Вкорінені у свободі: як українські діти зберігають національну ідентичність за кордоном

12:13, 10.12.2024 6 хв читати

Роксолана Стефанишин, віцепрезидент із зв'язків з громадськістю міжнародного благодійного фонду PanteonX

"Що є свобода? Добро в ній якеє?.." Концепція свободи в "De Libertate" Г. Сковороди формує українську націю з епохи гетьмана Хмельницького й дотепер. Цей символ національної ідентичності закарбований у тризубі з часів Київської Русі. Дух свободи споконвіку закладений у нашу історію, культуру, мову...  Бути українцем означає шанувати національну гідність, пам'ятати не лише про трагічні, а й про славетні сторінки нашої історії. Надто тепер, під час війни, зуміти зберегти культурну ідентичність українських дітей на чужині. Попри адаптацію до нового середовища, важливо передавати дітям культурну спадщину, щоб розвивати їхню інтелектуальну й духовну україноцентричність.

Баланс між інтеграцією і збереженням культурної спадщини

Війна змусила мільйони людей покинути домівки у пошуку безпеки для дітей, котрі уособлюють майбутнє України. Проте виклик інтеграції в нові суспільства є неминучим.  Вивчення мови країни перебування – необхідна умова для інтеграції, але й нехтування українською мовою поступово віддалятиме дітей від рідної культури. Батьки та освітяни звертаються до суботніх шкіл, онлайн-занять та громадських ініціатив, аби забезпечити дітям вільне володіння українською. Зберегти цей зв’язок можна й завдяки залученню дітей до культурних свят, підтримки освіти рідною мовою та організації середовищ для спілкування з українськими однолітками.

За даними Єврокомісії, з 24 лютого 2022 року до 16 липня 2024 року до шкільних систем країн ЄС інтегровано 856 747 українських дітей. При цьому, Міністерство освіти і науки України повідомляє, що цьогоріч  390 тисяч дітей за кордоном продовжують здобувати освіту за українськими програмами через дистанційні школи або онлайн-платформи. Українські школи за кордоном стають осередками для збереження традицій, історії та мови. Завдяки інтерактивним програмам, що поєднують вивчення української мови, народної музики та ремесл, ці школи забезпечують дітям зв’язок із Батьківщиною. Вагомим є також внесок волонтерських організацій, які підтримують подібні ініціативи.

Напад росії на українську культурну ідентичність, зокрема пограбування національних надбань та руйнування культурних пам'яток, є свідченням її навмисної операції зі знищення української самобутності. Збереження української культури повинно стати національним пріоритетом у процесі відновлення країни та зазначатися у Національному плані відновлення України на різних рівнях. (Минулого року, уряд ухвалив Стратегію утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 року.)

Підтримка культурної ідентичності українців за кордоном повинна не лише зберігати нашу спадщину, а й сприяти особистому та професійному розвитку дітей, збагачуючи їхній досвід. Міжкультурна взаємодія є корисною для розвитку стійкості, розширення світогляду та набуття нових навичок. Культурна ідентичність також відіграє важливу роль на міжнародному ринку праці. Різноманітність та культурна компетентність стали ключовими чинниками для створення інклюзивних робочих середовищ, що сприяють розвитку та співпраці між людьми різних культур.

Зростання освітніх можливостей

З початку 2022 року кількість українських шкіл за кордоном зросла у стократ. У європейських країнах з'явилося чимало нових освітніх проєктів та шкіл для українських дітей, організованих волонтерами, українськими громадами чи місцевими органами влади:

• Польща: понад 100 українських суботніх шкіл та польських навчальних закладів ведуть навчання за українською програмою. За даними Міністерства національної освіти Польщі, серед 134 тисяч українських учнів 106 тисяч навчаються у початкових школах, а 28 тисяч – у середніх.
• Німеччина: школи пропонують змішаний формат навчання (онлайн та офлайн) для учнів молодших і середніх класів.
• Іспанія: понад 200 освітніх центрів і програм для українських дітей надають доступ до вивчення української мови, історії та культури та допомагають адаптуватися до місцевих шкільних систем.
• Данія: проєкт "Паляниця" у місті Фредеріксберг забезпечує навчання для учнів 1-11 класів.
• Нідерланди: українські класи в м. Утрехт, що займають два поверхи, навчають дітей віком 12-17 років.

Польща є лідером серед країн ЄС за кількістю зареєстрованих українських школярів – понад 528 тисяч. Для порівняння, у Німеччині навчаються близько 290 тисяч дітей, у Чехії – 70,5 тисяч, а в Італії, Румунії, Іспанії та Словаччині – від 30 до 40 тисяч дітей шкільного віку. У Великій Британії також відкрилися нові школи та суботні класи для українських дітей. Зокрема, одна з найбільших українських суботніх шкіл у Лондоні розширила свої програми для новоприбулих учнів.

Освітні можливості за кордоном допомагають не лише забезпечувати безперервне навчання українських дітей, а й зберігати відчуття приналежності до своєї спадщини, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від Батьківщини.

Збереження культурних традицій

Окрім мови, ключовим елементом збереження ідентичності є культурні традиції. Від українських свят – Дня святого Миколая, Святвечора з колядками чи Великодня з писанками, до навчання традиційних танців і пісень – ці обряди стають важливою ланкою, що повертає до рідного менталітету та самобутності. Сім’ї переселенців часто об’єднуються, створюючи культурні осередки, які відтворюють частинку України там, де вони оселилися.

Щоправда, збереження традицій супроводжується труднощами. Обмежені ресурси, психологічний тягар вимушеного переміщення та тиск адаптації до нових умов послаблюють певні зусилля.  Інтеграція в освітні системи країн перебування надає можливості, але також несе ризик асиміляції ціною втрати ідентичності.  Однак їхня ідентичність може стати міцним фундаментом. Плекаючи гордість за свої корені, українські діти мають можливість вирости особистостями, які поєднують національну стійкість із здатністю адаптуватися до викликів сучасного світу. Щоб Україна мала успішне майбутнє, її молоде покоління повинно не тільки зберігати культурну спадщину, а й активно передавати її далі, незалежно від того, куди їх закинула доля.

Способи адаптації та збереження ідентичності:

• Освітні ініціативи: створення шкіл та гуртків української культури за кордоном, адаптація навчальних програм.
• Технології: використання онлайн-платформ для навчання та зв’язку з Україною.
• Культурні заходи: участь у фестивалях, святах та інших подіях, що популяризують українську культуру.
• Міжнародні партнерства: підтримка програм збереження ідентичності на державному рівні, зокрема через включення цих питань у Національний план відновлення України.

Ці заходи потребують належної підтримки як від української громади за кордоном, так і від урядових та міжнародних організацій. Важливо забезпечити достатнє фінансування, створювати партнерські проєкти та підтримувати місцеві ініціативи, які допоможуть зберегти зв’язок із Україною навіть на відстані.

Благодійний фонд "PanteonX" активно сприяє збереженню культурної та національної ідентичності українських дітей за кордоном, підтримуючи їхню інтеграцію у нові суспільства:

• Збереження національної ідентичності. Проводяться майстер-класи з мистецтва, музики, театру та організовуються культурні фестивалі, які популяризують українську традиційну спадщину. Це дає дітям можливість глибше пізнати власну культуру та розвивати почуття гордості за своє походження.
• Освітня підтримка. Фонд співпрацює з місцевими освітніми установами та сприяє розвитку українських шкіл в Іспанії, зокрема забезпечує учнів підручниками відповідно до української навчальної програми, а також сучасним мультимедійним і комп’ютерним обладнанням.
• Інноваційні підходи до навчання. Освітні програми включають елементи нейропедагогіки, методики Монтессорі, ритміки та інтерактивного навчання через гру. Такі заняття допомагають дітям віком від 6 до 17 років розвивати творчий потенціал і навички, необхідні для всебічного особистісного розвитку.
• Соціальна інтеграція. Організовуються заходи, спрямовані на міжкультурну комунікацію, що сприяє адаптації дітей до нового середовища, не втрачаючи при цьому зв’язку з рідними традиціями.

Збереження ідентичності – це не лише відповідь на виклики глобалізації та війни, але й ключ до формування стійкого майбутнього. Цей процес є великою відповідальністю перед прийдешніми поколіннями та цінною інвестицією в наше спільне майбутнє.