідження і розробки			Частка витрат на наукові дослідження і розробки у ВВП, %
		фундаментальні наукові дослідження	прикладні наукові дослідження	науково-технічні (експериментальні) розробки
2010	8107,1	26,8	19,6	53,6	0,75
2011	8513,4	25,9	21,3	52,8	0,65
2012	9419,9	27,8	21,5	50,7	0,67
2013	10248,5	26,3	20,1	53,6	0,70
2014	9487,5	25,9	19,8	54,3	0,60
2015	11003,6	22,4	17,8	59,8	0,55
2016	11530,7	19,3	22,2	58,5	0,48
2017	13379,3	21,9	23,6	54,5	0,45
2018	16773,7	22,4	21,3	56,3	0,47
2019	17254,6	21,7	21,1	57,2	0,43
2020	17022,4	25,0	23,3	51,7	0,41
2021	20973,8	24,6	23,0	52,4	0,38
2022	17117,8	23,8	28,2	48,0	0,33
2023	21348,1	20,7	29,7	49,6	0,33

Таблиця 3. Структура капітальних інвестицій в Україні за видами активів у 2018-2024 рр.

	2018	2019	2020	2021	2022	2023	2024
Усього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
інвестиції в матеріальні активи	93,3	96,4	95,5	95,5	94,6	95,3	93,8
житлові будинки	10,1	9,5	8,7	9,1	7,9	7,1	6,9
нежитлові будівлі	14,7	15,4	15,3	13,5	11,9	11,3	11,6
інженерні споруди	19,4	22,6	27,0	28,0	19,8	28,1	27,2
машини, обладнання та інвентар	33,1	34,0	31,5	30,0	32,7	32,3	32,8
транспортні засоби	12,1	10,8	8,9	10,3	10,6	10,2	10,1
земля	0,3	0,3	0,4	0,4	0,3	0,4	0,6
довгострокові біологічні активи рослинництва та тваринництва	0,7	0,7	0,9	0,9	1,6	1,3	0,7
інші матеріальні активи	2,9	3,1	2,8	3,3	9,8	4,6	3,9
інвестиції в нематеріальні активи	6,7	3,6	4,5	4,5	5,4	4,7	6,2
з них
програмне забезпечен-ня та бази даних	2,0	1,7	2,5	2,6	3,9	3,5	3,7