Хороша ідея — погана реалізація

Данило Гетманцев, народний депутат України, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики

 

У 2026 році держава зробила важливий крок на зустріч сім’ям з маленькими дітьми. З 1 січня 2026 року було запроваджено нові види підтримки сімей з дітьми — допомогу по догляду за дитиною до одного року та допомогу для догляду за дитиною до трьох років "єЯсла". На папері — це справжній прорив і визнання того, що перші роки життя дитини потребують особливої підтримки.

Але реальність, з якою зіткнулися тисячі матерів, виявилася значно складнішою. Добра ідея розбилася об бюрократію, неготовність інституцій і відсутність чітких роз’яснень.

Відповідний закон щодо запровадження нових допомог був ухвалений ще на початку листопада 2025 року. Порядок їх призначення затвердили напередодні нового року.

Але станом на початок 2026 року належної роз’яснювальної роботи так і не провели. Матері не отримали чітких відповідей на базові запитання:

- куди звертатися;

- які документи подавати;

- де взяти бланк заяви;

- чи можна оформити допомогу, не виходячи з дому.

Формальні роз’яснення на сайті Пенсійного фонду України є, але вони не покривають більшості практичних ситуацій.

Найчастіші запити від матерів стосуються можливості подати документи дистанційно. І наче все добре (за положеннями постанови Уряду): є можливість надіслати поштою документи до Пенсійного фонду України, або подати через електронні сервіси: Пенсійного фонду України або "Дію". Але:

Онлайн-подача через портал Пенсійного фонду чи "Дію" задекларована, але фактично не працює — відповідні програми ще не запущені. Є виключення – якщо дитина народилася після 1 січня 2026 року, заяву на допомогу до одного року можна подати разом із заявою на призначення допомоги при народженні дитини через "єМалятко". В усіх інших випадках онлайн-сервіси відсутні.

Подання документів поштою також викликає багато запитань. Немає зрозумілого алгоритму: чіткого переліку документів, доступного бланку заяви, пояснень щодо оформлення рахунку для зарахування допомоги. Для пересічної людини без юридичної освіти це майже нездійсненне завдання.

У результаті залишається фактично один варіант — особиста подача заяви до Пенсійного фонду України. Це означає, що мати або інша особа, яка фактично доглядає за дитиною, змушена фізично йти до установи разом із немовлям. На практиці це виглядає так: у відділеннях Пенсійного фонду — неймовірні черги; запис до електронної черги або неможливий, або доступний лише на кілька тижнів уперед; альтернативи у вигляді ЦНАПів передбачили вчора уже після того, як спричинили колапс.

У результаті мати з дитиною віком кілька тижнів або місяців має йти до переповненого приміщення, у мороз, з візочком або немовлям на руках. Окремий, надзвичайно гострий аспект — безпекова ситуація. У багатьох регіонах відділення Пенсійного фонду періодично зачиняються через повітряні тривоги; не працюють через обстріли. Для матерів у прифронтових і постійно обстрілюваних містах це означає повну невизначеність.

Ще одна системна проблема, про яку майже не говорять публічно — банківська. Згідно з постановами Уряду, виплата допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, допомоги по догляду за дитиною до одного року, допомоги "єЯсла" має здійснюватися на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, до якого емітовано електронний платіжний засіб "Дія.Картка", відкритий в уповноваженому банку. Але в реальному житті: банки не відкривають такі рахунки; працівники банків часто не знають, про який саме рахунок ідеться; єдиного алгоритму дій немає.

У результаті мати формально не може виконати вимоги держави, навіть якщо хоче.

Окремою, доволі абсурдною, є ситуація з оформленням допомоги по догляду за дитиною до одного року. Працівники Пенсійного фонду вимагають подання листка непрацездатності у паперовому вигляді, попри те що у більшості випадків він існує виключно в електронному форматі. У результаті жінка змушена через електронний кабінет Пенсійного фонду подавати запит на отримання витягу з електронного реєстру листків непрацездатності, самостійно його роздруковувати та повторно подавати вже через відділення Фонду. При цьому в жодній офіційній комунікації державних органів така процедура не пояснюється і навіть не згадується.

Уряд обіцяє найближчим часом внести зміни до відповідних постанов для врегулювання проблем. Але найгірше у цій ситуації — інформаційний вакуум. Держава не пояснює: що робити, якщо неможливо подати заяву фізично; чи буде збережено право на виплати за січень і лютий; як діяти, якщо банк відмовляє у відкритті рахунку.

Матері залишаються сам на сам із проблемою. Вони пишуть у соцмережах, телефонують на гарячі лінії, обмінюються чутками й припущеннями. Люди реально бояться, що втратять право на допомогу, яка для багатьох сімей є критично важливою.

Соціальна допомога не має бути квестом. Проблема 2026 року — не в самій ідеї допомог. Вона правильна і необхідна. Проблема — в реалізації, яка не враховує фізичний стан матері після пологів; наявність маленької дитини; умови війни; обмежені можливості цифрових сервісів; неготовність банківської системи.

Соціальна підтримка має зменшувати стрес, а не створювати його. Натомість сьогодні матері опинилися в ситуації, де допомога існує, але шлях до неї перетворився на виснажливий і небезпечний марафон.

І доки держава не визнає ці проблеми та не надасть чітких, зрозумілих рішень, слово "підтримка" для багатьох мам залишатиметься лише красивим терміном у постановах.